Блаженний Феодор, Христа заради юродивий, Новгородський p1dqhoci7t1ps17qo11tmq781mtm3
Житія святих,  Січень

Блаженний Феодор, Христа заради юродивий, Новгородський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 19-й день / липня на 1-й день (Собор Новгородських святих) (перехідне)

Блаженний Феодор народився в XIV столітті у Великому Новгороді, на Торговій стороні, поблизу торгових рядів. Про батьків його відомо тільки, що вони були люди благочестиві. Та обставина, що блаженний був навчений читання книг і мав можливість, до вступу на свій головний життєвий подвиг, вільно вдаватися до підготовчих подвигів благочестя і, зокрема, творив щедру милостиню, дає підстави вважати, що він належав до сім’ї заможної, яка займала не низьке суспільне становище в місті.

Батьками своїми блаженний Феодор був вихований у страху Божому та добрих навичках і “навчений Божественного Писання”. Добре виховання і освічений світлом Божественного вчення розум дали особливе піднесене спрямування всім його силам і здібностям. Прийшовши в повнолітній вік, Феодор вирішив цілком присвятити себе на служіння Богові. Наслідуючи життя святих, він наклав на себе постійний суворий піст, приймав їжу лише один раз на день, після заходу сонця, а в середу і п’ятницю зовсім нічого не їв; часто ходив на церковні служби, відвідував для молитви навколишні обителі та дбав про бідних, подаючи щедру милостиню нужденним, особливо ж юродивим Христа заради, яких він любив, подвиги яких прагнув наслідувати. Зміцнивши свої сили такими вправами, він прийняв на себе великий і важкий подвиг юродства, доступний тільки людям високої моральної досконалості.

Подвиг юродства блаженний Феодор проходив там же, де жив раніше, на Торговій стороні Новгорода. Він проводив увесь час просто неба, не маючи даху над головою і притулку, напівголий і босий під дощем і снігом, у спеку й мороз. Дотримуючись повних злиднів і виснажуючи себе постом, він усю милостиню, одержувану від шанувальників-співгромадян, роздавав бідним. Вночі мало спав, але обходив храми, молячись за рідне місто і тих, хто живе в ньому, просячи в Господа порятунку від навали іноплемінних, міжусобної брані, голоду і пожежі. Вдень же юродствував на багатолюдних вулицях і ринках. Нерідко за свої дивні й сміливі дії та промови, що мали прихованою метою повчання і спасіння ближніх, блаженний зазнавав образ – штурханів і побоїв, але терпляче їх переносив, молячись за тих, хто завдавав йому кривди.

Часто Феодор юродствував разом із блаженним Миколаєм Кочановим, котрий одночасно з ним трудився в Новгороді, але на іншій, Софійській, стороні. Обидва святі вдавали, що ненавидять один одного, і постійно перебували в уявній боротьбі. Коли блаженний Миколай приходив на Торгову сторону, Феодор біг слідом за ним і проганяв його до половини волховського мосту, кажучи: “Не ходи на мій бік, живи на своєму”.

Так само чинив і Миколай, коли помічав Феодора на Софійській стороні. Один випадок дав привід увічнити ці взаємні стосунки в прозванні блаженного Миколая “Кочановим”. Якийсь житель Софійської сторони звернувся до блаженного Феодора з проханням відвідати його будинок. Феодор спочатку відмовився йти за річку, посилаючись на ворожість до нього блаженного Миколая, але потім поступився посиленим проханням і пішов разом із тим, хто запрошував. У цей час блаженний Миколай юродствував на вулицях. Почувши про прихід на Софійську сторону свого супротивника, він швидко відшукав Феодора і став бити його батогом, узятим у вершника, що проїжджав повз, примовляючи: “Навіщо ти, Феодоре, прийшов на наш бік, чи ти хочеш щось вкрасти у нас?”

Ховаючись від Миколая, блаженний Феодор побіг вулицями, потім городами і, зрештою, річкою Волховом, ідучи по воді, як по суші. Миколай продовжував гонитву до половини річки і звідси кинув у втікача, який переховувався, вирваний перед тим у городі качан капусти. Бачачи, що Феодор узяв качан із собою, він довго стояв і кричав йому вслід: “Феодоре, віддай качан капусти, – мій він, а не твій”. Після цього випадку народ прозвав блаженного Миколая “Кочановим”.

Мета цієї видимої ненависті і боротьби святих полягала в тому, щоб наочно показати безглуздість тієї взаємної ворожнечі, яка вельми часто у вільному Новгороді через незначні приводи розділяла між собою братів-співгромадян і приводила їх навіть до озброєних і кровопролитних зіткнень.

