Блаженний Феодор, Христа заради юродивий, Новгородський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 19-й день / липня на 1-й день (Собор Новгородських святих) (перехідне)

Блаженний Феодор народився в XIV столітті у Великому Новгороді, на Торговій стороні, поблизу торгових рядів. Про батьків його відомо тільки, що вони були люди благочестиві. Та обставина, що блаженний був навчений читання книг і мав можливість, до вступу на свій головний життєвий подвиг, вільно вдаватися до підготовчих подвигів благочестя і, зокрема, творив щедру милостиню, дає підстави вважати, що він належав до сім’ї заможної, яка займала не низьке суспільне становище в місті.

Батьками своїми блаженний Феодор був вихований у страху Божому та добрих навичках і “навчений Божественного Писання”. Добре виховання і освічений світлом Божественного вчення розум дали особливе піднесене спрямування всім його силам і здібностям. Прийшовши в повнолітній вік, Феодор вирішив цілком присвятити себе на служіння Богові. Наслідуючи життя святих, він наклав на себе постійний суворий піст, приймав їжу лише один раз на день, після заходу сонця, а в середу і п’ятницю зовсім нічого не їв; часто ходив на церковні служби, відвідував для молитви навколишні обителі та дбав про бідних, подаючи щедру милостиню нужденним, особливо ж юродивим Христа заради, яких він любив, подвиги яких прагнув наслідувати. Зміцнивши свої сили такими вправами, він прийняв на себе великий і важкий подвиг юродства, доступний тільки людям високої моральної досконалості.

Подвиг юродства блаженний Феодор проходив там же, де жив раніше, на Торговій стороні Новгорода. Він проводив увесь час просто неба, не маючи даху над головою і притулку, напівголий і босий під дощем і снігом, у спеку й мороз. Дотримуючись повних злиднів і виснажуючи себе постом, він усю милостиню, одержувану від шанувальників-співгромадян, роздавав бідним. Вночі мало спав, але обходив храми, молячись за рідне місто і тих, хто живе в ньому, просячи в Господа порятунку від навали іноплемінних, міжусобної брані, голоду і пожежі. Вдень же юродствував на багатолюдних вулицях і ринках. Нерідко за свої дивні й сміливі дії та промови, що мали прихованою метою повчання і спасіння ближніх, блаженний зазнавав образ – штурханів і побоїв, але терпляче їх переносив, молячись за тих, хто завдавав йому кривди.

Часто Феодор юродствував разом із блаженним Миколаєм Кочановим, котрий одночасно з ним трудився в Новгороді, але на іншій, Софійській, стороні. Обидва святі вдавали, що ненавидять один одного, і постійно перебували в уявній боротьбі. Коли блаженний Миколай приходив на Торгову сторону, Феодор біг слідом за ним і проганяв його до половини волховського мосту, кажучи: “Не ходи на мій бік, живи на своєму”.

Так само чинив і Миколай, коли помічав Феодора на Софійській стороні. Один випадок дав привід увічнити ці взаємні стосунки в прозванні блаженного Миколая “Кочановим”. Якийсь житель Софійської сторони звернувся до блаженного Феодора з проханням відвідати його будинок. Феодор спочатку відмовився йти за річку, посилаючись на ворожість до нього блаженного Миколая, але потім поступився посиленим проханням і пішов разом із тим, хто запрошував. У цей час блаженний Миколай юродствував на вулицях. Почувши про прихід на Софійську сторону свого супротивника, він швидко відшукав Феодора і став бити його батогом, узятим у вершника, що проїжджав повз, примовляючи: “Навіщо ти, Феодоре, прийшов на наш бік, чи ти хочеш щось вкрасти у нас?”

Ховаючись від Миколая, блаженний Феодор побіг вулицями, потім городами і, зрештою, річкою Волховом, ідучи по воді, як по суші. Миколай продовжував гонитву до половини річки і звідси кинув у втікача, який переховувався, вирваний перед тим у городі качан капусти. Бачачи, що Феодор узяв качан із собою, він довго стояв і кричав йому вслід: “Феодоре, віддай качан капусти, – мій він, а не твій”. Після цього випадку народ прозвав блаженного Миколая “Кочановим”.

Мета цієї видимої ненависті і боротьби святих полягала в тому, щоб наочно показати безглуздість тієї взаємної ворожнечі, яка вельми часто у вільному Новгороді через незначні приводи розділяла між собою братів-співгромадян і приводила їх навіть до озброєних і кровопролитних зіткнень.

Блаженний Феодор отримав від Господа дар прозріння і пророцтв. Іноді, бачачи множення беззаконня в людях, він говорив: “Бережіть хліб, дорогий буде хліб”. Дійсно, наступав голод. Іноді ж передбачав: “Усе це місце буде чисте, добре буде хліб та ріпу сіяти”. І після того траплялася пожежа. Багатьом бездітним жінкам він пророкував народження дітей, кажучи: “Молися Богу, дасть Бог сина”, або: “Молися Богу, дасть Бог дочку”.

Про час своєї кончини блаженний Феодор був сповіщений через Ангела Божого. Зраділий цим сповіщенням, він продовжував удень юродствувати на вулицях, кажучи всім: “Прощайте, я далеко йду”.

Ночі ж проводив без сну, обходячи храми і молячись за себе і громадян. 19 січня 1392 року відбулася його блаженна кончина. Тіло його, як і заповідав блаженний, поховали поблизу торжища при храмі святого великомученика Георгія. З плином часу над гробом було збудовано каплицю з кам’яною гробницею, і хворі, які приходили з вірою, отримували тут зцілення. У новій кам’яній каплиці, збудованій 1832 року на місці стародавньої, і нині спочивають під спудом мощі блаженного Феодора. Торгові люди Новгорода вважають його своїм покровителем і особливо шанують його пам’ять.

Тропарі, кондаки, молитви та величання