...
Житія святих,  Березень

Мученики Агапій, Пуплій, Тимолай, Ромил, два Олександри та два Діонісії

[foogallery id=”42731″]
День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 15-й день

Ці святі багатостраждальні мученики були за царювання Діоклітіана: Агапій — із міста Гази, Тимолай — із Понта Євксинського, два Діонисії — із Трипполя Фінікійського, Ромул же був піддияконом Діоспольської церкви, Пуплій і два Олександри — із Єгипту. Постраждали ж у Кесарії Палестинській від ігемона Урвана у другий тодішнього гоніння рік, коли даний був по всіх краях і містах нечестивий наказ царський, аби християн до ідолопоклоніння і нечистих жертв переконувати. Коли ж свято якесь богомерзенне в Кесарійському граді відбувалося і люду із навколишніх сіл незліченно зібралося, приготоване було видовище, на якому християн, яких тримали в путах, мали мучити. Зійшовся на те видовище весь зібраний там незліченний еллінський люд, де ж першим святого мученика Тимофія (якого 19-го серпня і 19-го вересня вшановуємо) після багатьох мук у вогні спалили. Тоді святих мучеників Агапія і Феклу звірам на поїдання віддали (не цього ж Агапія, якого нині вшановуємо, а іншого того ж імені, який перед тим разом зі святою Феклою постраждав. Пам’ять про нього — із вищезгаданим святим мучеником Тимофієм у серпні). Коли таке криваве видовище відбувалося, шість мужніх юнаків, християн вірою, нині вшановуваних мучеників: Пуплій, Тимолай, Ромил, два Олександри і один Діонісій — ревністю про Христа розпалилися, зв’язали собі самі назад руки на знак того, що без страху добровільно хочуть за Христа страждати і готові хоч у вогонь, хоч на поїдання звірам за любов Христову. І, швидко вибігши на середину видовища, перед ігемоном Урваном встали, велегласно взиваючи: “Ми християни!” Ігемон же, бачачи їх, молодих тілом, не хотів одразу страчувати їх, а спершу ласкою довго вмовляв поклонитися ідолам і не губити себе самих в такій красі юності. Тоді звелів вкинути їх до в’язниці. Через кілька днів приписаний був до числа їхнього — в’язнів Христових — святий Агапій, муж, шанований серед християн і славний через подвиг свій страдницький, бо раніше в різний час велику відвагу в сповіданні імені Христового показав і різні муки перетерпів. Його в той час знову схопили зі слугою Діонісієм Єгиптянином і до святих шести юнаків вкинули, і стало їх числом восьмеро. Довго їх в путах тримали, і багато допитували, і всіляко мучили. Коли від Христа не відвернулися — всі ж муки доблесно перетерпіли, — на страту мечем були засуджені. І всі одного цього дня поклали голови свої за Главу Церкви — Христа Господа, Йому ж святі свої душі в руки передали, вінці переможні від Нього прийняли у Церкві, що торжествує на небесах.

Знайшли помилку