Ікона Божої Матері, іменована «Феодотіївська»

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 2-й день

Феодотіївська ікона Божої Матері є святинею Рязанської землі. Вона з’явилася 1483 року в околицях Рязані в пустельному місці, іменованому «Старе», поблизу села Феодотьєво. Оскільки від ікони стали відбуватися численні зцілення, то за велінням рязанського князя її було перенесено до міста Рязань і з належною честю поставлено в соборному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. У 1611 році за розпорядженням архієпископа Рязанського Феодорита з явленої ікони зняли список і відіслали до села Феодотьєво.

Літописи містять відомості про дивовижні зцілення силою Божої Матері від морової виразки в 1771 році. Феодотіївську ікону носили як містом, так і навколишніми селищами. Якщо її приносили до якого-небудь будинку, куди хвороба ще не була занесена, то в ньому морова виразка зовсім не з’являлася впродовж усього подальшого часу; якщо ж будинок був уже заражений нею, то вона негайно припинялася.

Інший вражаючий випадок двивовижного зцілення від ікони Богородиці відноситься до 1812 року. У будинку одного жителя Рязані, відставного сержанта, лежала його хвора своячениця Ксенія. Вона сильно мучилася через хворобу очей і протягом тринадцяти тижнів не могла нічого бачити.

19 березня 1812 року до сусіднього будинку було принесено Феодотіївську ікону. Сестра хворої Ксенії пішла туди, щоб попросити дозволу принести ікону і до свого будинку. У цей час Ксенія ніби задрімала і побачила уві сні якусь незнайому жінку, яка сказала їй: «Встань, бо до тебе скоро прийде Велика Гостя, і ти побачиш Її». Хвора відповіла: «Як же я можу побачити Її, якщо я осліпла». «Повір мені, ти Її побачиш», — знову підтвердила невідома жінка. Хвора після цього прийшла до тями і дивувалася, що б означало це видіння.

Невдовзі принесли чудотворну ікону і стали служити молебень з акафістом. Під час читання акафісту вії у хворої стали здригатися, а під час читання кондака «О, Всепетая Мати» очі її раптово розкрилися.

Жителі Рязані здавна шанують Феодотіївську ікону, і перед нею завжди буває багато молільників. Дуже часто її брали до домівок і служили молебні перед початком якоїсь сімейної справи, наприклад, одруження. Не раз під час бездощів’я з нею звершували хресний хід — і засуха припинялася.

Святкування цієї ікони (2 липня за старим стилем) встановлено в 1618 році.

Після закриття Успенського собору в 30-х роках ХХ століття сліди першообразу загубилися. Можливо, ікона перебуває в музейних запасниках. Але до наших днів дійшли її списки (копії), також прославлені чудесами. Один із них перебуває в селі Федотьєво Спаського району Рязанської області, інший перебуває у Рязанському кафедральному Борисоглібському соборі.