Житія святих,  Січень

Блаженна Ксенія Петербурзька, Христа заради юродива

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 24-й день / травня на 24-й день – прославлення / Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідне)

Свята блаженна Ксенія народилася в першій половині XVIII століття в родині благочестивих і благородних батьків; батька її звали Григорієм, а ім’я матері невідоме. Після досягнення повноліття Ксенія Григорівна поєдналася в шлюбі з придворним півчим, полковником Андрієм Федоровичем Петровим, і жила з чоловіком в Санкт-Петербурзі. Але не довго судив Господь молодій парі йти разом життєвим шляхом, ангел смерті розлучив їх: Андрій Федорович помер, залишивши Ксенію Григорівну вдовою на двадцять шостому році її життя.

Цей несподіваний удар так сильно вразив Ксенію Григорівну, так вплинув на молоду вдову, що вона відразу як би забула все земне, людське, всі радощі і утіхи, і внаслідок цього багатьом здавалася немовби божевільною, такою, що позбулася розуму.

Так на неї почали дивитися навіть її рідні і знайомі і особливо після того, як Ксенія роздала рішуче все своє майно бідним, а будинок подарувала своїй хорошій знайомій, Параскеві Антоновій. Рідні Ксенії подали навіть і прохання начальству померлого Андрія Федоровича, просячи не дозволяти Ксенії в безумстві роздавати своє майно. Начальство померлого Петрова викликало Ксенію до себе, але після розмови з нею цілком переконалося, що Ксенія цілковито здорова, а тому має право розпорядитися своїм майном, як їй завгодно.

Звільнившись від всіх земних обов’язків, свята Ксенія вибрала для себе важкий шлях юродства Христа заради. Одягаючись в костюм чоловіка, надівши на себе його білизну, каптан, камзол, вона стала всіх запевняти, що Андрій Федорович зовсім не вмирав, а померла його дружина Ксенія Григорівна, і вже потім ніколи не відгукувалася, якщо її називали Ксенією Григорівною, і завжди охоче відгукувалася, якщо її називали Андрієм Федоровичем.

Якого-небудь певного місця проживання Ксенія не мала. Переважно вона цілий день бродила Петербурзькою стороною і переважно в районі церкви святого апостола Матфея, де у той час жили в маленьких дерев’яних будиночках небагаті люди. Дивний костюм бідної, ледве взутої жінки, що не мала місця, де голову прихилити, її інакомовні розмови, її покірливість, відсутність гніву давали нерідко злим людям і особливо вуличним хлопчиськам привід та сміливість глумитися над блаженною. Блаженна ж всю цю ганьбу переносила смиренно. Лише одного дня, коли Ксенію вже почали вважати за угодника Божого, жителі Петербурзької сторони бачили її в сильному гніві. Знущання хлопчиськ в той раз перевищили будь-яке людське терпіння, вони лаялися, кидали в неї камінням і брудом. З тих пір місцеві жителі поклали край її вуличному переслідуванню.

З часом до дивацтв блаженної звикли. Їй стали пропонувати теплий одяг і гроші, але Ксенія ні за що не погоджувалася проміняти своє лахміття і все своє життя проходила в червоній кофтині і зеленій спідниці або навпаки – зеленій кофтині і червоній спідниці. Очевидно, це були кольори військового обмундирування її чоловіка. Милостиню вона також не приймала, а брала лише від добрих людей «царя на коні» (копійки із зображенням вершника) і негайно ж віддавала цього «царя на коні» таким же біднякам, як і сама вона. Бродячи цілими днями брудними вулицями Петербурга, Ксенія зрідка заходила до своїх знайомих, обідала у них, розмовляла, а потім знову йшла мандрувати. Де вона проводила ночі, довгий час залишалося невідомим. Цим зацікавилися не лише жителі Петербурзької сторони, а й місцева поліція, для якої місцеперебування блаженної ночами здавалося навіть підозрілим. Вирішено було довідатися, де проводить ночі ця дивна жінка і чим вона займається. Виявилось, що Ксенія, не дивлячись ні на яку пору року і погоду, йшла на ніч в поле і тут навколішки в молитві простоювала до самого світанку, поперемінно роблячи земні уклони на всі чотири сторони.

