Боголюбська ікона Божої Матері, іменована “Зимарівська”

Місяця червня на 18-й день

Названо ікону за найменуванням села Зимарово Рязанської області. Являє собою список (копію) володимирської Боголюбської ікони Божої Матері, однієї з найдавніших чудотворних ікон Русі. Ікона, за давнім переданням, стояла на воротах міста Пронська. Після навали татар у XIII столітті ікону було знайдено розколотою в кущах недалеко від міста. Під час приставлення однієї половини до іншої обидві частини її чудесним чином миттєво з’єдналися, але одна половина її так і залишилася трохи вищою за іншу.

На місці чудесної події було побудовано храм Благовіщення Пресвятої Богородиці. Оскільки ікону було знайдено в день Благовіщення, існує ще одне місцевошановане свято ікони Боголюбської-Зимарівської, яке звершується у свято Благовіщення 7 квітня (25 березня за старим стилем).

До 1771 року про цю ікону нічого не було відомо, невідомо також, коли і яким чином вона стала однією з домашніх святинь зимаровського поміщика Лопухіна, який жив у Москві на Пречистенській вулиці. У 1771 році ця ікона прославилася надзвичайним чином. До Лопухіна прийшов хворий житель Москви і просив дозволу відслужити молебень перед Боголюбською іконою Божої Матері. Господар зніяковів. У кімнатах у нього не виявилося такої ікони. Хворий наполегливо стверджував, що така ікона є у нього в будинку і що він бачив її уві сні. Хворому дозволено було шукати ікону по всьому будинку. І ось після довгих пошуків образ Пресвятої Богородиці був знайдений на горищі серед мотлоху. Хворий відразу впізнав бачену ним уві сні ікону. Ікону очистили від пилу і перед нею відслужили молебень. Хворий негайно одужав. Звістка про це диво одразу ж рознеслася всією Москвою, і хворі стали стікатися в будинок Лопухіна.

Перед смертю (близько 1780 року) власник ікони заповідав відправити її на свою батьківщину, де вона перебуває і донині в Боголюбському храмі села Зимарово Новодеревенського району Рязанської області. Шанований список (копія) чудотворної ікони перебуває в Борисоглібському соборі міста Рязані. У Георгіївському храмі села Городище Рибновського району Рязанської області шанують ще один список Зимаровської Боголюбської ікони Пресвятої Богородиці, який прославився чудесами і зціленнями вже за радянських часів.

Своїми чудотворіннями Зимарівська-Боголюбська ікона Божої Матері також прославилася в роки, коли лютувала холера. У 1848, 1861, 1871 і 1892-му роках ікону приносили в Рязань та інші місця єпархії, заражені холерою. При появі її в будинках, де були хворі на холеру, хвороба миттєво припинялася і хворі одужували. У вдячну пам’ять за позбавлення від холери в Рязані не було жодного храму, де не було б копії з цієї ікони.

Боголюбська-Зимаровська ікона була явно оберігається Промислом Божим. Про це свідчить такий випадок. 18 січня 1849 року ікону із Зимаровського храму на прохання одного вірянина привезли до нього в будинок, у Скопинський повіт. А 19 січня, невідомо з якої причини, загорівся храм у селі Зимарово. Пожежа знищила дощенту храм і все, що в ньому було. Зимарівські парафіяни приступили до будівництва нового храму. І до кінця 1851 року новий кам’яний храм був побудований. У храмі три престоли: середній – на честь Боголюбської ікони Божої Матері, правий – на честь Архістратига Михаїла, і лівий – на честь Святителя Миколая Чудотворця. Храм було освячено 18 червня 1852 року. Храм розписували італійські живописці, деякі фрески збереглися і донині.

Ікону урочисто перенесли в новий храм і прикрасили надзвичайно красивою ризою. Ікона була прикрашена багатою сріблопозлащеною ризою. На голові Богоматері зображена корона з дорогоцінним камінням. Так Матір Божа, що зберегла “від погибельнаго полум’я” і образ Свій на розраду вірянам, Сама й улаштувала величний зимарівський храм – вічний пам’ятник любові та старанності шанувальників ікони Боголюбської – Зимарівської, список з якої перебуває в цьому храмі й донині.

За радянських часів церкву закрили і деякий час використовували як склад сільгосппродукції. З церковного майна багато чого було втрачено і знищено. Сьогодні в Боголюбській церкві відбуваються богослужіння. Храм утримується в пристойному стані, але реставраційні роботи ще повністю не завершені.

Тропарі, кондаки, молитви та величання