«Ікона Божої Матері, іменована Руденська»
Місяця жовтня на 12-й день
Чудотворну Рудненську ікону Божої Матері було явлено 1687 року в містечку Рудня Могилівської єпархії. 1689 року місцевим ієреєм отцем Василем вона була перенесена до Києво-Печерського жіночого монастиря. З 1712 року образ Пресвятої Богородиці перебував у Київському Флорівському монастирі на Подолі після його об’єднання з Києво-Печерською обителью. У 1920-х роках минулого століття чудотворний образ, вміщений у прекрасну ризу, прикрашену діамантами, зник. Але зараз у Вознесенському соборі можна прикластися до списку чудотворного образу.
Відомо чимало шанованих списків чудотворної Рудненської ікони Божої Матері. Серед них – стародавня, написана на полотні ікона, що перебувала у храмі Покрови Пресвятої Богородиці у заштатному містечку Олешках Харківської області. Переказ свідчить про те, що принесено її до Харківських меж близько 1612 року якимсь священиком Петром Андрєєвим, який прийшов з Подільського краю, рятуючись від гонінь уніатів.
Були відомі ще інші списки з Рудненської ікони Божої Матері – у селі Лубни Лубенського повіту Полтавської губернії; у селі Олішівка Козелецького повіту Чернігівської губернії, у деяких селах Рівненщини, Гродненщини та Вітебщини.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Рудненской», глас 4
К Богоро́дице приле́жно ны́не притеце́м,/ грешни́и и смире́ннии, и припаде́м,/ в покая́нии зову́ще из глубины́ души́:/ Влады́чице, помози́, на ны милосе́рдовавши,/ потщи́ся, погиба́ем от мно́жества прегреше́ний,/ не отврати́ Твоя́ рабы́ тщи:// Тя бо и еди́ну наде́жду и́мамы.
Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Рудненской», глас 6
Не и́мамы ины́я по́мощи,/ не и́мамы ины́я наде́жды,/ ра́зве Тебе́, Влады́чице,/ Ты нам помози́:/ на Тебе́ наде́емся/ и Тобо́ю хва́лимся,/ Твои́ бо есмы́ раби́,// да не постыди́мся.
Ще в розробці