ІІІ Вселенський Собор

Місяця вересня на 9-й день

Собор було скликано проти лжевчення архієпископа Несторія Константинопольського, який нечестиво вчив, ніби Пресвята Діва Марія народила просту людину Христа, з Яким потім Бог з’єднався морально, мешкав у Ньому, як у храмі, подібно до того, як раніше мешкав у Мойсеї та інших пророках. Тому і Самого Господа Ісуса Христа Несторій називав богоносцем, а не Боголюдиною, а Пресвяту Діву називав христородицею, а не Богородицею.

Певний час це вчення поширювалося тільки як приватна думка в гурту людей, які займалися богословськими питаннями, і тому воно не зустрічало спростувань і засуджень з боку Церкви. Але Несторій, ставши 428 року архієпископом Константинополя, затіяв зробити це вчення загальноцерковним. Активна проповідь нового вчення призвела до заворушень у Константинополі.

В Антіохії та Сирії дуже багато хто став на бік Несторія, переважно особи, які вийшли з Антіохійського училища. Але в Олександрії та Римі вчення Несторія зустріло сильну протидію.

Для припинення такого розбрату між предстоятелями знаменитих церков і утвердження православного вчення імператор Феодосій II зважився скликати Вселенський Собор. Несторій, чий бік на той час займав Феодосій, сам просив скликання Вселенського Собору, перебуваючи в переконанні, що його вчення, як правильне, восторжествує.

Феодосій призначив собор у Ефесі в самий день П’ятидесятниці 431 р. До Ефеса прибули свт. Кирил Олександрійський із 40 єгипетськими єпископами, Ювеналій Єрусалимський з палестинськими єпископами, Фірм, єп. Кесарії Каппадокійської, Флавіан Фессалонікійський. Прибув і Несторій із 10 єпископами та два вищі чиновники, друзі Несторія. Перший – Кандідіан – як представник імператора, другий – Іриней – просто як прихильник Несторія. Не було тільки Іоанна Антіохійського і папських легатів. Після 16 днів терміну, призначеного імператором для відкриття собору, свт. Кирил зважився відкрити собор, не чекаючи відсутніх. Чиновник Кандідіан протестував проти цього і послав донос у Константинополь.

Перше засідання було 22 червня в церкві Богородиці. Несторія запрошували на собор тричі. Але першого разу він дав відповідь невизначену, вдруге відповідав, що прийде, коли всі єпископи з’їдуться, а втретє – навіть не вислухав запрошення. Тоді собор вирішив розглянути справу Несторія без нього.

Отці Ефеського собору визнали вчення Несторія єретичним і визначили позбавити його сану і відлучити від церковного спілкування. Під вироком підписалося 200 єпископів, і перше засідання скінчилося.

Того ж дня собор в Ефесі оголосив про позбавлення сану Несторія і послав повідомлення про це кліру в Константинополі. Кирил ще від себе написав листи єпископам і настоятелю Константинопольського монастиря авві Далмату. Незабаром було надіслано й акти собору імператору. Несторію оголосили вирок на другий день після засідання. Він, звісно, його не прийняв і в донесенні імператорові скаржився на неправильні, начебто, дії собору.

Тим часом в Ефес прибув Іоанн I Антіохійський із 33 сирськими єпископами.Отці собору його повідомили, щоб він не входив у спілкування із засудженим Несторієм. Але Іоанн був не задоволений рішенням справи не на користь Несторія, і тому, не входячи в спілкування з Кирилом і його собором, склав свій собор із Несторієм і єпископами, що приїхали. До Іоанна приєдналося кілька єпископів, які були на соборі св. Кирила. На собор Іоанна також прибув імператорський уповноважений. Собор Іоанна визнав засудження Несторія незаконним і почав суд над Кирилом, Мемноном та іншими єпископами, які засудили Несторія. І ось собор Іоанна засудив і позбавив влади Кирила і Мемнона, відлучив від церковного спілкування, надалі до каяття, інших єпископів, які засудили Несторія, доніс про все до Константинополя імператорові, кліру і народу, просячи імператора затвердити позбавлення влади Кирила і Мемнона.

Феодосій, який отримав, крім донесень Кирила, Несторія та Іоанна, ще донесення Кандідіана, не знав, як вчинити в цьому випадку. Зрештою, він розпорядився, щоб усі постанови соборів Кирила та Іоанна було знищено і щоб усі єпископи, які прибули в Ефес, зібралися разом і покінчили суперечки мирним чином. Кирил не міг погодитися з такою пропозицією, тому що на його соборі було винесено правильне рішення, а Іоанн Антіохійський вважав дії свого собору правильними, про що обидва доносили в Константинополь.

Імператор послав в Ефес чиновника, який взяв під варту Кирила, Мемнона і Несторія, і почав примушувати до згоди інших єпископів. Але угоди не було.

Тим часом св. Кирил знайшов випадок з-під варти написати кліру і народу константинопольському, а також авві Далматію про те, що відбувається в Ефесі. Авва Далматій зібрав ченців константинопольських монастирів і разом із ними за численного скупчення народу, зі співом псалмів, із палаючими світильниками, вирушив до палацу імператора. Увійшовши до палацу, Далматій просив імператора, щоб православних отців було звільнено з ув’язнення і щоб було затверджено ухвалу собору щодо Несторія.

Поява знаменитого авви, який 48 років не виходив зі свого монастиря, справила сильне враження на імператора.
Він обіцяв затвердити рішення собору. Потім у церкві, куди вирушив авва Далматій з ченцями, народ відкрито проголосив анафему Несторію. Таким чином коливання імператора скінчилися.

Східні єпископи на чолі з Іоанном Антіохійським, вирушаючи з Халкідона і Ефеса на свої кафедри, дорогою уклали два собори, один у Тарсі, на якому знову засудили Кирила і Мемнона, та інший в Антіохії, на якому склали своє сповідання віри. У цьому сповіданні було сказано, що Господь Іісус Христос – досконалий Бог і досконала людина, і що на підставі незлитої в Ньому єдності Божества і людства Пресвята Діва Марія може бути названа Богородицею. Таким чином, східні отці відступили від своїх несторіанських поглядів, але від особи Несторія не відмовилися, чому поділ між ними і Кирилом тривав. Мир було відновлено лише 433 року. З Антіохійським сповіданням віри, як з православним, була згодна вся Вселенська Церква, і воно отримало значення точного сповідування віри давньоправославного вчення про образ поєднання в Господі Іісусі Христі двох єств та їхнє взаємне відношення. Імператор затвердив це сповідання і прийняв остаточне рішення щодо Несторія. Він був засланий у 435 р. в один оазис у єгипетських пустелях.

На Соборі було викладено вісім правил. З них, окрім засудження несторіанської єресі, важлива – повна заборона не тільки складати новий, а й навіть доповнювати або скорочувати, хоча б одним словом, Символ, викладений на двох перших Вселенських Соборах.