День Святої Трійці. П’ятидесятниця.

Перехідне свято 50-й день після Воскресіння Христового

Цього дня ми згадуємо, як на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового на апостолів зійшов Святий Дух.

Християнська П’ятидесятниця має свій старозавітний прототип – однойменне юдейське свято Πεντηκοστή – П’ятидесятниця. Примітно, що в канонічних старозавітних книгах і традиційному іудаїзмі використовується інше найменування – свято Седмиць (євр. “Шавуот”), пов’язане з тим, що це свято звершували через сім седмиць після Великодня. І біблійне, і церковне найменування мають однакове пояснення: свято отримало таку назву внаслідок того, що завжди припадало на 50-й день після святкування Великодня. Змістом П’ятидесятниці є спогад зішестя Святого Духа на апостолів і таємниче народження цього дня Церкви Христової. Окрім цього, християнське свято має ще одну назву – День Святої Трійці. Це найменування виникло на досить пізньому етапі розвитку свята (приблизно з XIV ст.) і пов’язане з тим, що до спомину історичної події – зішестя Святого Духа на апостолів – додається ще один аспект – прославлення Триєдиного Божества.

У Стародавньому Ізраїлі це було хліборобське свято, яке збігалося за часом із початком жнив нового врожаю пшениці. У день П’ятидесятниці в жертву Богові приносили “початки” нового врожаю.

На п’ятдесятий день після Воскресіння Христового Богородиця й апостоли зібралися в Сіонській світлиці, щоб відсвяткувати іудейське свято П’ятидесятниці. Цього дня євреї згадували, як на п’ятдесятий день після Виходу з Єгипту на горі Синай Бог дарував Мойсеєві Десять заповідей.

І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходились. І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і почили по одному на кожному з них. І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати. (Діян. 2:2-4). І Я умолю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, що буде з вами повік, Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде.(Ін. 14:16-17).

Те, що сталося, привернуло величезний натовп людей. Багато з них не були євреями і прибули до Єрусалима на свято. Яке ж було загальне здивування, коли присутні зрозуміли, що апостоли, які вийшли із Сіонської світлиці, розмовляють із ними найрізноманітнішими мовами та діалектами: І всі були вражені і дивувались, кажучи один одному: чи не всі ці, які говорять, галілеяни? Як же ми чуємо кожен свою мову, в якій народилися (Діян. 2:7-8). Того дня близько 3000 осіб увірували в Христа і прийняли Хрещення (Діян. 2:41).

У тому, що апостоли стали говорити різними мовами, розкривається особливий сенс П’ятидесятниці. У Церкві Христовій, яка “народилася” цього дня через Зішестя Святого Духа на громаду апостолів, з’єднуються всі народи. У Церкві відновлюється втрачений людьми після гріхопадіння зв’язок із Богом і один з одним.

Свято П’ятидесятниці називають також Днем Святої Трійці, тому що в цей день усьому людству відкрилася таємниця, що Бог Один, але в Трьох Особах – Отець, Син і Святий Дух. Поклоніння і сповідання Пресвятої Трійці як Триєдиного Бога є основоположним догматом християнської віри.

На Трійцю внутрішній простір православних храмів зазвичай прикрашають гілками берези, а підлогу застеляють травою. Ця традиція пов’язана з тим, що під час Зішестя Святого Духа іудеї згадували дарування Закону на горі Синай. Цього дня в храмах Української Православної Церкви заведено все прикрашати свіжою зеленню і гілками беріз.

Тропарі, кондаки, молитви та величання