Місяця березня на 12-й день.

У місті Лідді (згодом Діосполі), недалеко від Єрусалима, де святі апостоли Петро (пам’ять 29 червня і 16 січня) та Іоанн Богослов (пам’ять 8 травня і 26 вересня) проповідували Господа Ісуса Христа, для новонавернених було споруджено храм в ім’я Пресвятої Богородиці. Прийшовши до Єрусалима, апостоли благали Матір Божу відвідати і Своєю присутністю освятити та благословити храм. Пречиста Діва сказала: “Ідіть з миром, там і Я з вами буду”. Повернувшись у Ліддський храм, вони побачили на одному з опорних стовпів нерукотворний образ Пресвятої Богородиці дивовижної краси. Потім і Сама Матір Божа відвідала Ліддський храм і дарувала образу Своєму особливу благодать і силу.

Під час правління імператора Юліана Відступника (361-363) у Лідді сталося нове чудо. До храму було послано каменотесів для знищення чудотворного зображення. Однак, як не старалися вони стесати священне зображення, воно не зникало, а лише заглиблювалося все більше і більше всередину стовпа. Слава про благодатний образ поширилася по всьому світу, в Лідду стали стікатися численні віряни для поклоніння нерукотворному образу Богоматері.

У VIII столітті за наказом Константинопольського патріарха Германа з нього був зроблений список, який чудесним чином опинився в Римі і також отримав чудотворну силу (святкування 26 червня). Цей список отримав найменування Римського.

Існував ще інший Ліддський нерукотворний образ Матері Божої. Він перебував у храмі, створеному в Лідді Енеєм, зціленим святим апостолом Петром (Діян. 9:32-35). Коли цей храм хотіли забрати в християн іудеї та язичники, то за розпорядженням правителя храм був замкнений на три дні, щоб з’явилося знамення для вирішення суперечки. Коли через три дні храм відкрили, то побачили в ньому нерукотворне зображення Матері Божої.

Про обидві нерукотворні Ліддські ікони писали три східні Патріархи (Єрусалимський, Антіохійський та Олександрійський) у посланні до імператора-іконоборця Феофіла (829-842). Про це послання говорить імператор Костянтин Багрянородний (912-959) в історичному слові про нерукотворний образ Спасителя в Едесі.

Цікавим є зв’язок Ліддської ікони Божої Матері з історією появи в Росії Володимирського і Тихвінського образів Пресвятої Богородиці. У “Повісті про сретеніє Володимирської ікони Богородиці”, у зв’язку з думкою про Русь як долю Богоматері, йдеться про таке: “Ти, о володарко Богородице, свій чюдотворний образ, його ж багато хто каже, що вівторкова ікона, іменувалася давніше ж Римлянинині, спочатку ж Лідська звана, юже… Герман з самоображенного образа преписати повелів у Ліді, іконоборства ж заради Льва Саврянина в Рим відпустив її, на морі поставивши. І так сама свята ікона прибула до Риму єдиним нощеденством, після років же 130 паки сама ікона вийшла з Римської Церкви на море і прибула в царюючий град… в літа… Рюрика, потім же в нашій Російській землі на річці на Тихвіні на повітрі з’явилася, святими ангелами невидимими носилася, іде ж і донині перебуваючи, незліченні чюдеса творячи та зцілення подаючи безмежно всім, з вірою тим, хто приходить…”.