Блаженний Феодор отримав від Господа дар прозріння і пророцтв. Іноді, бачачи множення беззаконня в людях, він говорив: “Бережіть хліб, дорогий буде хліб”. Дійсно, наступав голод. Іноді ж передбачав: “Усе це місце буде чисте, добре буде хліб та ріпу сіяти”. І після того траплялася пожежа. Багатьом бездітним жінкам він пророкував народження дітей, кажучи: “Молися Богу, дасть Бог сина”, або: “Молися Богу, дасть Бог дочку”.

Про час своєї кончини блаженний Феодор був сповіщений через Ангела Божого. Зраділий цим сповіщенням, він продовжував удень юродствувати на вулицях, кажучи всім: “Прощайте, я далеко йду”.

Ночі ж проводив без сну, обходячи храми і молячись за себе і громадян. 19 січня 1392 року відбулася його блаженна кончина. Тіло його, як і заповідав блаженний, поховали поблизу торжища при храмі святого великомученика Георгія. З плином часу над гробом було збудовано каплицю з кам’яною гробницею, і хворі, які приходили з вірою, отримували тут зцілення. У новій кам’яній каплиці, збудованій 1832 року на місці стародавньої, і нині спочивають під спудом мощі блаженного Феодора. Торгові люди Новгорода вважають його своїм покровителем і особливо шанують його пам’ять.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь блаженному Феодору Новгородскому, Христа ради юродивому, глас 8

И́же на земли́ Христа́ ра́ди во́лею в бу́йство преложи́вся,/ ми́ра сего́ красоты́ отню́д возненави́дел еси́/ и, плотска́я игра́ния увяди́в посто́м и жа́ждею и на земли́ лега́нием,/ от зно́я же и сту́дени, от дождя́ и сне́га/ и от про́чия возду́шныя тя́гости никогда́же уклони́лся еси́,/ ду́шу же очи́стил еси́ доброде́тельми, я́ко зла́то в горни́ле,/ о́тче преблаже́нне Фео́доре,/ и ны́не на Небесе́х предстои́ши Престо́лу Пресвяты́я Тро́ицы,/ но я́ко име́я дерзнове́ние мно́гое,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Ин тропарь блаженному Феодору Новгородскому, Христа ради юродивому, глас 8

На земли́ Христа́ ра́ди в бу́йство преложи́вся,/ ми́ра сего́ красоты́ отню́д возненави́дел еси́,/ плотска́я взыгра́ния увяди́в,/ от дождя́ и сне́га и от про́чия возду́шныя тя́гости никогда́ же уклони́лся еси́,/ от неразу́мных челове́к поруга́ние, ра́дуяся, претерпе́л еси́,/ подо́бяся Творцу́ твоему́ и вопия́:/ Го́споди, не поста́ви им греха́ сего́;/ ду́шу же предочи́стил еси́, я́ко зла́то в горни́ле,/ и сию́ Христо́с прия́т/ и, я́ко светоза́рную звезду́, Свое́й сла́ве прича́стну соде́ла./ Предстоя́ ны́не Святе́й Тро́ице, преблаже́нне Фео́доре,/ моли́ за град же и лю́ди,// почита́ющия любо́вию пречестну́ю па́мять твою́.

Ин тропарь блаженному Феодору Новгородскому, Христа ради юродивому, глас 4

Правосла́вно пропове́дав, изъясни́л еси́ догма́ты, Бо́га ми́лостива сотвори́, и Его́ ра́ди во юро́дство претвори́ся, и шиба́ние вели́кое сотвори́л еси́, и снег и зной прии́м на свое́м телеси́, по преставле́нии же свое́м дае́ши мно́га исцеле́ния с ве́рою приходя́щим к ра́це моще́й твои́х: сего́ ра́ди вопие́м ти, Фео́доре блаже́нне, моли́ Христа́ Бо́га непреста́нно о всех нас.

Кондак блаженному Феодору Новгородскому, Христа ради юродивому, глас 8

Вы́шния красоты́ жела́я,/ ни́жния сла́дости и теле́сная одея́ния то́щно оста́вил еси́/ и нестяжа́ние па́че су́етнаго ми́ра возлюби́л еси́,/ а́нгельское житие́ проходя́, сконча́лся еси́, Фео́доре блаже́нне,// с ни́миже Христа́ Бо́га моли́ непреста́нно о всех нас.

Ин кондак блаженному Феодору Новгородскому, Христа ради юродивому, глас 3

Я́ко зла́то в горни́ле, Фео́доре блаже́нне, ми́ра сего́ красоту́ отню́д возненави́дев, плоть свою́ зно́ем и жа́ждою увяди́л еси́ и от про́чия возду́шныя тя́гости никогда́ же уклони́лся еси́, и сего́ ра́ди во́лею в юро́дство претвори́ся, Фео́доре блаже́нне.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку