Блаженний Василь Московський, Христа ради юродивий

Місяця серпня на 2-й день

Святий блаженний Василь, Московський чудотворець, народився в грудні 1468 року на паперті підмосковного Єлоховського храму на честь Володимирської ікони Пресвятої Богородиці. Батьки його були з простих і віддали сина на навчання шевському ремеслу. Під час навчання блаженного його майстру довелося бути свідком одного дивовижного випадку, коли він зрозумів, що учень його – незвичайна людина. Один купець привіз на баржах до Москви хліб і зайшов у майстерню замовити чоботи, просячи зробити їх такими, щоб не зносив їх за рік. Блаженний Василій розплакався: “Пошиємо тобі такі, що й не зносиш їх”. На здивоване запитання майстра учень пояснив, що замовник, який не взує чоботи, незабаром помре. Через кілька днів пророцтво збулося.

У 16 років святий прийшов до Москви і почав тернистий подвиг юродства. У пекучу літню спеку і тріскучий лютий мороз ходив він голий і босий вулицями Москви. Дивними були його вчинки: то перекине лоток із калачами, то проллє глечик із квасом. Розсерджені торговці били блаженного, але він із радістю приймав побої і дякував за них Богові. А потім виявлялося, що калачі були погано спечені, квас приготований непридатним. Шанування блаженного Василя швидко зростало: у ньому визнали юродивого, людину Божу, викривача неправди.

Один купець задумав побудувати на Покровці в Москві кам’яну церкву, але тричі склепіння її обвалювалися. Купець звернувся за порадою до блаженного, а він направив його до Києва: “Знайди там убогого Іоанна, він дасть тобі пораду, як добудувати церкву”. Приїхавши до Києва, купець розшукав Іоанна, який сидів у бідній хаті й гойдав порожню люльку. “Кого ти качаєш?” – запитав купець. “Рідну матінку, плачу неоплатний борг за народження та виховання”. Тоді тільки згадав купець свою матір, яку вигнав із дому, і йому стало ясно, чому він ніяк не може добудувати церкву. Повернувшись до Москви, він повернув матір додому, випросив у неї прощення і добудував церкву.

Проповідуючи милосердя, блаженний допомагав насамперед тим, хто соромився просити милостиню, а тим часом потребував допомоги більше за інших. Був випадок, що він віддав багаті царські подарунки купцеві-іноземцю, який залишився без нічого і, хоча три дні вже нічого не їв, не міг звернутися по допомогу, бо носив гарний одяг.

Суворо засуджував блаженний тих, хто подавав милостиню з корисливими цілями, не зі співчуття до бідності й нещастя, а сподіваючись легким шляхом залучити благословення Боже на свої справи. Одного разу блаженний побачив біса, який прийняв вигляд жебрака. Він сидів біля Пречистенських воріт і всім, хто подавав милостиню, надавав негайну допомогу в справах. Блаженний розгадав лукаву вигадку і прогнав біса. Заради порятунку ближніх блаженний Василій відвідував і корчми, де намагався навіть у найбільш занепалих людях побачити зерно добра, підкріпити їх ласкою, підбадьорити. Багато хто помічав, що, коли блаженний проходив повз будинок, у якому шалено веселилися і пиячили, він зі сльозами обіймав кути того будинку. Юродивого запитували, що це означає, і він відповідав: “Ангели скорботні стоять біля будинку і журяться за гріхи людські, а я зі сльозами благав їх молити Господа про навернення грішників”.

Очистивши великими подвигами і молитвою свою душу, Блаженний сподобився і дару передбачення майбутнього. У 1547 році він передбачив велику пожежу Москви; молитвою вгасив пожежу в Новгороді; одного разу дорікнув цареві Іоанну Грозному, що він під час богослужіння був зайнятий думками про будівництво палацу на Воробйових горах.

Помер блаженний Василь 2 серпня 1557 року. Святитель Московський митрополит Макарій із собором духовенства здійснив поховання святого. Його тіло було поховано біля Троїцької церкви, що на рові, де 1554 року було прибудовано Покровський собор на згадку підкорення Казані. Прославлено блаженного Василя Собором 2 серпня 1588 року, який очолив святійший патріарх Іов.

В описі вигляду святого збереглися характерні подробиці: “наг весь, в руці посошок”. Шанування блаженного Василя завжди було настільки сильним, що Троїцький храм і прибудована Покровська церква і донині іменуються храмом Василя Блаженного.

Вериги святого зберігаються в Московській духовній академії.

Тропарі, кондаки, молитви та величання