Мученик Аврамій Болгарський, Володимирський чудотворець Avramiy Bolharskyy
Житія святих,  Квітень

Мученик Аврамій Болгарський, Володимирський чудотворець

Місяця квітня на 1-й день/ перехідне свято (перенесення мощей)

Цей багатий і знатний купець жив у Волзькій Булгарії наприкінці XII – початку XIII ст. Життя цієї людини сильно відрізнялося від життя багатьох його земляків і одноплемінників. Був він людиною надзвичайно жалісливою, милостивою до бідних, витрачав свої багатства на потреби стражденних. Відвідуючи російські міста, спілкуючись із російськими купцями, він глибоко зацікавився християнською вірою. За Божим побажанням благодать торкнулася його серця і, пізнавши істину святої віри Христової, він прийняв Святе Хрещення. Так цей купець стає християнином і отримує нове ім’я, з яким і записаний на сторінках Книги життя, – Авраамій (ніде в літописах не згадується про ім’я святого до Хрещення). Після Хрещення святий євангельським словом, а головне – християнським способом життя несе апостольську проповідь серед свого народу. І як до прийняття християнства співчував Авраамій нещастям і поневірянням ближніх, так після прийняття спасительної віри Христової став боліти духом і сумувати за духовні лиха своїх співвітчизників, за незнання ними істинного Бога неба і землі, що відкрився нам через Єдинородного Сина Свого у Святому Дусі, і за невлаштованість та безладність вдач, які виникають через це незнання (Ін. 17:3; Рим. 25:31). Натхнений святими ревнощами за святою вірою і братерською любов’ю до нечестивих одноплемінників своїх, Авраамій, перебуваючи в торгових справах у столиці Волзької Булгарії – Великих Булгарах, під час ярмарку (ага-базара) замість того, щоб займатися торгівлею і здобувати блага тимчасові, земні, починає благовістити своїм одноплемінникам про блага вічні, нетлінні, і пропонує їм проповідь про Христа Боголюдину, що “розп’явся за нас волею, воскрес із мертвих і зі славою вознісся з плоттю на небо”, про безпочаткового Його Отця та про співвітчизника Отця і Сина Всесвятого Духа.

Здивувалися болгари, почувши проповідь християнську від свого одноплемінника і колишнього одновірця. Його співвітчизники не тільки не виявили співчуття до проповіді святого чоловіка, а й навіть роздратувалися на проповідника, особливо коли побачили його непохитність після багаторазових умовлянь і порад залишити християнську віру. Вони стали Авраамія спочатку, як улюбленого всіма, умовляти, щоб залишив Христову віру. Коли ласкаві переконання не подіяли на сповідника Христового імені, йому стали погрожувати відібранням майна. На ці погрози блаженний відповідав, що за Христа Спасителя він готовий позбутися не тільки маєтку, але не пошкодує і самого свого життя. Після цього пішли побої. Били Авраамія “всім світом”, били так жорстоко, що на тілі мученика не залишилося жодного неушкодженого місця: “яко не битии на нем места цела и неуязвленна” (з акафіста мученику). Намагалися змусити його замовкнути, відректися від Христа, але було марно. Тоді болгари, розлютившись, як звірі, на сповідника, багато днів мучили його в ув’язненні, багатьма муками примушуючи відректися від віри християнської. Не знемог у муках доблесний страждалець за істинну віру, але, укріплений благодаттю Божою, ще більше утвердився у святій любові до Відкупителя світу. Тоді, бачачи його непохитність у вірі, злісні бузувіри відвели за місто і біля колодязя недалеко від берега Волги відтяли йому спершу руки, потім ноги і голову. Так 1 квітня 1229 року з сповіданням істинної віри на вустах відійшов до свого Небесного Отця цей милосердний і щирий чоловік Божий. Муромські купці, які були тому свідками, поховали мученика на особливому цвинтарі, “де ховалися всі християни”. Господь незабаром покарав жителів Великих Булгар за кров Свого угодника страшною пожежею: “… незабаром вигорів оний град великий з багатьом і незліченним багатством!”

При гробі дуже скоро почалися знамення, що послужили приводом до шанування святого, слух про які поширився по всій Православній Русі. У 1230 році до благовірного володимирського князя Георгія Всеволодовича з’явилися посли від волзьких булгар просити миру (після шестирічної війни з Руссю).

Князь Георгій погодився на їхнє бажання і, тільки-но уклали мир, послав у Булгари посольство для перенесення мощей мученика Христового. 9 березня 1230 року його мощі було перенесено до Володимира, до Княгинин монастиря (де й донині зберігається вціліла частка).

