Мученики Іуліан, Маркіян, Іоанн, Яків, Олексій, Димитрій, Фотій, Петро, Леонтій, Марія та інші

Місяця серпня на 9-й день

Мученики Іуліан, Маркіян, Іоанн, Яків, Олексій, Димитрій, Фотій, Петро, Леонтій, Марія патрикія, протоспафарій Григорій та інші постраждали за святі ікони 730 року за часів імператора іконоборця Лева Ісаврянина (717-741). Імператор скинув із патріаршого престолу святого патріарха Германа (715-730) і послав його в ув’язнення, а на патріарший престол незаконно звів іконоборця Анастасія (730-753). За імператорським указом усі ікони мали бути вилучені з храмів і будинків та знищені. У Константинополі над так званими “мідними” воротами з часів святого благовірного царя Костянтина Великого (324-337) була укріплена чудотворна ікона Спасителя, зроблена з міді. Цю ікону імператор і патріарх Анастасій наказали зняти. Воїн приставив драбину і вліз нагору, щоб зняти ікону. Народ, що зібрався, обурився цим святотатством. Серед натовпу була патриціанка (патрикія) Марія, жінка знатного роду; вона, а слідом за нею і багато інших кинулися до драбини і потягли її від стіни, щоб не дати воїну доторкнутися до ікони. Сходи обвалилися, воїн, що стояв на них, упав і розбився на смерть. Це було 19 січня 730 р. У захисті ікони взяли участь також протоспафарій (начальник воїнів) Григорій і преподобномучениця діва Феодосія (пам’ять 29 травня). Дізнавшись про це, імператор одразу ж віддав смерті безліч православних, імена і число яких знає тільки Господь. Мученицьку смерть прийняв і протоспафарій Григорій. Але деякі православні зі знаті – Іуліан, Маркіян, Іоанн, Яків, Олексій, Димитрій, Леонтій, Фотій і Петро – були ув’язнені в темницю і утримувалися там близько 8 місяців, щодня отримуючи по 500 ударів; силою Христовою вони в цих муках залишалися живими і мужньо переносили страждання. За наказом імператора їм спалили обличчя розпеченим залізом і відрубали голови. Свята Марія патрікія, яка не була ув’язнена, дізнавшись про майбутню страту, добровільно прийняла мученицьку кончину. Тіла мучеників були закопані в Пелагієвій місцевості поблизу храму святого мученика Феодора і знайдені нетлінними через 139 років.