...
Блаженний Іоанн, Христа заради юродивий, Московський p1anmtvi9k1gel8p51lb6dm9m8l3
Житія святих,  Липень

Блаженний Іоанн, Христа заради юродивий, Московський

Місяця липня на 3-й день

Блаженний Іоанн народився наприкінці XV – у першій половині ХVI століття. Він відомий подвигами благочестя в епоху, що передувала часу неспокійному і небезпечному для Руської землі. Блаженний був уродженцем Вологодської землі. У молодості він працював на солеварних заводах, за що його згодом називали “Водоносцем”. Звідси він пішов у Ростов, де почав рідкісний подвиг юродства. На голові він став носити залізний ковпак, через що його прозвали “Великим ковпаком”. Також він носив на пальцях тісні залізні кільця, а на тілі – важкі вериги з хрестів. Харчувався святий подвижник хлібом і водою один раз на день. Часто бувало так, що блаженний Іоанн виходив на вулицю, на народ, ставив на землю ковпак і, стоячи на ньому, довго дивився на сонце і молився. Перехожі сміялися над ним і ображали його, але святий з лагідністю і терпінням переносив глузування.

У Ростові він був знайомий із преподобним Іринархом, затворником Ростовським († 1616; пам’ять 13/26 січня). Відвідавши його одного разу в Ростові (бл. 1580 р.), святий Іоанн пророчо пророчив йому навалу поляків: “Дасть тобі Бог повчати людей від сходу до заходу, наповнювати землю учнями, відводити людей від пияцтва. За беззаконне ж пияцтво і розпусту Господь Бог нашле на Руську землю іноплемінних… Але їх Свята Трійця Своєю силою прожене”.

Останні роки свого життя блаженний Іоанн провів у Москві. Ходив він із розпущеним волоссям, майже оголений, навіть і в жорстокі морози. Його поведінка була викликом мирському самовдоволенню, вчинки і часом загадкові слова натякали на приховане повсякденне життя. Блаженний Іоанн часто звертався з відвертим або викривальним словом до сильних світу цього, його знали навіть і царі, терплячи від нього те, що не винесли б від іншого. Так, цареві Борису Годунову часто він говорив слова: “Розумна голова, розбирай Божі справи. Бог довго чекає, та боляче б’є”.

Св. Іоанн сам передбачив свою кончину, випросивши у протоієрея Димитрія, настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці на Рву, згодом названого собором Василя Блаженного, місце свого спочинку.

У народній пам’яті залишилися події, що передували кончині святого. Дорогою з храму блаженний зцілив людину, яка не володіла ногою: ніби ненавмисно святий наступив на неї, і нога стала здорова. Потім він пішов у лазню і там, уперше знявши вериги, тричі облився водою, готуючись до поховання. Святий заповідав здійснити поховання не раніше третього дня. Потім він ліг на лавку, просив у всіх вибачення і заповів віднести своє тіло до труни блаженного Василя в Покровський храм. З цими словами блаженний Іоанн мирно преставився до Бога 3 липня 1589 (1590) року.

Про подвиги його знали багато сучасників. За указом царя Феодора Іоанновича було здійснено урочисте поховання блаженного Іоанна. Однак саме поховання відбувалося не в зазначений блаженним день, а раніше. Господь попустив у покарання за невиконання заповіту Свого угодника під час богослужіння трапитися сильної грози з блискавками, так що в Покровському храмі обпеклися деякі ікони і навіть постраждали кілька кліриків і мирян. Під час поховання і пізніше багато хворих отримували зцілення за молитвами блаженного Іоанна. Блаженний Іоанн являвся і хворим, які перебували далеко від Москви, і вони одужували.

Незабаром після блаженної кончини святого Іоанна, Московського чудотворця, були складені житіє і служба. Мощі святого були знайдені нетлінними 12 червня 1672 року і поховані під спудом у приділі Різдва Пресвятої Богородиці в Покровському соборі. А 17 січня 1916 року цей боковий вівтар було перейменовано в ім’я блаженного Іоанна, Христа ради юродивого, Московського чудотворця. Пам’ять святого звершується в день його блаженної кончини – 3/16 липня і в день обрітення його нетлінних мощей – 12/25 червня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь блаженному Иоанну, Христа ради юродивому, Московскому чудотворцу, глас 8

