Місяця жовтня на 12-й день

Ярославсько-Смоленська ікона Божої Матері – кілейний образ архімандрита Троїце-Сергієвої Лаври Антонія. 12 жовтня 1642 року під час молитви він почув від ікони – Смоленської Одигітрії – голос: “Йду, йду в межі Ярославського граду, в новостворений монастир в Ім’я Моє”. Архімандрит Антоній послав цю ікону з ченцем Германом у вказаний монастир, що будується у лісі, неподалік Ярославля. Чудотворну ікону було поставлено в монастирському храмі біля вівтаря.

Заснування Смоленської обителі співвідноситься з ім’ям ігумена Толзького монастиря Іоля. У 1642 році йому сталося уві сні якесь одкровення: «нехай в ім’я Божої Матері Одигітрії будує [він] монастир за три поприща (версти) від граду Ярославля». Йоїль сповістив про бачення ростовського митрополита Варлаама і попросив у нього благословення на влаштування нової обителі. Незабаром приступив до діла: «Прийде бо з чотирма одноматерними своїми братами монахами на місце, йому відверте, і почавши з ними ліс сісти та вогнем жещи, бо лісо бяше місце те й ніким населяємо; і тако почнеться творитися церква в ім’я Божої Матері Одигітрії [Смоленської]».

Ігумен Іоїл був призначений керувати обома монастирями — Толзьким та Смоленським. Обитель, що будується, незабаром знайшла свою святиню. Настоятелю Троїце-Сергієва монастиря архімандриту Адріану, в минулому – ігумену Толгської обителі (1635-1640), було сонне видіння: «від образу Пресвятої Богородиці Одигітрії, що знаходився в келії його, був голос, що промовляє йому: “в новостворений монастир в ім’я Моє”. Послухавши його, архімандрит Адріан закликав ієромонаха Германа, вручив йому келійну ікону і наказав доставити її ігумену Іоїлю, який «з братією вийшов на зустріч образу Божої Матері з чесними хрестами». Оскільки нової обителі храм ще був готовий, то образ тимчасово помістили в Толгський монастир.

Після завершення будівництва дерев’яного храму обителі, 12 жовтня 1642 року, до нього урочисто перенесли ікону Смоленської Богоматері. Цього ж дня почали відбуватися перші чудеса від священного образу. Згідно з текстом оповіді, три ченці Смоленської обителі вирушили «для покупок церковних» до Ярославля; переправляючись через Волгу, вони були захоплені бурею і мало не загинули. Ченці закликали на допомогу Богоматір і уникли сумної долі

Цього ж дня чудодійна сила ікони Смоленської Богоматері змогла воскресити новонароджене немовля, яке несподівано померло, коли його принесли до храму для здійснення таїнства хрещення. Тоді ж отримав зцілення ієромонах Макарій, який страждав на п’ятнадцять років зубною хворобою. Це були не єдині зцілення від чудотворної святині: «багато й інших, всякого роду хворих, сліпих, біснуваних і розслаблених, приводили в Смоленську обитель до чудотворного образу Пречистої Діви, і сильні з них вірою поверталися здоровими в свої будинки, завдяки Господу, що прорік „просіть — і дасться вам”

Найбільше прославилася ікона Смоленської Богоматері у 1654 році, у розпал страшної «морової пошесті». Жителі Ярославля вирішили тоді для позбавлення хвороби в першу неділю Різдвяного посту здійснити хресну ходу з чудотворною іконою Толгської Богоматері. Ось що розповідає оповідь про священний образ Смоленського монастиря: «У ніч, що передувала цьому дню, не згасали вогні в цілому місті і не замикалися храми; а тим часом мор, лютуючи з жахливою силою, вражав мешканців щогодини. З тих, що залишилися в живих, одні зміцнювалися силою таїнств у Божих храмах, інші молилися в будинках своїх, треті готували до поховання тих, хто перестався, і всі з нетерпінням чекали принесення з Толгського монастиря чудотворної ікони Владичиці в Ярославль, віруючи, що з відвіданням разом з тим милуючий, не попустить їм спокуситися більше, ніж можуть, але при спокусі дасть і полегшення і силу понести».

В цей час, коли жителі Ярославля «викричалися духом, у сподіванні стрітіння чудотворного образу», хвороба досягла і Смоленського монастиря, в ньому «знемагали від смертельних виразок три священики, три диякони і три читці, які всі прийшли туди зі Спаського монастиря для чування». Напередодні хресного ходу молодшому братові ігумена Іоїля, ченцю Гордіану, сталося видіння: подрімаючи, він побачив ікону Смоленської Богоматері «на повітрі, у променистому світлі; і був голос, що наказує йти з нею в хресну ходу». Іншим ченцям Спаського монастиря, які прийшли до Смоленської обителі, повторилося явище святині, яка наказала також написати ікону Живоначальної Трійці та влаштувати на її честь у Смоленському монастирі мурований храм.

Наступної ночі чудотворні ікони двох монастирів, Толгського та Смоленського, з хресним ходом вирушили до Ярославля. Була ця ніч, за переказами, «який день світла, і хворі ні мразу, ні зими не чуйно, і всім малим і великим… радість була невимовна». Жителі міста обнесли ікони навколо міста, і смертоносна пошесть у Ярославлі незабаром припинилася. Через сторіччя лихо повторилося, і знову ярославці покликали на допомогу священний образ. Восени і взимку 1763 року, коли в місті лютувала морова виразка, ікона Смоленської Богоматері за бажанням городян перебувала у них 11 тижнів, святиня «переносима була по парафіяльних церквах від однієї до іншої і по різних будинках для молебнів».

В останній частині «Повісті про влаштування монастиря» розповідається про події, що передували підставі Смоленської обителі. Тут йдеться про те, як якомусь жителю міста Романова Самсону «прозванням Богомол» сталося бачення: у ніч на Велику суботу, 7 квітня 1626 року, уві сні з’явився йому образ Богоматері Одигітрії, а перед ним «кадило гаряче і дерево багатолистяне». Наступного дня романівський юродивий Онуфрій передбачив Самсону багато скорбот, а всім його домашнім — чернецтво. Так і сталося: п’ятеро синів Богомола та його дружина Неоніла прийняли постриг. Сам він, зазнавши багато випробувань, за кілька років помер і був похований, як і його дружина, у Смоленському монастирі.

У 1932 році Смоленський і Всехсвятський храми були закриті, церковні будинки спочатку передали Долматівській сільраді під гараж пожежної дружини та пункт Осоавіахіма, пізніше знесли. На їхньому місці тепер цвинтар. Парафіянам вдалося відстояти лише Троїцьку церкву, вона не тільки збереглася до наших днів, але в радянські роки не закривалася і, як і раніше, перебуває у віданні Руської Православної Церкви.

Нині Троїцький храм є рідкісним явищем в єпархії: усі стародавні, особливо шановані святині колишнього монастиря зберігаються в його стінах, вони нагадують нам про давню історію обителі, її засновника Йоіла і благоустроителя Гордіана. Зліва від царської брами стоїть в іконостасі чудотворна Ярославська-Смоленська ікона Богоматері — вже в останні десятиліття вдячні прочани прикрасили образ дорогоцінними заважками. Святкування їй відбуваються, як і раніше, не лише 28 липня/10 серпня, у загальноцерковне прославлення Смоленської, а особливо 12/25 жовтня, у престольне свято приходу. Також у храмі Святої Трійці селища “Смоленське” знаходиться і Животворний Хрест із часткою Московських, Новгородських, Ростовських та Ярославських угодників.