Ікона Божої Матері іменована “Табинська”

Місяця червня на 3-й день

Табинська ікона Божої Матері найзагадковіша ікона в Росії. Табинську ікону можна назвати навіть надчудотворною. Багатьма місцями в Росії можна натрапити на непевні спогади про неї, а часом легендарні оповіді. Старі люди кажуть: “Так, є така ікона, як Казанська, дуже старовинна з темним ликом. Іконі тій поклонялися козаки, тому й називається вона Табинською. А лик іноді все ж відкривається, але тільки обраним Богородицею людям”.

За легендою, що мала ходіння в Китаї: “Згідно зі старовинною легендою Табинська Чудотворна ікона з’явилася уві сні старцю-ченцеві, який мандрував Семиріччям (Схід Казахстану), у ніч, коли він ночував у копиці сіна поблизу станиці Табинської (нині територія Башкирії). Про видіння монах-провидець розповів своєму другові ченцеві-іконописцю. І того ж літа, ікона була написана і поміщена в церкві тієї ж станиці Табинської”.

Ще більше легенд про те, де тепер знаходиться Табинська ікона. І в скарбницях Папи Римського, і в сейфах Зарубіжної церкви, в музеях Харбіна і Москви або в приватних колекціях австралійців.

Перше явлення Табинської ікони Божої Матері відбулося, найімовірніше, між 1594 і 1597 роком, як свідчить переказ:

Ієродиякон Амвросій йшов увечері з сінокосу. І проходячи повз солоне джерело, почув голос: “Візьми Мою ікону”. Але, вважаючи ці слова маною, постарався не звернути уваги. Третього дня, проходячи там же, він знову почув неземний голос: “Нехай потрудиться правовірна братія, богоспасаємої обителі прийняти Мене до храму Господа Мого”, він озирнувся і побачив на великому камені в тіні великого дерева ікону Божої Матері. Камінь був справді великим, близько 3-х метрів заввишки і завширшки. Цей камінь нависав над двома джерелами, одне з яких було солоне, інше прісне. Диякон вклонився іконі й побіг до монастиря. Братія з честю і співом принесли ікону і поставили її в храмі. Але на ранок ікони не виявили. Стали шукати й побачили її на монастирських вратах. Ченці знову повернули ікону в храм, але вранці вона знову була на колишньому місці. Тоді вони вирішили, побудувати над брамою каплицю там стали молитися їй. Далі відбулося нове явлення Табинської ікони. Як говорить оповідь: “Пречиста ікона була перенесена братією в монастир. І її носили і в Казань, і в Уфу, але, ніби не знайшовши там собі місця, вона знову з’явилася на камені і знову її поставили в монастир”. Це стало відомо цареві Федору Іоанновичу, і він дарував нові землі, на яких архієпископ Гермоген заснував монастир “Пречистенський”.

Друге явлення Табинської ікони 1765 року в тому самому місці, що й перший раз. Переказ розповідає: три пастухи-башкири пасли худобу біля солоних ключів і побачили на камені ікону Божої Матері. Вони кинулися рубати її сокирою, кажучи: “Ось російський Бог” і розкололи ікону на дві частини. За таке святотатство пастухи осліпли. Стали плакати і молитися: “Не підемо, поки нас російський Бог не зцілить”. Наймолодший башкир із них, 14-15 років, особливо сильно молився і прозрів. Він підвів своїх товаришів до солоного джерела. І вони, каючись у скоєному, умивали очі солоною водою і милістю Богородиці прозріли. Відтоді вода в джерелі стала святою. Тим часом жителі Богоявленського заводу стали хвилюватися про худобу і побігли до солоних ключів, і знайшли чудотворну ікону, про яку було відомо за старовинним переказом. Перенесли ікону в найближчу церкву, але вранці там ікону не виявили, а з’явилася вона у Вознесенському храмі Табинської фортеці. Відомо, що молодий башкир прийняв святе хрещення і, проводячи особливе подвижницьке життя, помер у віці 130 років під час хресного ходу в м. Челябінську.

Згідно з переказами, Табинська ікона з’явилася в 9-ту п’ятницю після свята Великодня. Нині цей день святкується всім народом, а Божа Матір відзначає цей день великими чудесами.

Під час громадянської війни військами отамана Дутова, які відступали, ікону було перенесено за кордон. І довгий час (до приходу комуністів до влади) перебувала в Китаї. Зараз місцеперебування найбільшої святині і покровительки Уральського краю невідоме.

Тропарі, кондаки, молитви та величання