Іншим разом робітники, які будували нову кам’яну церкву на Смоленському кладовищі, почали помічати, що вночі, під час їхньої відсутності, із споруди, хтось наносить на верх церкви, що будується, цілі гори цеглин. Довго дивувалися цьому робітники. Довго дивувалися, звідки береться цеглина. Нарешті вирішили довідатися, хто міг бути цей дармовий, невтомний працівник, котрий щоночі носить для них цеглину. Виявилося, що це була раба Божа блаженна Ксенія.

За великі її подвиги і терпіння Господь ще за життя прославив свою угодницю. Раба Божа Ксенія удостоїлася дару прозріння сердець і майбутнього. Вона передрекла кончину імператриці Єлизавети Петрівни та Іоанна Антоновича; купчисі Крапівніній передбачила кончину, кажучи: «Зелена кропива, але скоро пов’яне», – а одній бідній дівиці – заміжжя.

Навчаючи людей правдивості, блаженна Ксенія нерідко відкривала і таємниці тих осіб, кого вона відвідувала. Милість Божа так осяяла Ксенію, що навіть ті, до кого вона заходила або у кого споживала їжу, були щасливі і успішні в справах. І торговці, і візники, всі старалися їй чим-небудь зробити послугу; особливе благополуччя відвідувало тих, кому сама блаженна Ксенія давала що-небудь.

На сімдесят першому році земного життя вона віддала душу Богові. Тіло її було поховане на Смоленському кладовищі. І багато знамень милості Божої почало відбуватися біля її могили. За молитвами блаженної Ксенії Господь врятував одну дівицю від жахливого шлюбу із біглим каторжником, який видавав себе за убитого ним полковника. Після панахиди над її могилою стражденні отримували зцілення, в сім’ях встановлювався порушений мир, нужденні отримували все необхідне.

Над могилою блаженної Ксенії (на Смоленському кладовищі) в 1902 році згідно з проектом архітектора А.А. Всеславіна була споруджена кам’яна каплиця, до якої почали приходити її численні шанувальники. Після революції більшовики закривали каплицю, але ніякими зусиллями безбожників неможливо було заглушити в народі пам’ять про блаженну і віру в її молитовність перед престолом Божим.

Її могила і до цього дня являється однією зі святинь Петербурга, що приваблює численних паломників.

На стіні каплиці є мармурова плита, напис на якій свідчить:

В ім’я отця і Сина і Святого Духа.
У цій каплиці похована раба Божа Блаженна Ксенія Григорівна дружина півчого Андрія Федоровича.
Залишившись після чоловіка 26 років, мандрувала 45 років. Звалася у вдівстві ім’ям чоловіка: Андрій Федорович. Всього життя її було на землі 71 рік.
У 1794-1796 році брала участь в побудові Смоленської церкви, таємно ночами тягнучи на своїх плечах цеглу для церкви, яка будувалася.
«Хто мене знав, хай згадає мою душу для спасіння своєї душі.» Амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь блаженной Ксении Петербургской, глас 7

Нищету́ Христо́ву возлюби́вши,/ безсме́ртныя трапе́зы ны́не наслажда́ешися,/ безу́мием мни́мым безу́мие ми́ра обличи́вши,/ смире́нием кре́стным си́лу Бо́жию восприя́ла еси́./ Сего́ ра́ди дар чудоде́йственныя по́мощи стяжа́вшая,/ Ксе́ние блаже́нная, моли́ Христа́ Бо́га// изба́витися нам от вся́каго зла покая́нием.

Ин тропарь блаженной Ксении Петербургской, глас 8

Тебе́, о, стра́ннице, яви́ на́м Христо́с Госпо́дь моли́твенницу те́плую за ро́д на́ш, в житии́ бо твое́м страда́ния и ско́рби восприя́вши, Бо́гу же и челове́ком любо́вию послужи́вши, дерзнове́ние ве́лие стяжа́ла еси́. Те́мже к тебе́ в напа́стех и ско́рбех усе́рдно прибега́ем, из глубины́ серде́ц на́ших взыва́юще: упова́ния на́шего не посрами́, Ксе́ние блаже́нная.

Ин тропарь блаженной Ксении Петербургской, глас 4

Суеты́ земна́го ми́ра отве́ргшися, кре́ст жития́ бездо́мнаго во стра́нничестве прия́ла еси́, скорбе́й, лише́ний, людска́го осмея́ния не убоя́лася еси́, любо́вь же Христо́ву позна́ла еси́, е́юже ны́не на Небеси́ услажда́ешися, Ксе́ние блаже́нная Богому́драя, моли́ся о спасе́нии ду́ш на́ших.