Незадовго до революції в с. Болгари було передано стародавній образ святого з часткою його мощей і стару дерев’яну раку. Ці святині були загублені в період безбожного лихоліття. Збереглася лише фаланга перста правої руки, яку в безбожний час жителі міста з благоговінням зберігали по домівках, а нині ж вона перебуває у Свято-Аврааміївському храмі м. Болгара. Господь прославив Свого угодника багатьма чудесами, що відбувалися за його молитвами біля святих мощей. Було помічено, що мученик має особливу благодатну силу заступатися перед Богом за хворих дітей, збереглися записи про зцілення хворих. Авраамію Болгарському моляться про заступництво й успіх у торгівлі, особистому підприємництві.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученику Авраамию Болгарскому, глас 4

Днесь, благове́рнии лю́дие, соше́дшеся,/ восхва́лим до́бляго сего́ му́ченика и страда́льца Авраа́мия,/ сей бо, укрепля́емь си́лою Бо́жиею,/ ду́шу свою́ положи́ за Христа́,/ мно́го пострада́в от злове́рных болга́р./ Сего́ ра́ди от Го́спода вене́ц прия́т/ и ны́не предстои́т Ему́/ и мо́лится о гра́де сем// и о всех нас, чту́щих па́мять его́.

Кондак мученику Авраамию Болгарскому, глас 8

Я́ко многоце́нное сокро́вище,/ принесе́но бысть от Болга́рския страны́ во град Влади́мир/ пречестно́е те́ло твое́, му́чениче Авраа́мие,/ и́мже подае́ши всем чту́щим пресла́вную па́мять твою́ оби́лие исцеле́ний,/ предстоя́ на Небеси́ Христу́ Бо́гу// и моля́ Его́ о спасе́нии душ на́ших.

Молитва мученику Авраамию Болгарскому

Святы́й му́чениче Авраа́мие, до́блий во́ине Христа́ Царя́ Небе́снаго, в ско́рбех и напа́стех пресла́вный наш помо́щниче и защи́тниче! Ничто́ же возмо́же отлучи́ти тя от любве́ ко Го́споду Иису́су, ни ле́стныя обеща́ния благ вре́менных, ни преще́ния, ни му́ки от злых враго́в святе́йшия Христо́вы ве́ры; ты, я́ко лев, изше́л еси́ на брань проти́ву волко́в мы́сленных, духо́в зло́бы, подви́гших на тя, ра́ди до́браго твоего́ испове́дания, единоплеме́нный тебе́ наро́д болга́рский, и, я́ко о́гненная стрела́, тех порази́л еси́ си́лою благода́ти Свята́го Ду́ха, и кре́пкия, я́ко смерть, любве́ твоея́ к Бо́гу. А́ще и пролия́л еси́ кровь твою́ за Христа́ Бо́га на́шего, погуби́в вре́менную жизнь, оба́че безсме́ртною душе́ю, я́ко оре́л, воспари́л еси́ в го́рния оби́тели Отца́ на́шего, насле́довав там ве́чную жизнь, сла́ву и блаже́нство неизрече́нное, и оста́вив нам нетле́нныя оста́нки твоя́, я́ко крин многоце́нный и благоуха́нный. Ве́руем, страстоте́рпче святы́й, я́ко предстоя́ со а́нгелы и все́ми святы́ми Престо́лу сла́вы Триипоста́снаго Бо́га, усе́рдныя и богоприя́тныя возно́сиши моли́твы не то́кмо о нас и о гра́де на́шем, но и о всей святе́й Христо́вой Це́ркви и о правосла́внем оте́честве Росси́йстем. Ве́руем, пресла́вный чудотво́рче, я́ко ты, си́лою всемогу́щаго Го́спода Иису́са Христа́, чрез святы́я мо́щи твоя́, источа́еши оби́льныя да́ры благода́тныя по́мощи во спасе́ние всем с ве́рою к тебе́ притека́ющим, наипа́че же испра́шиваеши и кончи́ну с покая́нием тебе́ чту́щим, и благосе́рдно помога́еши немощны́м младе́нцем, да вси от ма́ла до вели́ка единоду́шно прославля́ем неисповеди́мое вели́чие бла́гости Бо́жией. Тем же ве́рою и любо́вию ко святы́м моще́м твои́м припа́дающе и благогове́йно о́ныя лобыза́юще, умоля́ем тя, до́брый на Небеси́ наш моли́твенниче и засту́пниче, помога́й нам гре́шным и смире́нным, твои́ми моли́твами во всех ско́рбех, ну́ждах и обстоя́ниих на́ших, сохраня́й нас и град сей от вся́каго зла и вся́кия напа́сти, наипа́че же споспешеству́й ве́чному спасе́нию на́шему и всех прося́щих от тебе́ по́мощи и заступле́ния. Ей, смире́нно мо́лим тя, уго́дниче Бо́жий, моли́ Христа́ Бо́га на́шего, да даст Он мир и тишину́ всем правосла́вным христиа́ном и да отврати́т от нас вся́кий гнев, на ны дви́жимый, да изба́вит нас от сете́й вра́жиих, томле́ния во у́зах греха́ и муче́ний а́дских, и да сподо́бит нас недосто́йных одесну́ю Себе́ ста́ти на суде́ Свое́м пра́ведном и вни́ти в ве́чный поко́й святы́х Его́, иде́же пра́зднующих глас непреста́нный и неизрече́нная сла́дость зря́щих добро́ту лица́ Его́; и та́ко возмо́жем с тобо́ю и все́ми святы́ми безконе́чно прославля́ти Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, Тро́ицу Единосу́щную и Неразде́льную. Ами́нь.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку