«Ікона Божої Матері, іменована "Мінська"» p1aqh20pf6d557d411gjhnkqcb3
Житія святих,  Серпень

«Ікона Божої Матері, іменована “Мінська”»

Місяця серпня на 13-й день

Мінську ікону Пресвятої Богородиці наприкінці X століття було перенесено святим рівноапостольним князем Володимиром із Корсуні до Києва та поставлено в Десятинній церкві (пам’ять освячення церкви 996 року – 12 травня), в якій вона й перебувала понад 500 років. У 1500 році, під час взяття Києва ханом Менглі-Гіреєм, якийсь татарин, зірвавши з чудотворної ікони ризу і прикраси, кинув її в Дніпро.

Через деякий час святий образ Цариці Небесної чудесним чином з’явився в Мінську на річці Свіслочі. Ікону, що пристала до берега, оточену надзвичайним світлом, урочисто перенесли в церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці, що знаходилася в замку мінських удільних князів. Це сталося 13 серпня 1500 року, тому і святкування чудотворного образу було встановлено цього дня.

1616 року святу ікону було перенесено до Мінської церкви на честь Зішестя Святого Духа.

На іконі, вміщеній з лівого боку іконостаса, зображена Божа Матір із Предвічним Немовлям на лівій руці. Ікону писано яєчними фарбами на дерев’яній дошці і 1852 року вкрито срібною ризою, над ликами Богоматері і Спасителя, що тримає в лівій руці державу – визолочені вінці з дорогоцінним камінням. На ризі внизу викарбувано такий напис: “Ця ікона Божої Матері з Немовлям Ісусом, поставлена великим князем землі Руської св. Володимиром у Києві, в Десятинній церкві, а після руйнування Києва татарами з’явилася 13 серпня 1500 року в м. Мінську, на річці  Свисловичі, і поміщена в замковій церкві, згодом же перенесена до кафедрального собору, 1852 р. ревністю православних одягнена в нову срібну ризу”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Минской», глас 5

На вода́х Сви́слочи/ яви́лась еси́, Пренепоро́чная Отрокови́це,/ от Царьгра́да и Ки́ева/ Богоспаса́емому гра́ду Ми́нску ми́лость показа́,/ просвети́ на́с гре́шных сия́нием Свои́м,/ яви́, я́ко при́сно, си́лу Твою́,/ спаси́ на́с предста́тельством Свои́м/ и изба́ви от наве́т вра́жиих,/ Тя́ бо необори́му сте́ну// и еди́ну наде́жду и́мамы.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку