Мученик Євгеній Дмитрев, читець

Місяця серпня на 18-й день

Мученик Євген Дмитрев народився 18 липня 1913 року в селі Самилово Касимовського повіту Рязанської губернії в сім’ї священика Феодора Андрійовича Дмитрова, який походив зі старовинного священичого роду, і його дружини Лідії Євгенівни. Крім Євгена в сім’ї були дочка Наталія, 1910 року народження, сини Олександр, 1912 року народження, і Микола, 1915 року народження. Олександр згодом служив священиком у храмі села Макковєєво Касимовського району Рязанської області, а Микола – псаломщиком у місті Касимові.

Після закінчення семирічної школи Євген отримав місце псаломщика в храмі на честь ікони Божої Матері “Всіх скорботних Радість” села Мітіно Касимовського району Московської області. За спогадами його двоюрідної сестри, Ольги Михайлівни Правдолюбової, Євген мав незвичайну зовнішність: “Євген – світла була людина, він навіть зовні був світлий: світле кучеряве волосся, блакитні очі, характером у матір – спокійний, ясний, незворушний. Служив у свій час вівтарником у Митинській церкві. Одного разу мама з тіткою Санею йшли повз Митин і бачили хресний хід. І Євгенія було здалеку видно, як ангела”.

У 1935 році Євгена було призвано до лав Червоної Армії. Як церковнослужителя і сина священика його відправили не у військові частини, а на важкі земляні роботи, у так зване тилове ополчення на будівництво заводу № 19 у Пермі. У 9-му будівельному батальйоні були зібрані священнослужителі, псаломщики та їхні діти, які не були звільнені від військової служби. Євген проходив службу у 2-й роті. Під час будівництва одного з об’єктів, перевозячи тачку з вантажем, він упав з помосту, розбився і певний час лікувався в госпіталі. Це падіння в матеріалах слідчої справи було розцінено як “зловмисне і диверсійне”.

8 квітня 1937 року Євгена разом із товаришами по службі заарештували у “справі трудармійців”, звинувачених в “активній участі в контрреволюційній групі “Товариство трудового духовенства”. Як показало слідство і рішення військового трибуналу, до них застосовували незаконні заходи впливу – нічні допити і тортури. Заарештованих змушували давати один на одного свідчення, і тортури були настільки витонченими і нестерпними, що в перші десять днів після арешту “трудармійці” підписували протоколи зі свідченнями один проти одного.

Оговтавшись після перших тортур і тиску слідчих, Євген тримався твердо і рішуче. Він оголосив себе невинним. На двох очних ставках мужньо відстояв свою невинність і непричетність до так званої “змови проти радянської влади”, а також відкинув сам факт своєї участі в таємних організаціях. Слідчий пішов на пряму фальсифікацію, написавши в обвинувальному висновку “Зізнався”, тоді як на 84 сторінці справи є запис про те, що Євген твердо і недвозначно заявив про свою невинуватість.

Усвідомлюючи, що розстріл неминучий, Євген Федорович зумів передати на волю записку для батька, в якій просив відспівати його. 25 серпня 1937 року “трійка” при УНКВС Свердловської області винесла вирок: “Розстріляти”. 31 серпня 1937 року о 24 годині вирок було приведено у виконання. Могила постраждалих у цій справі невідома, імовірно – у Пермі.

Мученика Євгена прославлено в лику святих новомучеників і сповідників Російських Архієрейським Собором Руської Православної Церкви 13-16 серпня 2000 р. Визначення Священного Синоду від 27 грудня 2000 р.