Ікона Божої Матері «Непроходимая Врата»

Перехідне святкування у вівторок першої седмиці після П’ятидесятниці.

Ікона Божої Матері «Непроходимая Врата» належить до досить рідкісних ікон Богородиці. Її написання відносять до XVII століття, тоді ж вона стала розповсюдженою в обителях на Русі. Найраніший список ікони, який вважається першообразом, був написаний в XVII столітті в місті Сольвичегорськ, а нині зберігається в Руському державному музеї Санкт-Петербурга.

Основу іконографії образу становить вхідна молитва «Непроходимая двере тайно знаменана…», яка читається на початку літургії Іоанна Златоуста. Образ Богоматері «Непроходимая Врата» пов’язаний з тлумаченнями на Книгу пророка Єзекіїля (Єз. 44:2), і означає незмінне дівоцтво Богоматері. За своїм символічним змістом ця ікона близько до акафістного виду ікон, адже в ній відображено богословський догмат про те, що Божа Матір є Приснодівою, Котра зберегла Своє дівоцтво після зачаття і народження Іісуса Христа. У назві закладено думку, що Божа Матір є ніби Воротами до Царства Небесного, якими трудно пройти грішникам. Праведники ж, навпаки, прагнуть до цих чудесних Воріт.

Істотний вплив на утворення таких композицій мало послідування служб великої вечірні напередодні Богородичних свят, яке включає в себе читання рядків із Книги пророка Єзекіїля й спів стихир, які розкривають тему його пророцтва. За одним із припущень, ікона була написана на тропар вечірних молитов: «Милосердия двери отверзи нам, благословенная Богородице, надеющиися на Тя да не погибнем, но да избавимся Тобою от бед: Ты бо еси спасение рода христианского». Назву ікони також пов’язують зі словами четвертого ікосу Великого акафіста Богоматері: «Радуйся, райских дверей Отверзение».