«Ікона Божої Маетрі, іменована "Благовіщення" в Устюзі» p1ao165g8l2kd1afiqa011qvng33
Житія святих,  Липень

«Ікона Божої Маетрі, іменована “Благовіщення” в Устюзі»

Місяця липня на 8-й день

Шанування чудотворної Устюзької ікони Божої Матері тісно пов’язане з ім’ям преподобного Прокопія, Христа ради юродивого, який подвизався у Великому Устюзі. Блаженний Прокопій весь свій час проводив у уклінних слізних молитвах на паперті місцевої соборної церкви. Одного разу, оголосивши своїм співгромадянам, що за тяжкі гріхи їм загрожує праведний гнів Божий, святий закликав устюжан до покаяння. Але заклики юродивого залишалися марними, городяни лише посміювалися у відповідь на застереження Прокопія про те, що Господь за гріхи людські пошле вогненний град на місто і погубить його. Усі дні й ночі в невпинних молитвах і невтішних риданнях проводив святий на церковній паперті.

Через тиждень настав для городян Устюга страшний день: опівдні від чорної хмари, що насунулася, настав повний морок, який привів у жах і сум’яття устюжан. З усіх боків виблискували блискавки і лунали страшні удари грому. Земля під ногами прийшла в рух. Тільки тепер зрозуміли городяни, якою глибокою є прірва їхньої гріховності, що накликала Божий гнів, і усвідомили необхідність покаяння. Усі скупчилися до храмів і зі сльозами благали Господа про помилування і відвернення нещастя. Блаженний Прокопій разом з усім народом, впавши перед іконою Божої Матері, старанно й гаряче молився за всіх, хто згрішив. І тоді в соборному храмі Великого Устюга від святого образу Благовіщення Пресвятої Богородиці було всенародно явлено чудесне знамення – з ікони в достатку витекло запашне миро, яким були наповнені всі церковні посудини.

За милосердним заступництвом Божої Матері Господь позбавив устюжан від неминучої погибелі – грізна хмара пройшла повз місто і на віддалі на пустельному місці вибухнула з жахливою силою. Дощ із розпеченого каміння повністю випалив ліс за двадцять верст від Устюга. На згадку цього чудесного порятунку, що сталося 1290 року, і встановлено щорічне святкування чудотворної ікони Божої Матері.

Історичні відомості про чудотворну ікону відображені у Другому Новгородському літописі та інших письмових джерелах XVI-XVII століть. Образ був написаний новгородським іконописцем у ті роки, коли в місті княжив святий благовірний князь Всеволод-Гавриїл († 1138).

У середині XVI століття за святого митрополита Філіпа святиня була принесена до Москви царем Іваном Грозним з новгородського Юр’єва монастиря: “взяв з Новгородської Софії в Москву образ Благовіщення Юр’єва монастиря”. Є відомості, що спочатку ікона Божої Матері була храмовим образом Благовіщенського собору Московського Кремля, а на початку XVII століття її було перенесено до Успенського собору, де її помістили в місцевий ряд іконостасу. В описі собору за 1627 рік ікона згадана як “Образ Благовіщення пречистої Богородиці, грецьке письмо”.

Протягом XVI-XVII століть із чудотворної ікони було зроблено кілька списків: для місцевого ряду іконостасу Архангельського та Благовіщенського соборів московського Кремля, Успенського собору Свято-Троїцької Сергієвої Лаври, Смоленського собору Новодівичого монастиря, Соловецького монастиря. Списком чудотворного образу, написаного для Благовіщенського собору Кремля (з клеймами акафісту Богородиці на полях) замінили першообраз, перенесений в Успенський собор.

У 1747 році з благословення великоустюзького архієпископа Гавриїла з чудотворного образу був зроблений список, з належними почестями перенесений до Великого Устюга. Той самий архієпископ Гавриїл склав службу в пам’ять про чудеса, що відбулися від ікони за життя прп. Прокопія.

Першообраз чудотворної ікони Божої Матері був прикрашений золотим окладом з великими дорогоцінними каменями і добірними перлами, втраченими під час Вітчизняної війни 1812 р. У 1818 році пожертвуваннями устюжан для шанованого образу було влаштовано новий оклад, на нижньому полі якого було вміщено напис, що не зберігся до наших днів, – “Матері Бога нашого за порятунок від загибелі Устюга в літо 1290 присвячують новоспоруджену ризу, позолочену в 1818 році”.

Після закриття 1918 року Кремлівського Успенського собору чудотворну ікону Пресвятої Богородиці спершу передали до Державного історичного музею, а 1930 року – до Третьяковської галереї, де вона перебуває й донині.

Пречиста Діва з мотком червоної пряжі в руці зображена на іконі стоячою на підніжжі біля престолу. Навпроти Неї – Архангел Гавриїл, що простягає благословляючу правицю. Особливістю іконографічного ізводу Устюзького образу Благовіщення Пресвятої Богородиці є зображений поверх складок Її мафорія образ втіленого Божественного Немовляти Ісуса Христа.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Устюжской» («Благовещение»)

Всепе́тая и Всесла́вная Цари́це Богоро́дице,/ Ма́ти всея́ тва́ри Соде́теля,/ христиа́нская Наде́ждо и Засту́пнице,/ печа́льным утеше́ние, ненаде́ющимся и отча́явшимся ско́рое наде́яние, мо́лим Тя:/ ми́лостива бу́ди нам, гре́шным,/ не оста́ви раб Твои́х/ и не отри́ни моле́ния недосто́йных./ Мо́лимтися, взира́юще ко о́бразу Твоему́ честно́му/ святы́я и чудотво́рныя ико́ны Твоея́/ и вопию́ще с пла́вающими и путь ше́ствующими,/ да пребу́дет ми́лость Твоя́./ О Влады́чице, ри́зою честно́ю защити́,/ и во вся́цех ме́стех злых соблюди́,/ и моли́ся к ро́ждшемуся из Тебе́ Христу́ Бо́гу на́шему,// да спасе́т от грех ду́ши на́ша.

 

 

Ще в розробці

Знайшли помилку