...
Мученики Адріан і Наталія 63ee448544ee9141017150
Житія святих,  Серпень

Мученики Адріан і Наталія

Місяця серпня на 26-й день

Подружжя Адріан і Наталія жили в місті Нікомідії у Віфінській області Малої Азії. Адріан був язичником і служив чиновником імператора Максиміана Галерія (305-311 рр.), гонителя християн. Наталія була таємна християнка. Під час гонінь поблизу Нікомідії в печері ховалося 23 вірян. Їх спіймали, судили, катували і змушували принести жертву ідолам. Потім їх повели в судову палату, щоб записати їхні імена. Тут перебував начальник палати Адріан, який запитав їх, яку нагороду очікують вони від свого Бога за муки. Вони відповіли йому: “Не бачило того око, не чуло вухо, і не спадало те на серце людині, що приготував Бог для тих, хто любить Його” (1Кор. 2:9). Почувши це, Адріан сказав переписувачам: “Запишіть і моє ім’я разом із ними, бо і я – християнин”. Адріана посадили до в’язниці. Імператор радив йому викреслити своє ім’я зі списку християн і попросити вибачення. Адріан запевнив його, що він не збожеволів, а чинив так за власним переконанням. Виповнилося йому тоді 28 років.

Дізнавшись про те, що трапилося, Наталія поспішила до в’язниці, де підбадьорювала Адріана бути мужнім. Коли ув’язнених християн присудили до смертної кари, Адріана відпустили на короткий термін додому, щоб він повідомив своїй дружині про це. Побачивши Адріана, Наталія злякалася, що він відрікся від Христа, і не впустила його в дім.

Повернувшись до в’язниці, Адріан разом з іншими мучениками зазнав страшних катувань: мученикам перебивали руки і ноги важким молотом, від чого ті в страшних муках помирали. Коли черга дійшла до Адріана, дружина найбільше боялася, щоб чоловік її не збожеволів і не відрікся від Христа. Вона зміцнювала Адріана і притримувала його руки і ноги, поки кат перебивав їх молотом. Помер святий Адріан разом з рештою мучеників 304 року. Коли їхні тіла почали спалювати, здійнялася гроза і піч згасла, кількох же катів убила блискавка.

Тисяченачальник армії хотів одружитися з Наталією, яка була ще молода і багата. Ще перед смертю Адріана Наталія просила його молитися, щоб її не змусили вийти заміж. Тепер Адріан з’явився їй уві сні і сказав, що незабаром вона піде за ним. Так і сталося: Наталія померла на гробі свого чоловіка в передмісті міста Візантії, куди його тіло перенесли віряни.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученикам Адриану и Наталии Никомидийским, глас 4

Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Ин тропарь мученику Адриану Никомидийскому, глас 3

Бога́тство неиждиву́щее вмени́л еси́/ ве́ру спасе́нную, треблаже́нне,/ оста́вль оте́ческое нече́стие/ и Влады́ки стопа́ми ше́ствуя,/ Боже́ственными дарова́нии обогати́лся еси́,/ Адриа́не сла́вне;/ Христа́ Бо́га моли́// спасти́ся душа́м на́шим.

Тропaрь, глaсъ д7:

Мч7ницы твои2, гDи, во страдaніихъ свои1хъ вэнцы2 пріsша нетлBнныz t тебє2 бGа нaшегw: и3мyще бо крёпость твою2, мучи1телей низложи1ша, сокруши1ша и3 дeмwнwвъ немощны6z дeрзwсти. тёхъ мlтвами сп7си2 дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Жены2 бGомyдрыz бжcтвєннаz словесA въ сeрдцэ положи1въ, ґдріaне мч7ниче хrт0въ, къ мучeніzмъ ўсeрднw ўстреми1лсz є3си2, съ супрyгою вэнeцъ пріeмь.

Ще в розробці

Знайшли помилку