Мученик Юліан Далматський, Атинський

Місяця липня на 28-й день

Святий мученик Юліан постраждав за царювання Антоніна Пія (138-161) в італійській провінції Кампанії. Правитель Флавіан дав наказ розшукувати християн і приводити до нього на суд. У той час із Далмації прибув до Кампанії юний християнин Юліан. Зустрівши воїнів правителя, він привітав їх словами: “Мир вам, брати!” Воїни почали допитувати його: звідки він і яку віру сповідує. Юліан, бажаючи постраждати і померти за Христа, безстрашно зізнався, що він християнин. Воїни здивувалися мужності юнака, але, виконуючи наказ, зв’язали і повели його до правителя. “Подивимося, – говорили вони, – наскільки вірні твої слова, що хочеш померти за Розп’ятого”.

Переносячи побої, святий молився Господу, щоб Він дарував йому сили перетерпіти муки до кінця. Молитва була почута, і він почув Голос: “Не бійся, Юліане, Я буду з тобою і дам тобі сили і мужність”. Святий юнак був ув’язнений у в’язницю, звану “Холодний рів”, у якій його тримали сім днів без їжі та води. Ангел же Божий приносив їжу і зміцнював сповідника.

На наступному допиті правитель докоряв святому, кажучи, що соромно такому вродливому юнакові поклонятися Розп’ятому на Хресті, і переконував принести жертву ідолам. Святий Юліан сміливо відповідав, що готовий померти за істинну віру. Правитель наказав прив’язати юнака до дерева і бити його. Мученик став молитися і знову почув Голос: “Не бійся, Юліане, стій мужньо”. Святий Юліан, звернувшись до натовпу, що стояв навколо, сказав: “Слухайте, окаянні, не сподівайтеся на своїх богів, яких ви зробили своїми руками. Пізнайте Бога, Який створив із нічого Небо і землю”. Після його слів навернулося до віри в Христа понад 30 осіб, а святого знову відвели в темницю. Вранці, коли почалися нові катування, повідомили, що храм язичницького бога Серапіса разом з ідолом, що стояв у ньому, зруйнувався. Усі здивувалися і жахнулися, а християни зраділи і прославили Христа Бога. Язичники ж приписали це руйнування чарівній силі Юліана і зажадали його якнайшвидшої страти. Вбивство святого юнака вирішили здійснити на місці зруйнованого язичницького храму. Перед стратою святий Юліан схилив коліна і помолився, дякуючи Господу, що сподобив його прийняти смерть за Святе Його Ім’я. Втретє почув він Голос, що закликав у Царство Небесне. Святого мученика усікли мечем, і він відійшов до Господа, Якого полюбив більше за тимчасове життя.