Мученики Фотій і Анікіта Нікомідійські та багатьох із ними 63ee501d007bb653630697
Житія святих,  Серпень

Мученики Фотій і Анікіта Нікомідійські та багатьох із ними

Місяця серпня на 12-й день

Мученики Анікіта і Фотій (його племінник) були родом із Нікомідії. Анікіта, військовий сановник, викривав імператора Діоклітіана (284-305), який встановив на міській площі знаряддя страти, щоб лякати християн. Розгніваний Діоклітіан наказав мучити святого Анікіту, а потім кинути його на поживу звірам. Але випущений лев став лагідним і пестився до нього. Раптово почався сильний землетрус, через що впало капище Геркулеса, і під міською стіною, що обвалилася, загинуло багато язичників. Кат заніс меч, щоб відтяти голову святому, але сам упав без свідомості. Святого Анікіту стали колесувати і палити вогнем, але колесо зупинилося, а вогонь згас. Мученика кинули в казан із киплячим оловом, але олово охололо. Так Господь зберігав Свого раба для утвердження багатьох. Племінник мученика, святий Фотій, привітав страждальця і, звернувшись до царя, зауважив: “Ідолопоклонник, твої боги – ніщо!” Меч, занесений над новим сповідником, вразив самого ката. Мучеників посадили в темницю. Через три дні Діоклітіан став умовляти їх: “Поклоніться богам нашим, і я прославлю вас і збагачу”. Мученики відповідали: “Загинь ти зі своєю честю і багатством!” Тоді їх прив’язали за ноги до диких коней, але святі, тягнучись по землі, залишалися неушкодженими. Не постраждали вони і в розпеченій лазні, яка розвалилася. Нарешті Діоклітіан велів розпалити величезну піч, і безліч християн, натхнених подвигами святих Фотія й Анікіти, самі ступили в неї зі словами: “Ми християни!” Всі вони померли з молитвою на устах. Тіла святих Анікіти і Фотія не постраждали від вогню і навіть волосся їхнє залишилося цілим. Бачачи це, багато хто з язичників увірував у Христа. Ця подія відбулася 305 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученикам Фотию и Аниките Никомидийским, глас 4

Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак мученикам Фотию и Аниките Никомидийским, глас 2

Боже́ственныя, ве́рнии, и хра́брыя/ ублажи́м супру́ги Христо́вы сла́вныя,/ и похва́лим, я́ко тве́рдыя пропове́дники благоче́стию/ и су́ща рачи́тели, Фо́тия и Аники́ту,// и пе́сньми и хвала́ми венча́ем.

Тропaрь, глaсъ д7:

Мч7ницы твои2, гDи, во страдaніихъ свои1хъ вэнцы2 пріsша нетлBнныz t тебє2 бGа нaшегw: и3мyще бо крёпость твою2, мучи1телей низложи1ша, сокруши1ша и3 дeмwнwвъ немwщнhz дeрзwсти. тёхъ мlтвами сп7си2 дyшы нaшz.

Ще в розробці

Знайшли помилку