...
Ікона Божої Матері іменована "Ігорівська" p1defd0sn0l6r12q11q14q7v1pdh3
Житія святих,  Червень

Ікона Божої Матері іменована “Ігорівська”

Місяця червня на 5-й день

Ікона Ігорівської ікони Божої Матері була створена приблизно наприкінці 14 – на початку 15 століть. Являє собою варіант Володимирської. Це ікона давнього грецького письма. За всі століття з цього образу було зроблено чимало копій. Це свідчить, що вона завжди користувалася великою повагою, вона є істинним символом Віри.

Один зі списків ікони зберігався в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Перед цією іконою в останні хвилини свого життя молився великий князь Ігор. Він був великим любителем книг, багато читав духовної літератури, з юності проводив більшу частину свого часу в молитвах, роздумах про Бога, бесідах з ченцями і святими старцями. Він вже був близький до того, щоб піти від мирського життя. Але йому довелося за заповітом вступити на престол у Києві. Однак почалася міжусобна війна і 19 вересня 1147 року він був убитий озвірілим натовпом. Вірні люди поховали його в монастирі святого Симеона. Ікону перед якою він молився почали називати Ігорівською. Її прикрасили срібною позолоченою ризою. Знизу був викарбуваний напис, який вказував, що вона належала святому Ігорю, також мався короткий опис його страждань.

Ікона мала славу чудотворної. До неї з молитвами приходили люди глибоко нещасні, які перебували у дуже скрутному становищі, в небезпеці або скорботі. І після щирих молитов і покаяння серйозні проблеми зі здоров’ям благополучно вирішувалися, до недужих приходило зцілення, знаходили примирення члени сім’ї, надовго розлучені жорстокими сварками або життєвими обставинами.

Майже до середини ХХ ст. ікона знаходилася в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Після перетворення в радянський час монастиря на заповідник ікону зробили одним із експонатів давньоруського мистецтва. У 1924 році було прийняте рішення про реставрацію деяких історичних пам’яток, зокрема й Ігорівську ікону Богородиці. Під час реставрації виникли незгоди між монастирською громадою і науковцями. Громада прохала залишити ікону як є – під пізнім замалюванням, у ризі, бо такою її звикли бачити віряни. На це директор Музею культів Курінний закликав громаду «до розуміння серйозності наукового підходу до реставрації і бажання побачити свої святині відчищеними від бруду віків і забезпеченими від фізичного нищення».

Спочатку ікону сфотографували з обох боків. Із кожного негатива зробили по три відбитки. Потім художниця Евенбах до 20 серпня 1924 року намалювала кольорову копію (на жаль, місцезнаходження її невідоме). Потім реставратор Касперович почав розкриття ікони з-під суцільного (певно, олійного) нашарування. Розкриття провадилося до первісного оліфного покривного шару. Реставраційні роботи тривали 34 дні. Але потім, як і багато інших українських святинь і цінностей, Ігорівська ікона була вивезена до Москви. Нині вона зберігається в Третьяковській художній галереї. Православна церква відзначає день прославлення ікони 18 червня – що співпадає зі святкуванням перенесення мощів князя Ігоря у 1150 році з Києва до Чернігова.

Знайшли помилку