Благовірний князь Петро (в чернецтві Давид) і княгиня Февронія (в чернецтві Єфросинія), Муромські чудотворці
Місяця червня на 25-й день
Благовірний князь Петро був другим сином Муромського князя Юрія Володимировича. Він вступив на Муромський престол 1203 року. За кілька років до цього святий Петро захворів на проказу, від якої ніхто не міг його вилікувати. У сонному видінні князю було відкрито, що його може зцілити дочка бджоляра, благочестива діва Февронія, селянка села Ласкового в Рязанській землі. Святий Петро послав у те село своїх людей.
Коли князь побачив святу Февронію, то так полюбив її за благочестя, мудрість і доброту, що дав обітницю одружитися з нею після зцілення. Свята Февронія зцілила князя і вийшла за нього заміж. Святе подружжя пронесло любов одне до одного через усі випробування. Горді бояри не захотіли мати княгиню з простого звання і зажадали, щоб князь відпустив її. Святий Петро відмовився, і подружжя вигнали. Вони на човні відпливли по Оці з рідного міста. Свята Февронія підтримувала і втішала святого Петра. Але незабаром місто Муром спіткав гнів Божий, і народ зажадав, щоб князь повернувся разом зі святою Февронією.
Святе подружжя прославилося благочестям і милосердям. Померли вони в один день і годину 25 червня 1228 року, прийнявши перед цим чернечий постриг з іменами Давид і Єфросинія. Тіла святих були покладені в одній труні.
Святі Петро і Февронія є зразком християнського подружжя. Своїми молитвами вони зводять Небесне благословення на тих, хто одружується.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь благоверным князьям Петру, во иноцех Давиду, и Февронии, во инокинях Евфросинии, Муромским чудотворцам, глас 8
Я́ко благочести́ваго ко́рене пречестна́я о́трасль был еси́,/ до́бре во благоче́стии пожи́в, блаже́нне Пе́тре,/ та́ко и с супру́жницею твое́ю прему́дрою Февро́ниею,/ в ми́ре Бо́гу угоди́вше, и преподо́бных житию́ сподо́бистеся./ С ни́миже моли́теся Го́сподеви,/ сохрани́ти без вреда́ оте́чество ва́ше,// да вас непреста́нно почита́ем.
Кондак благоверным князьям Петру, во иноцех Давиду, и Февронии, во инокинях Евфросинии, Муромским чудотворцам, глас 8
Ми́ра сего́ княже́ние и сла́ву вре́менну помышля́я,/ сего́ ра́ди благоче́стно в ми́ре пожи́л еси́, Пе́тре,/ ку́пно и с супру́жницею твое́ю прему́дрою Февро́ниею,/ ми́лостынею и моли́твами Бо́гу угоди́вше./ Те́мже и по сме́рти неразлу́чно во гро́бе лежа́ще,/ исцеле́ние неви́димо подава́ете,/ и ны́не Христу́ моли́теся// сохрани́ти град же и лю́ди, и́же вас сла́вящих.
Молитва благоверным князьям Петру, во иноцех Давиду, и Февронии, во инокинях Евфросинии, Муромским чудотворцам
О, вели́цыи уго́дницы Бо́жии и преди́внии чудотво́рцы благове́рнии кня́же Пе́тре и княги́не Февро́ние, гра́да Му́рома предста́тели и храни́тели, и о всех нас усе́рднии ко Го́споду моли́твенницы! К вам прибега́ем и вам мо́лимся с упова́нием кре́пким: принеси́те за нас гре́шных святы́я моли́твы ва́ша ко Го́споду Бо́гу и испроси́те нам у бла́гости Его́ вся благопотре́бная душа́м и телесе́м на́шим: ве́ру пра́ву, наде́жду бла́гу, любо́вь нелицеме́рну, благоче́стие непоколеби́мое, в до́брых де́лех преуспе́яние, ми́ра умире́ние, земли́ плодоно́сие, возду́ха благорастворе́ние, душа́м и телесе́м здра́вие и ве́чное спасе́ние. Исхода́тайствуйте у Царя́ Небе́снаго: ве́рных рабо́в Его́, в ско́рби и печа́ли день и нощь вопию́щих к Нему́, многоболе́зный вопль да услы́шит и да изведе́т от поги́бели живо́т наш. Испроси́те Це́ркви святе́й и всей держа́ве на́шия мир, тишину́ и благоустрое́ние, и всем нам житие́ благополу́чное и до́брую христиа́нскую кончи́ну. Огради́те оте́чество ва́ше, град Му́ром, и вся гра́ды Росси́йския от вся́каго зла и вся правове́рныя лю́ди, к вам приходя́щия и моще́м покланя́ющияся, осени́те благода́тным де́йством благоприя́тных моли́тв ва́ших, и вся проше́ния их во бла́го испо́лните. Ей, чудотво́рцы святи́и! Не пре́зрите моли́тв на́ших, со умиле́нием вам возноси́мых, но бу́дите о нас при́снии предста́тели ко Го́споду и сподо́бите нас по́мощию ва́шею свято́ю спасе́ние ве́чное получи́ти и Ца́рствие Небе́сное унасле́довати; да славосло́вим неизрече́нное человеколю́бие Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, в Тро́ице покланя́емаго Бо́га, во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ и7:
Ћкw бл7гочести1вагw к0рене пречcтнaz џтрасль бhлъ є3си2, д0брэ во бlгочeстіи пожи1въ, бlжeнне пeтре: тaкw и3 съ супрyжницею твоeю, премyдрою феврHніею, въ мjрэ бGу ўгоди1вше, и3 прпdбныхъ житію2 спод0бистесz: съ ни1миже моли1тесz гDеви, сохрани1ти без8 врeда nтeчество вaше, да вaсъ непрестaннw почитaемъ.
Кондaкъ, глaсъ и7.
Под0бенъ: Взбрaнной:
Мjра сегw2 кнzжeніе, и3 слaву врeменну помышлsz, сегw2 рaди бл7гочeстнw въ мjрэ пожи1лъ є3си2, пeтре, кyпнw и3 съ супрyжницею твоeю премyдрою феврHніею, млcтынею и3 мл7твами бGу ўгоди1вше. тёмже и3 по смeрти неразлyчнw во гр0бэ лежaще, и3сцэлeніе неви1димw подавaете: и3 нhнэ хrтY моли1тесz, сохрани1ти грaдъ же и3 лю1ди, и4же вaсъ слaвzщихъ.
Ще в розробці
