Блаженний Миколай Кочанов, Новгородський, Христа заради юродивий

Місяця липня на 27-й день

Блаженний Микола Кочанов жив у XIV столітті. Він народився в Новгороді в багатій і знатній родині Максима та Іуліанії. З юності святий Миколай вирізнявся глибоким благочестям, старанно відвідував храм Божий, любив піст і молитву, щедро роздавав милостиню бідним. Бачачи його доброчесне життя, новгородські вельможі стали прославляти його. Блаженний, злякавшись слави “від людей”, почав юродствувати заради Господа. Він залишив свій багатий дім, одягнувся в лахміття і так поневірявся містом у будь-яку пору року, зазнаючи холоду і злиднів, з таємною молитвою в серці. Нерозумні люди злословили святого, наносили йому всілякі кривди і навіть побої, але він радів і молився за своїх кривдників. Господь же зміцнював його в подвигу.

Блаженний Миколай жив на Софійській стороні Новгорода. На Торговій стороні в той же час подвизався блаженний Феодор, також юродивий Христа ради (пам’ять 19 січня/1 лютого). Обидва святих, викриваючи чвари новгородців Софійської і Торгової сторін, уявно ворогували. Вони виганяли один одного, коли кожен заходив не на свій бік. Одного разу, наздоганяючи свого “непримиренного ворога”, блаженний Миколай пішов Волховом як сушею і кинув у блаженного Феодора качан капусти, через що його і було названо Кочановим.

Господь прославив Свого угодника дарами прозорливості та чудотворення. Тут не сховався блаженний від чуток, бо всі дивилися на нього як на людину Божу. Якось один новгородський посадник запросив його на бенкет усіх іменитих мужів міста, а слуги без відома господаря прогнали святого. Коли він пішов, то зникло вино в посудинах. Посадник, дізнавшись, що приходив блаженний Миколай і що його прогнали, послав повернути його. І коли святий повернувся, вино знову знайшлося в посудинах.

Після смерті блаженного Миколая, 27 липня 1392 року, його тіло було поховано за заповітом святого на краю кладовища, розташованого навколо Яківського собору, поблизу дороги.

1554 року над могилою святого було збудовано кам’яний храм в ім’я святого великомученика Пантелеймона, але в народі його називають храмом святого Миколая чудотворця Кочанова. Цей храм користувався особливим шануванням Новгородських святителів, які обов’язково (за статутом Софійського собору) відвідували його в четвер тижня М’ясопусного: “А в той самий день (чверть М’ясопусного) їде святитель до святого Миколи Кочанова в церкву прощатися”. У XVII столітті в день пам’яті блаженного Миколи в тому храмі службу звершував архієрей.

1815 року над мощами блаженного Миколая було влаштовано нову різьблену гробницю з покровом. На іконах блаженний Миколай, на відміну від інших юродивих Христа ради, не зображується босим, напівголим, ледь прикритим старим одягом, але… “шуба княжа, исподняя лазорева, підперезаний платом”, з качаном у руці.

Тропарі, кондаки, молитви та величання