Житія святих,  Липень

Мученик Андрій Аргунов

Місяця липня на 23-й день

Мученик Андрій Аргунов народився 13 жовтня 1904 року в селі Прудці Дмитровського повіту Московської губернії в сім’ї селян Івана Кузьмича і Пелагії Василівни Аргунових. Іван Кузьмич помер рано, і дітям довелося зіткнутися з поневіряннями. Незважаючи на бідність, Андрій благополучно закінчив сільську школу і став займатися кустарним промислом, працюючи в артілі, яка виготовляла зубні щітки і яка знаходилася в сусідньому селі Покровському. Багато років Андрій Іванович був старостою в парафіяльній церкві і співав у церковному хорі. У 1933 році в їхньому селі було утворено колгосп, але Андрій Іванович через релігійні переконання відмовився до нього вступати, бо колгосп на той час ідеологічно заявляв себе безбожним.
У 1936 році Андрію Івановичу було вказано, скільки і чого він повинен був здати державі як одноосібник. Оскільки він це не зміг зробити, у нього було відібрано майже все його майно – хату, сараї, комору, коня і корову.
На початку жовтня 1936 року представники місцевої влади надіслали начальнику районного відділення НКВС заяву, в якій писали: “За погодженням з райвиконкомом ми… проводили нараду з церковною радою Покровської церкви з питання дачі цегли з церковної огорожі для артілі на будівництво електростанції та встановлення двигуна… Аргунов Андрій, він же голова церковної ради, сказав, що ми своєї згоди не даємо і не дамо, і так віра християнська від гонителів Церкви сильно постраждала…
Після виступу… про троцькістсько-зинов’євську зграю, що заважає зміцненню соціалістичного суспільства і переходу до комуністичного суспільства, про велике будівництво в СРСР і обороноздатність країни, Аргунов відповів, що “ці люди… постраждали, можливо, ні за що. Можливо, така доля спіткає і нас, але раз Христос ніс Свій хрест, страждав за нас, і ми теж повинні постраждати від гонителів Церкви за віру Христову. Ось ви (вказавши в наш бік) своїх вождів тримаєте в Кремлі за цегляною огорожею і стінами і святиню не розбираєте, а нашу огорожу хочете зламати. Нам діла немає до вашої електростанції, все одно, що б ви не набудували, час прийде, все це зруйнується””.
У 1937 році за продаж зубних щіток, які він виготовляв, Андрія Івановича було засуджено до шести місяців ув’язнення; того самого року його знову засуджено до шести місяців ув’язнення за те, що він зрубав без дозволу сільради кілька беріз на цвинтарі в церковній огорожі. У липні 1937 року йому було пред’явлено нове обвинувачення в тому, що він відмовився платити обов’язкові поставки державі в кількості шістдесяти кілограмів м’яса.
У липні 1937 року автори доносу були притягнуті слідчим до дачі показань свідків проти церковного старости. 14 вересня 1937 року Андрія Івановича заарештували й ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві та одразу ж допитали.
Він підтвердив, що справді виступав проти того, щоб ламати церковну огорожу, і, закликаючи до протесту всіх членів церковної ради, говорив: “Христос ніс Свій хрест, і ми так само повинні страждати від гонителів Церкви за віру християнську”. – “Одночасно з цим, вказуючи в бік присутніх на нараді комуністів, я заявив: “Ось ви своїх вождів охороняєте в Кремлі за цегляною стіною і стіни не ламаєте, нам діла немає до вашої електростанції, однаково, щоб не будували, прийде час, все зруйнується”””.
– Вкажіть факти вашої контрреволюційної діяльності, яку ви вели серед колгоспників, – зажадав від нього слідчий.
– У травні 1936 року в моєї родички на похороні, де були присутні колгоспники, серед присутніх зайшла розмова про існування Бога. Я став доводити присутнім, що Бог є. Одночасно з цим я доводив, що прийде час, люди будуть помирати, як мухи, від голоду і хвороб, і від меча війни за гріхи народу.
– Вкажіть, які ще були факти ваших контрреволюційних висловлювань серед колгоспників?
– Під час зустрічей з окремими людьми із села Прудці я висловлював свої релігійні переконання, заявляючи: “Потрібно зберігати віру і Церкву, якщо не буде її, то ми всі загинемо”.
– Кого ви вважали гонителями і ворогами Церкви?
– Гонителями і ворогами Церкви я вважаю комуністів.
– Слідством встановлено, що ви поширювали контрреволюційний наклеп проти радянської влади. Дайте з цього питання свідчення.
– Особисто я вважаю, що радянська влада є гонителькою віри християнської, щодо цього в мене були контрреволюційні висловлювання, про які я дав свідчення. Але я їх наклепницькими не вважаю і заявляю – те, що я говорив, було правдою.
10 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила церковного старосту до восьми років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Андрій Іванович Аргунов помер у Бамлазі 5 серпня 1938 року і був похований у безвісній могилі.

Знайшли помилку