Благовірний князь Нягу Басарабський

Місяця вересня на 26-й день

Благовірний князь Іоанн Нягоє (рус. – Нягу, Негой) Крайовеску – Басараб, народився близько 1459 року. Його батьком був Пирву Крайовеску, великий ворник при Валашському господарському дворі. З дитинства виховувався в благочесті. Згодом був близьким до Валаського митрополита, колишнього Константинопольського патріарха святителя Ніфонта, який став його духовним наставником.

1512 року бояри з роду Крайовеску прогнали господаря Влада Молодого і посадили на його місце Нягоя. Це був перший випадок, коли господарем Валахії став не нащадок Басараба Засновника. Щоб легітимізувати своє перебування на троні, Нягойо взяв друге ім’я Басараб і оголосив себе сином Басараба Цепелюша.

Няго вдалося досягти певної стабільності, підвищити добробут країни та її престиж у сусідніх держав. Він продовжив діяльність Раду Великого з перебудови державних, адміністративних, податкових та судових установ, підтримуючи торгівлю та захищаючи інтереси волоських купців.

Відновив традиції ктиторства господаря у найважливіших монастирях країни. Був щедрим жертводавцем для будівництва храмів. Найвідомішою з його ктиторій був собор Куртя-де-Арджеської обителі. Урочистості з нагоди його освячення в 1517, на яких були присутні численні православні ієрархи на чолі з Константинопольським патріархом, були покликані явити збереження спадкоємства Східного Риму. На той час було здійснено першу відому офіційну канонізацію святого в Румунії – святителя Ніфонта, духовного наставника господаря. Нягоє Басараб збудував також кафедральний собор у Тирговішті та багато обдаровував православні монастирі Сходу. Особливою його увагою користувався Афонський Діонісієвський монастир, до якого 1517 року повернули мощі святителя Ніфонта. У розписах церков господар зображувався в одязі з парчі з вишитим двоголовим орлом, що також символізувало продовження ромейської традиції. У роки його правління у Валахії з’явилася офіційна історіографія.

Підтримував тісні зв’язки із Сербією, Молдавією та Трансільванією, підтримував трансільванських румунів та зберігав добрі стосунки із саксами у Сібіу та Брашові. При ньому були також встановлені дипломатичні відносини з Польщею, Венецією, Священною Римською імперією та Папською областю. Дружні стосунки з Людовіком II Ягеллоном дозволяли Нягої захищати інтереси Валахії перед Портою. Хоча, за деякими даними, господар збирався взяти участь в антиосманському хрестовому поході, в роки його правління Валахії вдалося зберігати мир із сусідами.

Завдяки врівноваженій та мудрій політиці Нягої зумів значно зміцнити внутрішнє становище у князівстві та посилити господарську владу.

Залишив відоме повчання синові Феодосію – «Слова карні» – перший значний твір румунської літератури, цінна пам’ятка педагогічної та філософської думки, моральної та духовної культури. Написані церковнослов’янською мовою, «Слова» відомі також у ранніх перекладах румунською та грецькою.

Помер 15 вересня 1521 року.

Канонізований Румунською Православною Церквою згідно з синодальним рішенням від 8–9 липня 2008 року. Урочисте прославлення відбулося у Бухаресті 26 жовтня того ж року. 7 березня 2018 року синодальним рішенням ім’я Нягу Басарабського було включено до місяцеслів Руської Православної Церкви.