Мученики Каллістрат і дружина його: Гімнасій та інші

Місяця вересня на 27-й день

Святий Каллістрат родом із Карфагена. Дід святого Каллістрата Неоскор служив за часів імператора Тиверія в Палестині, під керівництвом прокуратора Іудеї Понтія Пилата, і був свідком Хресних страждань Господа нашого Іісуса Христа, Його мученицької смерті та преславного Воскресіння. Батько святого був християнином, він виховав сина у вірі та благочесті. Як і його батько, святий Каллістрат став воїном і вирізнявся серед соратників-язичників доброю поведінкою та лагідною вдачею. Ночами, коли всі спали, він зазвичай вставав на молитву. Одного разу воїн, який спав біля нього, почув, що святий Каллістрат закликає Ім’я Господа Ісуса Христа, і доніс про це воєначальнику. Той покликав Каллістрата, допитав його і хотів змусити принести жертву ідолам, на що святий відповів твердою і рішучою відмовою. Тоді воєначальник наказав бити святого, а потім, пораненого, волочити по гострому камінню. Побої та тортури не зломили твердої волі й мужнього терпіння страждальця. Мучитель велів зашити святого в шкіряний мішок і втопити в морі. Однак мішок Промислом Божим натрапив на гострий камінь і розірвався, а святий Каллістрат, підтриманий дельфінами, вийшов на сушу неушкодженим. Побачивши таке диво, 49 воїнів увірували в Христа. Тоді воєначальник кинув святого Каллістрата разом з тими воїнами в темницю. Усіх їх було піддано перед тим нелюдському побиттю. В ув’язненні святий Каллістрат продовжував проповідувати воїнам Слово Боже і зміцнював їхній дух до мученицького подвигу. Покликані знову до воєначальника, страждальці твердо сповідували віру в Христа, після чого їм зв’язали руки і ноги і кинули в ставок. Але узи, що зв’язували їх, розпалися. Зі світлими обличчями стояли святі мученики у воді, радіючи своєму Хрещенню, яке супроводжувалося мученицьким подвигом. Над їхніми головами було видно прекрасний світлий вінець, і всі почули голос: “Будь мужнім, Каллістрате, зі стадом твоїм, і йди заспокоїтися у вічних оселях”. Одночасно з цим знаменням земля здригнулася, і ідол, що стояв неподалік, впав і розбився. Бачачи все, що відбувалося, 135 інших воїнів також увірували в Господа Ісуса Христа. Воєначальник, боячись збурення у війську, судити їх не став, а святого Каллістрата з дружиною знову помістив у в’язницю, де вони палко молилися і дякували Творцеві, який дав їм силу переносити страждання. Вночі за наказом воєначальника мучеників порубали мечами на частини. Святі останки їхні поховали 135 воїнів, які залишилися живими, а згодом на місці їхнього страждання, як і передбачав святий мученик Каллістрат, було споруджено церкву.

Тропарі, кондаки, молитви та величання