Кондак блаженной Ксении Петербургской, глас 3

Днесь све́тло лику́ет град свята́го Петра́,/ я́ко мно́жество скорбя́щих обрета́ют утеше́ние,/ на твоя́ моли́твы наде́ющеся,/ Ксе́ние всеблаже́нная,// ты бо еси́ гра́ду сему́ похвало́ и утвержде́ние.

Ин кондак блаженной Ксении Петербургской, глас 3

На земли́ я́ко стра́нна пребы́вши,/ о Небе́снем же оте́чествии воздыха́ющи,/ юро́да от бу́йих и неве́рных,/ прему́дра же и свя́та от ве́рных познава́ешися,/ и от Бо́га сла́вою и че́стию венча́ешися,/ Ксе́ние мужеу́мная и богоу́мная,/ сего́ ра́ди зове́м ти:// ра́дуйся, я́ко по стра́нствии земне́м в дому́ О́тчем водворя́ешися.

Молитва блаженной Ксении Петербургской

О свята́я блаже́нная ма́ти Ксе́ние! Под кро́вом Всевы́шняго жи́вшая, ведо́мая и укрепля́емая Богома́терию, глад и жа́жду, хлад и зной, поноше́ния и гоне́ния претерпе́вшая, дар прозо́рливости и чудотворе́ния от Бо́га получи́вшая и под се́нью Всемогу́щего упоко́ившаяся, днесь же, от сла́внаго тысящеле́тия Креще́ния Руси́, Це́рковь Ру́сская, прославля́ет тя, я́ко благоуха́нный цвет. Предстоя́ще на ме́сте твоего́ погребе́ния, пред о́бразом твои́м святы́м, я́ко живе́й ти, су́щей с на́ми, мо́лимся ти: приими́ проше́ния на́ша и принеси́ я́ ко Престо́лу милосе́рднаго Отца́ Небе́снаго, я́ко дерзнове́ние к Нему́ иму́щая; испроси́ притека́ющим к тебе́ ве́чное спасе́ние, на блага́я дела́ и начина́ния на́ша ще́дрое благослове́ние, от вся́ких бед и скорбе́й избавле́ние. Предста́ни святы́ми твои́ми моли́твами пред Всеми́лостивым Спаси́телем на́шим о нас, недосто́йных и гре́шных. Помози́, свята́я блаже́нная ма́ти Ксе́ние, младе́нцы све́том свята́го Креще́ния озари́ти и печа́тию да́ра Ду́ха Свята́го запечатле́ти, ю́ныя в ве́ре, че́стности, богобоя́зненности и целому́дрии воспита́ти и успе́хи в уче́нии им стяжа́ти. Боля́щия и неду́гующия исцели́, супру́гом любо́вь и согла́сие ниспосли́, мона́шествующих по́двигом до́брым подвиза́тися помози́ и от поноше́ния огради́, па́стыри в кре́пости ду́ха утверди́, Це́рковь и страну́ на́шу сохрани́, и всех боголюби́вых чад в предсме́ртный час причаще́ния Святы́х Христо́вых Та́ин сподо́би, ты бо еси́ на́ше ско́рое услы́шание и избавле́ние, тебе́ благодаре́ние воссыла́ем и с тобо́ю сла́вим Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ з7:

НищетY хrт0ву возлюби1вши, безсмeртныz трапeзы нhнэ наслаждaешисz, безyміемъ мни1мымъ безyміе мjра њбличи1вши, смирeніемъ кrтнымъ си1лу б9ію воспріsла є3си2. сегw2 рaди дaръ чудодёйственныz п0мощи стzжaвшаz, xeніе бlжeннаz, моли2 хrта бGа и3збaвитисz нaмъ t всsкагw ѕлA покаsніемъ.

Кондaкъ, глaсъ G:

Днeсь свётлw ликyетъ грaдъ с™aгw петрA, ћкw мн0жество скорбsщихъ њбрэтaютъ ўтэшeніе, на тво‰ мlтвы надёющесz, xeніе всебlжeннаz, тh бо є3си2 грaду семY похвалA и3 ўтверждeніе.

Ще в розробці

Знайшли помилку