Ікона Божої Матері, іменована «Споручниця грішних» (Корецька)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 7-й день / перехідне святкування в четвер 1-ї седмиці після П’ятидесятниці

Ікона Божої Матері «Споручниця грішних» названа так за написом, що зберігся на ній: «Аз споручниця грішних до Мого Сина…» Корецька ікона Божої Матері зберігається в Корецькому жіночому монастирі з XVII століття.

Лик Божої Матері з Богонемовлям на лівій руці написаний на дерев’яній дошці. Ікона спрадавна була в замку корецьких князів і мала назву «благодатна».

У 1622 році турки взяли в полон останнього із православних Корецьких князів, Самуїла. Його брат Іоанн, опинившись без підтримки та опори, проявив малодушшя — перейшов у католицьку віру, прийняв ім’я Ян-Карл та передав новозбудовану частину Корецької обителі монахам-францисканцям. Новоспечені «брати у Христі», католики-єзуїти, підбили князя винести зі свого родового замку православні святині — плащаницю Богородиці та ікону Божої Матері «Споручниця грішних». Чи то Господь зглянувся на молитви сестри Корецьких князів Серафими, ігумені місцевої жіночої обителі, чи сам Ян-Карл проявив здоровий глузд, але у 1622 році, у четвер після святої П’ятидесятниці, хресним ходом ці святині були перенесені до Корецького монастиря. Та навіть молитви сестри-ігумені не вберегли брата, який зрадив православну віру, від кари Божої: Всевишній не дав Яну-Карлу нащадків, і рід Корецьких князів на ньому перервався.

Урочисте перенесення благодатної ікони «Споручниця грішних» відбулося в 1622 році. Після повернення Корецькому Свято-Воскресенському монастирю розвалин Свято-Троїцького монастиря і освячення його у 1880 році ікона «Споручниця грішних» була перенесена і поміщена в дерев’яному різьбленому кіоті біля лівої передньої колони Свято-Троїцького храму.

На іконі Божа Матір зображена з Богонемовлям-Христом на лівій руці, Який обома руками тримає Її десницю. Написана на дерев’яній дошці, свою теперішню назву святиня отримала від віршованого напису на окладі «Аз споручница грешных к Моему Сыну: Сей дал Мне за них руце слышати Мя выну; да тии, иже радость выну Мне приносят, радоватися вечне через Меня испросят». І, справді, заступництво й чудеса від образу відчувають усі, хто з вірою та надією звертається перед ним до Богородиці.

Багато людей підтверджують, що у разі якихось негараздів, сімейних неладів і особливо коли «болить душа», ті, хто приходять до ікони «Споручниця грішних», після молитви перед нею одержують допомогу в своїй потребі та душевне полегшення, бо Вона справді є «Споручниця грішних»!

Не раз чудотворна ікона показувала благодатну допомогу стражденним — у 1923 році, в День Святої Трійці, перед образом отримав зцілення молодий чоловік, одержимий нечистим духом.

Проявила свою чудесну силу ікона і згодом. Жителі Корця розповідають, що у часи фашистської окупації святотатці спробували пограбувати монастир, і як тільки вони не намагались викрасти чудотворну ікону Богородиці — здерти вдалося лише ризу, святиню навіть не вдалося зрушити з місця. Після того, як наголошують місцеві жителі, грабіжники залишили обитель у спокої, а рани на іконі зажили дуже швидко.

На початку двохтисячних старець, прозорливий архімандрит Парфеній, який пройшов пекло ГУЛАГу, кілька разів твердив монахиням: «Бережіть ігуменю вашу, щоб її не вкрали. А то прийдуть злодії і вкрадуть». Старець спочив, і тільки після його смерті сестри зрозуміли, про яку ігуменю говорив їм архімандрит: у листопаді 2001 року злодії поцупили з монастиря дорогоцінні ікони та церковні прикраси, вартісне богослужбове начиння. Але Мати Божа знову явила диво Своїм чудотворним образом: скільки не ламали злодії кіот «Споручниці грішних», змогли зняти з ікони тільки дорогоцінну ризу, а сам образ украсти так і не змогли. Дуже швидко, стараннями сестер, вірян і духовенства, рани на іконі було вилікувано, і чудотворна ікона знову стала доступною для поклоніння.

Сестри обителі розповідають: щороку до ікони приходять помолитися тисячі вірян. Усі вони просять у Цариці Небесної допомоги і заступництва та підтверджують: після молитов перед чудотворним образом отримують душевне полегшення і заспокоєння, серцем опановує спокій та умиротвореність.

«Умолкает ныне всякое уныние и страх отчаяния исчезает, грешницы в скорби сердца обретают утешение и Небесною любовию озаряются светло: днесь бо Матерь Божия простирает нам спасающую руку и от Пречистаго образа Своею вещает, глаголя: Аз Споручница грешных к Моему Сыну, Сей дал Мне за них руце слышати Мя выну», — співається у тропарі чудотворній святині. Та, Яка разом зі Своїм Сином зображена на дощечці ікони «Споручниця грішних», і у князівські часи, і до наших днів залишається найпершою Помічницею роду людському.

Тропарі, кондаки, молитви та величання