Місяця вересня на 28-й день / березня на 4-й день – перенесення мощей
Благовірний В’ячеслав (він Вінчеслав або Вацлав), князь Чеський, був онуком святої княгині Людмили, яка виховала його в християнській вірі. Здобувши чудову освіту від пресвітера Павла, учня святителя Мефодія, святий В’ячеслав володів слов’янською, латинською та грецькою мовами і був всебічно освічений. Батько його, князь Ростислав (Вратислав) загинув 920 року в бою з уграми (угорцями), і 18-річний В’ячеслав вступив на княжий престол.
Він керував мудро і справедливо, дбаючи про християнське просвітництво свого народу. Викуповуючи дітей у язичників, проданих у рабство, він віддавав їх на виховання у християнському дусі. Князь В’ячеслав був миролюбний, шанував духовенство, прикрашав храми. Він багато попрацював для зміцнення християнства у Чехії. Він переніс мощі мученика Віта у столицю Чехії, збудував їм чудовий храм в ім’я святого Віта.
Німецьке духовенство, яке переслідувало раніше святителя Мефодія, протидіяло і святому В’ячеславу і відновлювало проти нього заздрісних вельмож. Ці вельможі стали інтригувати проти В’ячеслава і вмовили його молодшого брата Болеслава зайняти престол. Щоб позбавитися В’ячеслава, Болеслав запросив його на освячення храму. В’ячеслав відмовився вірити слугам, які попереджали його про змову. Він пішов у храм на ранок, і на порозі храму був убитий своїм братом та його друзями. Це сталося 935 року. Порубане тіло святого В’ячеслава кілька днів лежало без поховання, через що народ обурювався і хвилювався. Мати, дізнавшись про вбивство В’ячеслава, поховала його тіло у церкві при княжому дворі. Кров, пролиту в церковних дверях, довго не могли відмити. Болеслав, ставши правителем, зайнявся викоріненням православ’я в Чехії та насадженням католицтва. Він наполягав на служінні літургії лише латинською мовою. Під тиском народу, який шанував В’ячеслава як мученика, братовбивця, розкаявся і переніс його мощі до Праги, поховав їх у церкві святого Віта. Страстотерпець В’ячеслав разом із княгинею Людмилою шануються покровителями Чехії.
Днесь А́нгели с челове́ки ра́дуются вку́пе о́бщим весе́лием,/ Не́бо и земля́ све́тло лику́ют в па́мять твою́, свя́те./ И мы, гре́шнии, приле́жно ти вопие́м:/ помоли́ся к Влады́це о нас,/ изба́вити ны от напа́сти/ ви́димых и неви́димых враг,// чту́щих пресве́тлую па́мять твою́.
Ин тропарь благоверному князю Вячеславу Чешскому
Благочести́ваго ко́рене о́трасль пречестна́я,/ святы́й благове́рный вели́кий кня́же Вячесла́ве,/ побо́рник быв Восто́чныя в Че́хах Це́ркве/ и прибе́жище те́плое убо́гим и си́рым,/ я́ко вторы́й А́вель, незло́биве претерпе́л еси́ смерть,/ во главу́ усече́н руко́ю бра́та пред враты́ церко́вными./ Те́мже и всели́ тя Христо́с/ я́ко испове́дника пра́выя ве́ры во оби́тели Небе́сныя,/ просла́ви всечестну́ю па́мять твою́ в слове́нских язы́цех/ и дарова́ тя ско́раго помо́щника всем, почита́ющим тя./ Моли́ся о лю́дех твои́х ко Го́споду,// да обрати́т их в ло́но Правосла́вныя Це́ркве и спасе́т ду́ши на́ша.
С ли́ки А́нгельскими предстоя́,/ блаже́нне кня́же Вячесла́ве,/ наслажда́ешися Боже́ственныя и неизрече́нныя добро́ты,/ и отту́ду благоде́тельныя да́ры поче́рп чуде́с,/ всем, притека́ющим ве́рою под твою́ святы́ню// источа́еши цельба́м дарова́ние.
Молитва благоверному князю Вячеславу Чешскому
О, святы́й благове́рный кня́же му́чениче Вячесла́ве, избра́нный воево́до земли́ Че́шския и всех христиа́н слове́нских те́плый пред Бо́гом предста́телю! Днесь, в па́мять твою́ единоду́шно соше́дшеся в честне́м хра́ме сем и пред ико́ною твое́ю умиле́нно моля́щеся, си́це из глубины́ се́рдца на́шего к тебе́ взыва́ем: Ты в житии́ твое́м ревни́тель и защи́тник правосла́вныя ве́ры был еси́, и нас в ней те́плыми твои́ми к Бо́гу моли́твами непоколеби́мы утверди́. Ты вели́кое возложе́нное на тя служе́ние усе́рдно проходи́л еси́, и нас твое́ю по́мощию пребыва́ти коего́ждо, в не́мже призва́н есть, наста́ви. Ты супоста́тов полки́ от оте́чества твоего́ си́лою ра́тною и му́дростию управи́тельною отгна́л еси́, и на нас ополча́ющихся всех враго́в ви́димых и неви́димых низложи́. Ты в преде́лах страны́ своея́ пра́вду и мир и милосе́рдие насажда́ти потща́лся еси́, и нам от ми́лостиваго Бо́га в сих доброде́телех преуспе́яние испроси́. Ты безви́нную кровь твою́ а́ки А́вель от руки́ бра́та своего́ пред враты́ церко́вными пролия́л еси́, и нас, я́ко чад еди́ныя ма́тере Це́ркве, братолю́бию и кро́тости научи́. О, вели́кий и сла́вный кня́же Вячесла́ве, ра́ди вя́щшия сла́вы Небе́сныя вене́ц земна́го княже́ния оста́вивый и венце́м му́ченическим пра́ведно увенча́нный! Ны́не с му́дрою наста́вницею, прама́терию твое́ю Людми́лою, и все́ми святы́ми у Престо́ла Бо́жия предстоя́, не забу́ди нас си́рых и убо́гих, я́коже в животе́ твое́м никого́же от таковы́х оста́вил еси́. И предста́тельством твои́м житие́ ти́хое и безгре́шное и к ве́чному Ца́рствию ше́ствие устро́й нам, да просла́вим Бо́га, ди́внаго во святы́х Свои́х, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание благоверному князю Вячеславу Чешскому
Велича́ем тя́, благове́рный кня́же Вячесла́ве, и чти́м святу́ю па́мять твою́, ты́ бо мо́лиши за на́с Христа́ Бо́га на́шего.
