Ікона Божої Матері “Віленська”

Місяця квітня на 14-й день

Віленська ікона Божої Матері написана святим євангелістом Лукою. Довгий час вона була родовою святинею грецьких імператорів у Константинополі. 1472 року ікону перенесла до Москви Софія Палеолог, дружина великого князя Московського Іоанна III (1462-1505). 1495 року великий князь благословив цією іконою свою доньку Олену під час видачі її заміж за Литовського короля Олександра. На честь перенесення ікони в колишню столицю Литви м. Вільно встановлено святкування 15 лютого. Пізніше святу ікону поставили в Пречистенському храмі, в якому була похована княгиня Олена.

Іоанн Грозний, намагаючись повернути чудотворну ікону до Москви, пропонував за неї королю Сигізмунду 50 знатних литовських бранців, але король рішуче відмовив, бо все духовенство, як православне, так і уніатське, не хотіло позбутися цього скарбу.

У Пречистенському соборі ікона перебувала до половини XVIII століття, а потім її було перенесено разом із митрополією до Віленського Свято-Троїцького монастиря, що перебував тоді в розпорядженні базиліан. Пречистенський же собор був відданий уніатам. Тільки 1839 року Свято-Троїцький монастир разом з іконою Одигітрії було повернуто православним. З цього часу чудотворний образ Пресвятої Богородиці перебував там, привертаючи благоговійне вшанування всіх православних.

Під час Першої світової війни багато святинь було евакуйовано з прифронтової зони Литви та Білорусії, зокрема й Віленську ікону. У 1915 році ікону разом із мощами Віленських мучеників привезли в московський Донський монастир, і після цього її подальша доля невідома.

Ікона Одигітрії написана на чотирьох дошках, з’єднаних разом: з них середні зроблені з кипариса, інші з берези. У 1864 році чудотворну ікону було підновлено.

Тропарі, кондаки, молитви та величання