Мученик Михаїл Строєв

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / березня на 3-й день / серпня на 12-й день — Собор Кемеровських святих (перехідне) / серпня на 19-й день — Собор Московських святих (перехідне)

Мученик Михаїл народився 6 вересня 1876 року в місті Воскресенську Звенигородського повіту Московської губернії в сім’ї Степана Строєва — колишнього кріпака-живописця, приписаного до Новоєрусалимського монастиря. Усі діди й прадіди Степана Строєва були живописцями. Залишившись у дев’ять років без батька, Михаїл з дванадцяти років почав допомагати своєму дідові-художнику, який і став його першим учителем живопису. 1902 року Михаїл Степанович одружився з Анною Григорівною Григор’євою, працівницею текстильної фабрики. У 1904 році він вступив на вечірні курси Строгановського училища. 1909 року Михаїл Степанович заснував перше в повіті Добровільне пожежне товариство, довічним членом якого він згодом став.
У 1916 році Михаїла Степановича призвали до Астраханського запасного полку, що розташовувався в місті Моршанську Тамбовської губернії. Повернувшись після закінчення війни додому, він був призначений начальником Воскресенської повітової пожежної охорони і під час своєї служби закінчив губернські пожежні курси. Згодом за станом здоров’я і віком він був переведений на посаду начальника добровільної фабричної пожежної команди. З ранніх років звикнувши до праці, він і своїх дітей наставляв трудитися, часто нагадуючи їм відоме прислів’я: “Праця годує — а лінь псує”. Будучи глибоко віруючою людиною, він за часів гонінь від безбожної радянської влади був старостою Троїцької церкви в селі Троїцькому, покірливо несучи цей важкий і небезпечний на ті часи послух.
У тридцятих роках голова місцевої сільради продав під дачу якомусь радянському професору приміщення школи, а школі запропонував перебратися до дерев’яної — яка убла збудована понад триста років тому, а тому вважалася архітектурною пам’яткою, навіть і за часів безбожництва, — будівлі церкви. Віряни виступили проти цього і попросили Михаїла Степановича, щоб він звернувся до влади зі скаргою. Справу було розібрано, і влада зобов’язала голову сільради розірвати договір про продаж будівлі школи як незаконний, і таким чином діти залишилися в колишній будівлі, а у вірян у повній цілості було збережено храм для служби. Однак гоніння 1937 року, що настали пізніше, не пощадили нікого. У листопаді 1937 року заарештували обох священників Троїцького храму — Олександра Машкова та Іоанна Орлова, диякона Петра Троїцького і старосту храму Михаїла Строєва, і їх ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві.
— Показаннями обвинуваченого Машкова ви викриваєтеся як учасник контрреволюційної групи. Дайте свідчення з цього питання! — зажадав від Михаїла Степановича слідчий.
— Заявляю, що я учасником контрреволюційної групи не є.
— Вам зачитують показання обвинуваченого Машкова. Чи підтверджуєте ви їх?
— Показання обвинуваченого Машкова я заперечую.
— Чи знаєте ви громадян Івана Івановича Орлова, Петра Івановича Троїцького і які у вас із ними взаємини?
— Священника Івана Івановича Орлова і диякона Петра Івановича Троїцького я знаю добре, і взаємини у мене з ними хороші.
— Чи відвідуєте ви їхні квартири і чи ходять вони до вас? — запитав слідчий.
— За службовим обов’язком Орлова і Троїцького я відвідував, а також і вони до мене ходять.
27 листопада 1937 року трійка НКВС засудила Михайла Степановича до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили працювати на табірну свиноферму в Сибіру.
Михаїл Степанович Строєв помер в ув’язненні в Сусловському відділенні Сиблагу 16 березня 1938 року і був похований в безвісній могилі.