«Ікона Божої Матері, іменована "Макаріївська"» p188l9hqgsc4t8b91lan1u7515515
Житія святих,  Вересень

«Ікона Божої Матері, іменована “Макаріївська”»

Місяця вересня в 17-й день

Макар’ївську ікону Божої Матері “Одигітрія” було явлено 17 вересня 1442 року преподобному Макарію Унженському чудотворцю († 1444), який подвизався в пості й молитві на пустельних берегах річки Унжі за часів князювання Василя Темного (1425-1462). У цей час Галицька (нині Костромська) область перебувала в найбіднішому становищі, страждаючи від голоду і стихійних лих, міжусобних воєн і навали татар.

Рано вранці, коли преподобний Макарій закінчував свій звичайний ранковий акафістний спів Пресвятій Богородиці, келію його раптом осяяло невідоме світло. Преподобний зніяковів духом і став старанніше молитися. За стінами келії пролунав ангельський спів. У страху і подиві вийшовши з келії, святий побачив на небосхилі ікону Пресвятої Богородиці, яка в оточенні світлозарного сяйва наближалася до подвижника. Преподобний з радісним трепетом упав на землю і вигукнув: “Радуйся, Мати Божа! Радуйся, присноплинне Джерельце, що спасіння світу показує і всій Галицькій країні тверду огорожу і заступництво!” Він із благоговінням взяв ікону і поставив у своїй келії, чому вона і стала називатися “Келійною” (пізніше учні преподобного дали їй найменування “Макарівської”).

Неподалік від місця явлення святого образу преподобний Макарій викопав джерело, яке прославилося своєю цілющою силою, а ще за деякий час тут було засновано монастир, також названий Макарівським. У монастирських рукописах зберігалися оповіді про численні чудеса, що сталися від чудотворної ікони Божої Матері.

Двічі за молитвою перед нею рятувалися місцеві жителі від навали кримських татар. 1522 року татари напали на Унжу і хотіли пограбувати і спустошити Макарієву пустинь, але осліпли і, збожеволівши, кинулися тікати. Багато хто з них потонули в річці Унжі. У 1532 році молитвами преподобного Макарія було врятовано від ворога місто Солігалич. Татари без видимої причини в паніці вдавалися до втечі, а полонені розповідали, що бачили в небі сивого старця в чорному вбранні, який кидав у них стріли та каміння, а потім з’явився серед них на білому коні та нагнав такий страх, що татари почали з жахом вбивати один одного.

Вдячні жителі влаштували в соборному храмі приділ на честь святого. Понад 50 осіб за молитвами преподобного Макарія зцілилися від важких недуг, як це було встановлено комісією, посланою Патріархом Московським Філаретом 24 червня 1619 року. Цього ж року відбулося прославлення преподобного Макарія Жовтоводського, Унженського чудотворця у лику святих.

З чудотворної ікони Пресвятої Богородиці було зроблено список у візантійському стилі, який прославився, як і первообраз. На іконі лик Божої Матері нахилений до Предвічного Немовляти, яке спочиває на Її лівій руці. Двічі святий образ виходив неушкодженим із вогню згарищ – у 1626 і 1690 роках.

24 серпня 1717 року за указом Петра I і благословенням місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Рязанського Стефана (Яворського) ченцю Іоні видали рукописну “соборну пам’ять” для “безпільного” збору пожертвувань на виготовлення окладу для ікони. У цьому документі Макаріївський образ прямо називається чудотворним.

У XVIII столітті за ігумена монастиря Митрофана II (першим був зарахований до лику святих святитель Митрофан Воронезький), який не знав історії та значення ікони, святий образ було перенесено із соборного храму до Благовіщенської церкви, і він перебував там у забутті. Крім того, ігумен дав дозвіл переписати образ у Смоленський. Лише майже через століття – 1858 року Промислом Божим ікона повернулася до ченців у своєму первозданному вигляді. Коли ікону стали очищати від верхнього старого шару фарб, під ним виявився неушкодженим дивовижний лик Богоматері стародавнього письма з написом “Макарівська ікона” і підписом тропаря і кондака. У монастирському літописі зберігаються записи багатьох благодатних знамень і чудесних подій, що супроводжували набуття святого образу.

Судячи з усього, в цей час у монастирі перебувала й ікона, явлена преподобному Макарію, оскільки архімандрит Платон, за якого було знайдено список, писав 1863 року, що один і той самий тропар і кондак співається в обителі “перед обома чудотворними іконами”.

Атеїстичне лихоліття XX століття зруйнувало чернече життя Макарівської обителі – 1929 року монастир закрили, а святу ікону загубили. Лише 1993 року почалося повномасштабне відродження монастиря. Через два роки в обитель повернулася і його головна святиня – мощі преподобного Макарія Унженського.

Доля і нинішнє місцеперебування списку чудотворної Макаріївської ікони Божої Матері та його першообразу невідомі. Зберігся єдиний список Макаріївської ікони, який перебуває зараз у Різдвяній церкві м. Макар’єва.