И́же Христа́ ра́ди во́лею оста́вив свое́ оте́чество, град Во́логду/ и вся кра́сная ми́ра сего́ возненави́дев,/ жела́нием духо́вным всели́лся еси́ во град Росто́в/ и, я́ко в пусты́ни скита́яся в нем,/ гла́дом, и жа́ждею и безме́рною тягото́ю плоть твою́ изнуря́я,/ и рабо́тая Го́сподеви день и нощь,/ в посте́ и моли́тве пребыва́я в притво́ре церко́внем,/ власы́ же главы́ своея́ пе́плом и смоло́ю удруча́я,/ и, ревну́я Васи́лию блаже́нному,/ прише́л еси́ в ца́рствующий град Москву́/ и, в целому́дрии и терпе́нии тече́ние до́бре сконча́в,/ пресели́лся еси́ к ве́чным оби́телем,/ чуде́с лучи́ испуща́я,/ преблаже́нне Иоа́нне, о́тче наш,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Ин тропарь блаженному Иоанну, Христа ради юродивому, Московскому чудотворцу, глас 4

Житие́ твое́ воздержа́нием и терпе́нием,/ благоюро́де Иоа́нне, украси́л еси́,/ и ча́стыми моли́твами и всено́щным стоя́нием/ ду́шу твою́ просвети́л еси́,/ и обяза́ те́ло твое́ и власы́, и кресты́ с вери́гами тя́жкими,/ мно́га ле́та тружда́яся до исхо́да души́ твоея́,/ и прии́де на твое́ преставле́ние из Росто́ва гра́да/ в ца́рствующий град Москву́,/ к Пресвяте́й Тро́ице и Пречи́стей Бо́жией Ма́тери,/ и ту погребо́ша тя святи́телие,/ и ны́не у гро́ба твоего́ то́чиши исцеле́ния приходя́щим ти с ве́рою./ Моли́ Бо́га приле́жно с пра́ведным Васи́лием о правосла́вных лю́дех./ Сла́ва Да́вшему ти кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.

Тропaрь, глaсъ и7:

И$же хrтA рaди в0лею њстaвивъ твоE nтeчество, грaдъ в0логду, и3 вс‰ кр†снаz мjра сегw2 возненави1дэвъ, желaніемъ дух0внымъ всели1лсz є3си2 во грaдъ рост0въ, ћкw въ пустhни скитazсz въ нeмъ, глaдомъ и3 жaждею и3 безмёрною тzгот0ю пл0ть твою2 и3знурsz и3 раб0таz гDеви дeнь и3 н0щь, въ постЁ и3мlтвэ пребывaz въ притв0рэ цRк0внэмъ, власы2 же главы2 твоеS пeпломъ и3 смол0ю ўдручaz, и3, ревнyz васjлію бlжeнному, пришeлъ є3си2 въ грaдъ москвY и3, въ цэломyдріи и3 терпёніи течeніе д0брэ скончaвъ, пресели1лсz є3си2 къ вёчнымъ nби 1телемъ, чудeсъ лучи2 и3спущaz, пребlжeнне їwaнне, n1тче нaшъ, моли2 хrтA бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

И$нъ тропaрь, глaсъ д7:

ЖитіE твоE воздержaніемъ и3 терпёніемъ, бlгоюр0де їwaнне, ўкраси1лъ є3си2, и3 чaстыми мlтвами и3 всен0щнымъ стоsніемъ дyшу твою2 просвэти1лъ є3си2, и3 њбzзA тёло твоE и3 власы2, и3 кресты2 съ вери1гами тsжкими, мн0га лBта труждazсz до и3сх0да души2 твоеS, и3 пріи1де на твоE преставлeніе и3з8 рост0ва грaда въ грaдъ москвY, къ прес™ёй трbце и3 пречcтэй б9іей м™ри, и3 тY погреб0ша тS с™и1теліе, и3 нhнэ ў гр0ба твоегw2 т0чиши и3сцэлє1ніz приходsщымъ ти2 съ вёрою. моли2 бGа прилёжнw съ првdнымъ васjліемъ њ правослaвныхъ лю1дехъ. слaва дaвшему ти2 крёпость, слaва вэнчaвшему тS, слaва дёйствующему тоб0ю всBмъ и3сцэлє1ніz.

Ще в розробці

Знайшли помилку