...
Ікони

Ікона Божої Матері, іменована «Достойно єсть» («Милуюча»)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 11-й день

980 рік вважають часом явлення образу «Достойно єсть». Неподалік від Афонського Карейського монастиря, в одній із чисельних келій проживав старець зі своїм послушником. Зазвичай по неділях він вирушав на всенічне бдіння до храму, а послушник залишався вичитувати молитовне правило. В один із таких вечорів до келії завітав невідомий інок і приєднався до вичитування молитов та співів, які прославляли Господа. Коли дійшла черга до молитви «Честнейшую Херувим», гість, стоячи на колінах перед образом Богородиці «Милуюча», зауважив, що у них починають цю молитву з пісні «Достойно есть…» Поки лунав незвичайний спів, ікона засяяла незвичним світлом, а послушник розчулився і заплакав від таких сильних почуттів. Він попросив незнайомця записати слова дивовижної пісні, але у келії не знайшлось паперу або чогось іншого, придатного для записів. Тоді гість, який назвав себе Гавриїлом, став писати просто пальцем по каменю, який розплавився, наче воск.

Таким чином, безпосередня участь Архангела Гавриїла явила світу ще одну чудодійну ікону, яка до сьогодні знаходиться в соборному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в адміністративному центрі Афону — Кареї. А кам’яна плита з текстом пісні була перенесена до Константинополя.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Достойно есть» (Милующей), глас 4

Отце́в все Афо́нское мно́жество,/ собери́теся, ве́рно пра́зднующе,/ днесь ра́дующеся и све́тло восклица́юще вси в весе́лии,/ Бо́жия бо Ма́ти ны́не от А́нгела пресла́вно воспева́ется.// Те́мже, я́ко Бого́родицу, при́сно Сию́ сла́вим.

Ин тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Достойно есть» (Милующей), глас 4

Притеце́м, ве́рнии, со дерзнове́нием/ к Ми́лующей Цари́це Богоро́дице/ и умиле́нно воззове́м к Ней:/ низпосли́ на ны ми́лости Твоя́ бога́тыя:/ град сей изба́ви от вся́каго обстоя́ния,/ мир да́руй ми́рови// и спасе́ние душа́м на́шим.

Тропaрь, глaсъ д7:

Nтцє 1въ все 2 ґfHнское мн0жество, собери 1тесz, вёрнw прaзднующе, днeсь рaдующесz и 3 свётлw восклицaюще вси 2 въ весeліи, бж 7іz бо мт 7и ны 1нэ t ѓгGла преслaвнw воспэвaетсz. тёмже, я4кw бцdу, при1снw сію2 слaвимъ.

И$нъ тропaрь, глaсъ т0йже:

Притецeмъ, вёрніи, со дерзновeніемъ къ ми 1лующей цRи 1цэ бц dэ и 3 ўми 1льнw воззовeмъ къ нeй: низпосли 2 на ны 2 мл cти тво‰ бог†тыz: цр 7ковь нaшу сохрани 2, лю 1ди во бл 7годeнствіи соблюди 2, зeмлю нaшу и 3збaви t всsкагw њбстоsніz, ми 1ръ дaруй мjрови и3 сп7сeніе душaмъ нaшымъ.

Ще в розробці