Мученик Луарсаб II, цар Карталінський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 21-й день

Святий мученик Луарсаб II, цар Карталінський, народився 1587 року. Він був сином Георгія Х (1600–1603), отруєного перським шахом Аббасом I (1584–1628). Після смерті батька Луарсаб залишився з двома сестрами, Хорешан і Єленою. Він був ще юнаком, але вирізнявся розумом та благочестям і, незважаючи на юний вік, був вінчаний на царство Карталінське з ім’ям Луарсаб II.

1609 року Грузія зазнала навали турецького війська під проводом Делі-Мамад-хана. Молодий цар дав рішучий бій туркам під селищем Квенадкоці (між Горі і Сурамі). Напередодні бою чотирнадцятитисячне грузинське ополчення провело всю ніч у невсипущих молитвах, а вранці, після Божественної літургії та прийняття всіма Святих Таїн, у героїчному бою грузинські воїни перемогли шістдесятитисячну армію противника.

Перський шах Аббас I, стривожений цією перемогою грузинів і охоплений заздрістю до Луарсаба II, всіляко шукав нагоди погубити його. Святий Луарсаб II змушений був, рятуючи Картлі (Центральна Грузія) від розорення, видати заміж за магометанина шаха Аббаса I свою сестру Єлену на його вимогу. Але й це не зупинило шаха. За деякий час він вторгся до Грузії з величезним військом. Через зраду кількох феодалів благовірний цар Луарсаб II і кахетинський цар Теймураз I змушені були наприкінці 1615 року піти в Імеретію (Західна Грузія) до царя Імеретинського Георгія III (1605–1639).

Шах Аббас I розорив Кахетію і, погрожуючи розоренням Картлі, вимагав Луарсаба II до себе, обіцяючи в разі його прибуття укласти мир. Святий цар, намагаючись зберегти храми Картлі від спустошення, вирушив до шаха Аббаса зі словами: «Покладу всю надію свою на Христа, і хоч би яка доля очікувала на мене там, життя чи смерть, нехай буде благословений Господь Бог!»

Шах Аббас I прийняв святого Луарсаба II миролюбно і, здавалося, готовий був виконати свої обіцянки. Після спільного полювання шах Аббас запросив його до Мазандарану, але за обідом Луарсаб II відмовився їсти рибу (оскільки йшов Великий піст), незважаючи на умовляння й вимоги шаха. Розгніваний шах став наполягати на тому, щоб грузинський цар прийняв магометанство, за що обіцяв з великими скарбами відпустити до Картлі, інакше погрожуючи болісною смертю.

Благочестивий цар Луарсаб II, який з дитячих років дотримувався суворих постів і постійно підносив молитви, без вагань відкинув домагання шаха. Тоді його зв’язали й ув’язнили до неприступної фортеці Гулаб-Кала поблизу Шираза.

Єпископ Мровельський Миколай оповідає, що благовірний цар Луарсаб сім років перебував у в’язниці в кайданах, терпів жахливі утиски і часті побиття, був примушуваний прийняти магометанство. Але сповідник залишився вірним Святій Церкві Христовій і прийняв мученицьку смерть 1622 року на тридцять п’ятому році свого життя. Разом з ним було закатовано двох його вірних служителів.

Тіла святих мучеників кинули вночі в темниці без поховання, але наступного дня християни поховали їх у спільній могилі.