Блаженний Іоанн, Христа заради юродивий, Московський

Місяця липня на 3-й день

Блаженний Іоанн народився наприкінці XV – у першій половині ХVI століття. У молодості він працював на солеварних заводах, за що його згодом називали “Водоносцем”.

Звідти він пішов до Ростова, де почав рідкісний подвиг юродства. На голові він став носити залізний ковпак, через що його прозвали “Великим ковпаком”. Також він носив на пальцях тісні залізні кільця, а на тілі носив важкі вериги із хрестів. Харчувався святий подвижник хлібом і водою один раз на день.

Часто бувало так, що блаженний Іоанн виходив на вулицю, на народ, ставив на землю ковпак і, стоячи на ньому, довго дивився на сонце й молився. Перехожі сміялися над ним й ображали його, але святий з лагідністю і терпінням переносив глузування.

Останні роки свого життя блаженний Іоанн провів у Москві. Ходив він з розпущеним волоссям, майже оголений, навіть і в жорстокі морози. Його поведінка була викликом мирському самовдоволенню, а вчинки і часом загадкові слова натякали на приховане повсякденне життя.

Блаженний Іоанн часто звертався з відвертим або викривальним словом до сильних світу цього. Його знали навіть царі, терплячи від нього те, що не винесли б від іншого. Так, царю Борису Годунову часто він говорив слова: “Розумна голова, розбирай Божі діла. Бог довго чекає, та боляче б’є”.

Святий Іоанн сам передбачив свою кончину, випросивши у протоієрея Димитрія, настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці на Рву, згодом названого собором Василія Блаженного, місце свого спочинку.

У народній пам’яті залишилися події, що передували кончині святого. Дорогою із храму блаженний зцілив людину, яка не володіла ногою: ніби ненавмисно святий наступив на неї — і нога стала здорова. Потім він пішов у лазню і там, уперше знявши вериги, тричі облився водою, готуючись до поховання.

Святий заповідав звершити поховання не раніше третього дня. Потім він ліг на лавку, попросив у всіх вибачення і заповів віднести своє тіло до гробу блаженного Василія в Покровський храм. З цими словами блаженний Іоанн мирно преставився до Бога 3 липня 1589 (1590) року.

Поховання відбувалося не в зазначений блаженним день, а раніше. За невиконання заповіту Свого угодника під час богослужіння Господь попустив сильну грозу з блискавками, так що в Покровському храмі обпеклися деякі ікони і навіть постраждали кілька кліриків та мирян.

Під час поховання і пізніше багато хворих отримували зцілення по молитвам блаженного Іоанна. Блаженний Іоанн являвся й хворим, які перебували далеко від Москви, і вони одужували.

Невдовзі після блаженної кончини блаженного Іоанна, Христа заради юродивого, були складені житіє і служба. Мощі святого були знайдені нетлінними 12 червня 1672 року і поховані під спудом у приділі Різдва Пресвятої Богородиці в Покровському соборі. А 17 січня 1916 року цей боковий вівтар було перейменовано в ім’я блаженного Іоанна.

Тропарі, кондаки, молитви та величання