«Ікона Божої Матері, іменована “Псково-Покровська”»
Місяця жовтня на 1-й день
Приводом для відзначення цієї ікони Богоматері послужила облога Пскова в 1581 році. 26 серпня цього року місто обступили полчища польського короля Стефана Баторія. Псковський владика незадовго до цього відправив посольство до Печерського монастиря до ігумена цієї обителі Тихона, просячи останнього прийти до Пскова з чудотворними іконами Богоматері Успіння та «Розчулення». Святитель, бачачи збентеження псковичів, поклав усю надію на заступництво Небесної Владичиці, і його благочестиві сподівання виправдалися.
Настало 27 серпня. Залишалося кілька днів до рішучого нападу Баторія на Псков. У цей час у сінях своєї келії сидів один благочестивий старець Дорофей, котрий займався ковальським ремеслом. Невеселі думи обступили вибіленого сивиною старця. Гірко нарікав він на нещастя рідного міста. Але перед скорботним Дорофієм постало дивне бачення. У променях незвичайного світла він побачив Богоматір. Владичиця йшла по повітрю, підтримувана за обидві руки преподобними Антонієм Печерським та ігуменом Печерської ж обителі поблизу Пскова Корнилієм. Здивований Дорофій побачив потім, як Небесна Владичиця, минувши міську стіну, увійшла разом із преподобними до Покровської церкви. Потім після виходу з храму Вона зупинилася на міській стіні і запитала:
— Де Мирозький будівник Ніфонт, єпископ Новгородський?
І раптом перед Нею став цей святитель і з глибоким сумом сказав:
— О, Пресвята Владичице! У моєму монастирі цього літа не було літургії.
На ці слова Богоматір відповідала:
— Моєму синові і Богові так завгодно було. Слідом за цим Вона гучним голосом вигукнула:
— Де Божі обранці, що лежать у церкві св. Трійці?
І зараз перед Нею постали благовірні князі землі Руської: рівноапостольний Володимир, київський князь Василь і псковські правителі Гавриїл і Тимофій. Поза ними Дорофій побачив блаженного Миколу Псковського та преподобних Євфросина з Саввою. Всі вони з великим благоговінням схилилися перед Богородицею, а Вона в гніві навернула Свої погляди на місто і сказала:
— О, люди беззаконні! Ви прогнівали Сина Мого, Господа і Бога, і осквернили цей град поганими ділами. І ось тепер прийшла на вас хмара і велика біда за те, що ви Сина Мого і Мене не пізнали.
Почувши слова Богоматері, преподобні, що стояли біля неї, з великим криком покликали до Неї:
— Пресвята Богородиця! Є гріх на людях та беззаконня. Але не прогнівайся на них і помолися Сину Твоєму і Богові нашому за цей град і за людей, що згрішили.
З таким же молінням звернулися до Богоматері й князі, що були біля неї. Тоді Пресвята Богородиця змилосердилась над нещасним містом. Вона покликала до себе старця, що споглядав видіння, і коли Дорофій, як би підхоплений вихором, побачив себе, що стоїть біля Богородиці, Вона сказала йому:
– Старець! Іди негайно до боголюбних воєвод, до печерського ігумена і в собор Пресвятої Трійці і скажи, щоб старанно і невпинно молили Господа Бога і принесли Печерський образ із хоругвами на стіну міста, на те місце, де стою Я. Хай поставлять тут одну гармату, а іншу внизу, і стріляють із них королівськими наметами і вліво за королівські намети.
При цьому Богоматір вказала рукою на означені місця і, наказавши Дорофію навіяти громадянам плач про гріхи, на втіху сказала:
— А Я молитимуся Сину Моєму і Богу про прощення ваших гріхів.
Дорофій виконав наказ Владичиці, і ігумен Печерський разом із громадянами почав щодня здійснювати хресні ходи на міський мур.
Тим часом наближався день нападу ворогів до міста. 7 вересня від сильної пальби містом у стіні його утворився великий пролом, біля якого спалахнула жорстока битва. Вороги заволоділи вже двома вежами, на яких і поклали свої прапори. Захисник Пскова Шуйський був у цій сутичці поранений, і громадяни почали слабшати. У цю фатальну хвилину за наказом воєвод до пролому були принесені мощі псковського князя св. Гаврила з чудотворними образами, і сталося нечуване диво. Коли св. мощі та ікони були підняті з собору, то попереду них до пролому приїхали на конях три давно вже померлі ченці: келар Печерського монастиря Арсен Хвостов, скарбник Іона Наумов та ігумен Мартирій. Родом вони були бояри і в миру мали славу за хоробрих воїнів. Наблизившись до громадян, що слабшають і падають духом, вони гучним голосом вигукнули:
— Не бійтеся, браття! Станемо міцно, попрямуємо на литовську силу разом: до нас прийде Богородиця зі Своїм заступництвом і з допомогою всіх святих.
Це несподіване підбадьорення окрилило воїнів і воєвод, що впали духом. Усі громадяни з радістю вигукували:
— Богородиця до нас прийде, о друзі! Помремо разом за Христову віру і за православного царя і не здамо міста Пскова.
З’явилася церковна хода. Видовище хресного ходу надихнуло воїнів, що ослабли, і всі вони дружно кинулися на ворогів, вигукуючи:
— Не зрадимо Богоматері та св. Всеволода. До самої ночі тривала битва, і ляхи були прогнані від міських стін.
На подяку Пречистій Діві тоді ж вирішено було спорудити храм в ім’я Її Різдва. Церква була побудована поблизу Покровської церкви, біля пролому. Згодом у Покровську церкву було написано образ Богоматері. Богородицю зображено на іконі разом із преподобним Антонієм та Корнилієм та оточено благовірними князями: київським Володимиром та псковськими Тимофієм та Гавриїлом та псковським юродивим Миколою. Образ цей уславився багатьма чудовими знаменами заступу Небесної Владичиці. На ім’я церкви, в якій його було поставлено, образ названий Псково-Покровським. Ця ікона відома ще під назвою «Явлення Богоматері старцю Дорофію».
