«Казанська ікона Божої Матері, іменована "Каплунівська"» p188ijq5mq18gg1rel1gcn1pr61j865
Житія святих,  Вересень

«Казанська ікона Божої Матері, іменована “Каплунівська”»

Місяця вересня на 11-й день

Наприкінці XVII століття за 20 верст від міста Охтирки Харківської губернії, у нещодавно виниклому селі Каплунівці, на річці Хухрі, жив благочестивий священик о. Іоанн Ілліч Уманов. У 1689 р. йому явився чудотворний образ Богоматері.

8 вересня, у день Різдва Богородиці, він бачив уві сні старця, який сказав йому, що через три дні до нього прийдуть три іконописці: один 70-ти, інший 80-ти, третій 90 років. У цього третього старець наказав узяти зв’язку ікон, сім верхніх повернути іконописцю, а восьму, що буде Казанською, залишити в себе; за це священикові обіцяні від Богоматері милість і благодать. Після цього сну о. Іоанн постився і щодня звершував літургію. Третього дня, повертаючись із церкви додому, він побачив трьох старих іконописців, які йшли до нього. Він запросив їх до себе, радо прийняв, потім у старшого взяв зв’язку ікон, і восьма, як було уві сні передбачено, виявилася Казанською. Іконописці на знак подяки за гарний прийом хотіли віддати ікону задарма і ледь погодилися взяти за неї 15 копійок. Після цього вони продовжували свій шлях.

Отець Іоанн Уманов поставив ікону в себе в кімнаті і вдень і вночі теплив перед нею свічку. У ніч на третю неділю він побачив уві сні Діву надзвичайної краси, яка, торкнувшись його рукою, сказала йому:

– Ієрей Іоанне, не примушуй Мене бути в твоїй храмині, а віднеси в Мою церкву!

Церква в Каплунівці була на честь Різдва Богоматері. Коли о. Іоанн прокинувся, келія його була осяяна яскравим світлом. Він зібрався з духом, підійшов до ікони і побачив, що з очей лику Богоматері струмують по дошці сльози. Він негайно зібрав народ, розповів про походження ікони і про події останньої ночі, і ікону після молебню урочисто перенесли в храм, де вона прославилася чудесами. За ім’ям села її стали звати Каплунівською.

Отець Іоанн довго ще після цих подій служив у селі й утішався славою ікони, що дедалі зростала. Йому ж випала на долю радість бачити те загальнодержавне значення, якого ікона набула під час війни Карла XII з Петром Великим.

Коли шведський король Карл XII вторгся зі своїми військами до Малоросії, Петро, йдучи до нього назустріч і шукаючи допомоги Небесної, викликав до себе до Харкова отця Іоанна з Каплуновською іконою, яку й залишив при армії. Тим часом Карл, діставшись із Мазепою до Каплунівки, розташувався там на відпочинок і зайняв будинок о. Іоанна. Іоанна. Кілька солдатів Карла хотіли підпалити церкву, але дрова, якими вони обклали храм, не загорялися. Карл бачив усе це з вікна і попросив у Мазепи пояснення того, як це люди не можуть запалити храму. Мазепа сказав, що храм, імовірно, охороняє Богоматір, оскільки тут знаходиться Її ікона, яку визнають чудотворною. Шведський король велів привести до себе кого-небудь із каплунівських жителів. Знайшли одну людину в лісі, і Карл почав розпитувати її, де стоїть Петро з військами. Той відповідав, що в Харкові. Потім Карл запитав, чи тут ікона Богородиці. Дізнавшись, що її забрали в армію, він сказав Мазепі:

– Церкви і без ікони не могли запалити, а де буде Вона Сама, там, напевно, доведеться нам дуже погано.

Перед початком Полтавського бою Петро наказав носити Каплуновську ікону по лавах російської армії і зі сльозами молився перед образом. Потім після битви священик Іоанн з іконою був витребуваний до Москви і звідти вже відпущений зі святинею додому. Петро зробив на ікону срібну визолочену ризу з дорогоцінним камінням і срібний ковчег.

На кіоті цьому – напис: “У цьому ковчезі імператор Петро I після закінчення 1709 року з Карлом XII під Полтавою війни, надіслав назад у Каплунівку чудотворний образ Богоматері”.

1744 року в Харкові складено розповідь про Каплунівську ікону на підставі відомостей, отриманих від священика о. Іоанна Уманова. Іоанна Уманова. Пізніше сюди включено свідоцтва про подальші знамення і зцілення, що були від ікони.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

 

Тропaрь, глaсъ з7:

Ћкw дaръ безцённый воспріeмлюще чудотв0рную їкHну бцdы, припадeмъ ко хrтY бGомLнцу, вопію1ще и3 глаг0люще: разрэши2 плэни6цы прегрэшeній нaшихъ, дaруй нaмъ сп7сeніе
и3 жи1знь вёчную, и3 вс‰ въ сёмъ житіи2 бlгопотрє1бнаz, мlтвами бцdы, многомлcтиве.

Кондaкъ, глaсъ G.
Под0бенъ: Дв7а днесь:

Дв7ы днeсь џбразъ зри1мъ во хрaмэ с™ёмъ, и3 рaдостію плeщетъ землS, ѓгGльстіи же вHинства ликyютъ, и3 вси2 вёрніи покланsютсz нaсъ рaди на земли2 рождeнному предвёчному бGу.

Ще в розробці

Знайшли помилку