Мученик Феодор Гусєв

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 19-й день / 22-й день – Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Мученик Феодор народився 22 квітня 1874 року в селі Сидоровському Звенигородського повіту Московської губернії в сім’ї селянина Федора Гусєва. Початкову освіту він здобув у сільській школі. Як такого, що має великий авторитет серед селян, Федора Федоровича 1912 року обрали сільським старостою, і він був на цій посаді до захоплення влади більшовиками, коли всі дореволюційні встановлення і державні засади були зруйновані. Брат Федора Гусєва був членом церковної ради та скарбником у Миколаївському храмі в Сидорівському.
Наприкінці 1920-х років розпорядженням Сталіна селян стали заганяти в колгоспи, і племінник Федора Федоровича пішов працювати в колгосп бригадиром; злякавшись близькості батька церкві, він зажадав від нього, щоб той вийшов із церковної ради; на його місце до церковної ради увійшов у 1929 році Федір Федорович.
1933 року Федора Гусєва і священника Микільської церкви притягнули до відповідальності за неправдивим доносом, у якому донощиця стверджувала, що нібито свящненик і скарбник образили її. Суд, однак, не визнав її звинувачення ґрунтовними і виніс виправдальний вирок. Вдруге Федір Гусєв був притягнутий до відповідальності 1935 року за зникнення із храму деяких речей із церковного начиння, звинувачений у недогляді й засуджений до одного року умовно.
У першій половині 1937 року стало зрозуміло, що гоніння на Церкву посилюються багаторазово, і син Федора Федоровича став вмовляти його, щоб він пішов із церкви, оскільки влада хоче заарештувати його.
— Іди, батьку, з церкви, — сказав він, — під тебе підбирають ключі, тебе, батьку, заберуть і посадять, і на нас буде “пляма”.
— Не піду я з церкви, — відповів Федір Федорович, – я від Бога не відмовлюся. Я піду за Бога, а не за хуліганство, нехай підбирають ключі.
У серпні 1937 року до села приїхали співробітники НКВС і стали викликати селян, запитуючи про Федора Гусєва, чи не веде той антирадянську діяльність і агітацію. Більшість селян заявила, що нічого подібного від нього не чули; їх співробітники НКВС відразу ж від себе прогнали. Але знайшлися ті, хто погодився підписати те, що хотілося отримати від них НКВС; серед лжесвідків опинився і племінник Федора Гусєва.
Федора Федоровича заарештували 21 серпня 1937 року й ув’язнили спочатку в камеру попереднього ув’язнення при міліції в Голіцино, а потім відправили до в’язниці в Звенигород і тут посадили в підвал. Почалися допити. Слідчий поцікавився, коли Федора Федоровича було обрано в члени церковної двадцятки. Федір Федорович відповів, що його було обрано 1929 року скарбником, яким він залишається й дотепер. Видані головами сільради і колгоспу характеристики свідчили, що Федір Гусєв “просякнутий релігійним духом”, що він “активний церковник, член церковної ради (беззмінний)… працює в колгоспі добре, крім свят (неділя та інші)”.

— Вас обвинувачують у тому, що проводите серед віруючих контрреволюційну діяльність, спрямовану проти існуючого ладу. Слідство вимагає від вас дати правдиві свідчення!.. — зажадав слідчий.
— Ніколи я серед населення контрреволюційної діяльності не проводив, — відповів Федір Федорович.
Від свідків слідчий знав, що особливо шанованою святинею в Миколаївському храмі була Боголюбська ікона Божої Матері в багато оздобленій ризі, з панагією з частками мощів, на святкування 1 липня з’їжджалося звідусіль багато духовенства та вірян. Духовенство збиралося після служби на трапезу в будинку Федора Гусєва.
— Хто у вас був у будинку 1 липня 1937 року, і для якої мети збиралися ці люди? — запитав його слідчий. Федір Федорович відповів, що з’їжджалися священники із сусідніх парафій, але розмов на політичні теми не було.
— Коли ще у вас збиралися в будинку служителі релігійного культу? — запитав слідчий.
— Крім 1 липня 1937 року в мене збиралися… 1 липня 1936 року.
— Слідством встановлено, що ви разом з іншими церковниками проводите контрреволюційну діяльність, спрямовану проти існуючого радянського ладу. Вимагаю від вас правдивих свідчень з цього питання!
— Контрреволюційної діяльності, спрямованої проти існуючого радянського ладу, я не проводив і не проводжу.
Цим допитом слідство було завершено. Увесь цей час родичі Федора Федоровича носили йому до в’язниці передачі, їх приймали, але побачення не давали, проте іноді їм вдавалося переговорити з ним через тюремне вікно. І ось одного разу Федір Федорович сказав дочкам, щоб вони не їхали, залишилися, бо зараз заарештованих перевозитимуть до Москви. Незабаром вивели із в’язниці трьох ув’язнених і серед них Федора Федоровича та посадили в кузов вантажівки, щоб везти на станцію. Дочки Федора Гусєва спробували вмовити начальника конвою, щоб він дозволив їм сісти разом із батьком у вантажівку, але той відмовив, і їм довелося бігти слідом за вантажівкою до станції. На станції Федора Федоровича посадили у вагон, куди прилаштувалися без квитка і дівчата, а дорогою він їм розповів, як тривало слідство, у чому його звинувачують, і хто виступив проти нього лжесвідком і обмовив його.
Коли поїзд прибув у Голіцино, ув’язнених пересадили в інший склад. Дочки Федора Федоровича всю дорогу проплакали і, коли батька пересаджували в інший вагон, запитали міліціонера:
— За що його взяли?
— Зараз, донечки, тільки й саджають ні за що, — відповів той.
Федора Федоровича відправили спочатку до Бутирської в’язниці в Москві, а потім до Таганської. 11 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила його до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили до Благовєщенська, де протягом деякого часу він працював сторожем на городі концтабору. Федір Федорович Гусєв помер у Південно-східному таборі 1 лютого 1940 року і був похований у безвісній могилі.