Мученик Єпіподій Ліонський

Місяця квітня на 22-й день

Мученики Єпіподій і Олександр були знатними юнаками. Постраждали в місті Лугдуні (нині Ліон, Франція) близько † 177-178 рр. під час гонінь Марка Аврелія.

Після того як язичники міста Ліона віддали мученицькій смерті святого єпископа Пофіна і його товаришів (пам’ять 2/15 червня), Єпіподій і Олександр, злякавшись мук, покинули місто і сховалися в хатині однієї вдови-християнки. Олександр був греком, Єпіподій – уродженцем Лугдуна. Вони разом виросли, з самого дитинства були пов’язані узами духовної дружби, здобули освіту і прийняли хрещення. Незабаром юнаків виявив детектив, схопив їх і відвів до в’язниці. Під час арешту Єпіподій загубив сандалію, згодом вдова зберігала її як святиню. Через три дні юнаків доставили до судді на допит. Єпіподій і Олександр визнали себе християнами, що розлютило суддю і натовп, що зібрався.

Під рев натовпу, який вимагав побити Єпіподія камінням або розсікти його на частини, мученика повели і відсікли йому голову. Через два дні суддя закликав Олександра. Після короткої суперечки із суддею мученика було висічено або побито палицями, проте він не відрікся від Христа. Суддя наказав прив’язати Олександра до хреста і нанести йому глибокі рани, після чого мученик помер.

Благочестиві християни викрали тіла обох мучеників і сховали в печері на околицях Ліона, яка прославилася завдяки чудесам, які в ній відбувалися.

Єпіподій і Олександр уперше згадуються в проповіді на день пам’яті мучеників, що збереглася у складі так званої збірки Євсевія Галлікана. Проповідь була складена в Лугдуні в середині або в другій половині V століття, можливо, свт. Євхерієм або свт. Патієнтом. Вона складається з вихвалянь мучеників, конкретних відомостей про Єпіподію і про Олександра в проповіді майже немає. Мученики названі “переможними прапорами нашої Церкви” (tropaea Ecclesiae nostrae) і порівнюються з апостолами Петром і Павлом. Укладач проповіді підкреслив особливе шанування Єпіподія та Олександра в Лугдуні.

Святитель Григорій Турський у творі “Про славу сповідників” (кін. VI ст.) згадує про взуття Єпіподія, яке шанували в Лугдуні як святиню, і про зцілення хворих біля гробниці мученика. У творі “Про славу мучеників” він згадує про сщмч. Іринея, похованого під вівтарем у крипті базиліки св. Іоанна. По боках вівтаря знаходилися гробниці Єпіподія і Олександра, від яких відбувалися зцілення.

Пам’ять мучеників міститься в галльській редакції Мартиролога блж. Ієроніма (кін. VI ст.): під 22 квітня – Єпіодія, під 24 квітня – “страждання Олександра з іншими, числом 34, та освячення крипти, де спочивають їхні тіла”. На думку Делее, ці 34 мученики, помилково названі разом з Олександром, насправді були 37 наближеними сщмч. Феони, пресв. Олександрійського, пам’ять якого відзначено під тим самим числом.

У Мартиролозі Флора Ліонського (сер. IX ст.) під 24 квітня містяться короткі відомості про смерть Єпіодія й Олександра, запозичені з Мучеництва. Свт. Адон В’єннський у Мартиролозі (2-а пол. IX ст.) наводить 2 дні пам’яті мучеників, 22 і 24 квітня, а також повідомляє, що “їх поховано на пагорбі, що підноситься над містом, з обох боків вівтаря в крипті чудової давньої архітектури”. У Мартиролозі Узуарда (2-а пол. IX ст.) повторено помилкову згадку про 34 мучеників, запозичену з Мартиролога блж. Ієроніма. У XVI ст. кардинал Цезар Бароній на підставі Мартиролога Узуарда включив пам’ять мучеників до Римського Мартиролога, ототожнивши їхніх товаришів з іншими лугдунськими мучениками, відомості про яких містяться в “Церковній історії” Євсевія Кесарійського.

Нині в Ліоні, на місці поховання мучеників, розташована церква св. Іринея (Сент-Ірене). Храм розташований на території великого некрополя, що існував з I ст. н.е. Ймовірно, у кін. V століття, за свт. Патієнта, над могилою сщмч. Іринея було побудовано базиліку, яку згадує Григорій Турський. Збережена крипта датується IX-X ст. Можливо, вона була зведена 868 року з ініціативи архієп. Ремігія I. У 1562 році храм був розорений гугенотами, мощі святих втрачені. За відомостями Аморе, збережені частини мощей Єпіодія та Олександра перебували в церкві св. Іуста (Сен-Жю) в Ліоні. Нині вони зберігаються в релікварії Лугдунських мучеників у крипті церкви св. Іринея.