Благовірний князь Мстислав, у Хрещенні Георгій, Хоробрий, Новгородський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 14-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих (перехідне)

Благовірний князь Мстислав був онуком великого князя Київського Мстислава († 1132 р.) і сином Смоленського князя Ростислава. Він заслужив у сучасників ім’я Хороброго, яке закріпилося за ним у літописах через його мужність у битвах і особливу шляхетність характеру, оскільки він завжди був на боці правди, коли виникала незгода князів, і заступався за слабкого проти сильного, незважаючи на безліч ворогів. Церква ж визнала його святим з огляду на глибоке його благочестя і діла милосердя, які не поступалися подвигам його військової доблесті.

У 1168 році він брав участь у перемозі південно-руських князів над половцями. Святий князь брав участь і в інших князівських походах, під час яких прославився надзвичайною мужністю.

Князь Мстислав, який, за переказами сучасників, боявся лише єдиного Бога, виявив свою мужність проти великого князя Володимирського Андрія Боголюбського, коли той, віддавши спершу Київ брату його Роману, князю Смоленському, хотів знову забрати надбання це в Ростиславичів і велів Роману виїхати з Києва. Підкорився лагідний князь, але за нього заступилися брати — Рюрик, Давид і Мстислав Смоленські. Хоробрий Мстислав прийняв особливо до серця несправедливість володимирського князя і, оволодівши Києвом, віддав його другому братові Рюрику.

Тоді великий князь Володимирський оголосив Ростиславичам війну. Князь Мстислав з безчестям вислав його посла з таким словом до свого владики: «Досі ми шанували тебе як батька, але коли ти говориш з нами як зі слугами і людьми простими, йдемо на суд Божий». Князь Андрій послав п’ятдесят тисяч війська. До цього грізного ополчення мимоволі приєдналися полки деяких південних князів. Брати Ростиславичі залишили Київ, не маючи сил триматися проти такого полчища, але Мстислав Хоробрий засів із малою дружиною в сусідній фортеці — Вишгороді.

Хоробрий Мстислав майже щодня робив відважні вилазки проти війська Андрієвого. Коли прибув Луцький князь Ярослав з волинськими військами і з’єднався з Мстиславом, страх напав на воїнів Андрія. Вони кинулися тікати, хто куди міг. Мстислав дивився збоку і не вірив очам своїм. Нарешті, піднявши руки до неба, прославив він захисників Вишгорода, святих князів Бориса і Гліба. Потім, схопившись на коня, кинувся з дружиною за втікачами. Ворожий стан, обози, безліч полонених стали здобиччю Мстислава.

Благовірний князь Мстислав вирізнявся нестяжательністю, щедро роздавав милостиню, допомагав обителям. Він не вступав у чвари з іншими князями і в період міжусобиць прагнув миру, задовольняючись малим.

Незабаром віче новгородське стало кликати до себе на княжіння хороброго Мстислава. Довго не погоджувався він іти княжити там, де раніше за нього не ужилися два старші його брати, Рюрик і Роман. Задовольняючись бути щитом родової своєї області й дорожачи тим, що дав йому Бог, він, далекий від усякого честолюбства, відповідав новгородцям: «Не піду від братів і від своєї вотчини». «А ми хіба не твоя вотчина?» — заперечили новгородські посли і благали його прийти на князювання. Радісно зашуміло місто, коли з’явився до них Мстислав. Це сталося в 1179 році.

Але небагато вже днів залишалося йому тимчасового життя. Раптово вразив князя жорстокий недуг і прикував до ложа хвороби. Відчуваючи наближення смерті, звелів святий Мстислав нести себе до церкви, причастився Божественних Таїн і того ж дня помер. Це було 14 червня 1180 року.

Оплакував князя Мстислава весь Новгород, і за свідченням літопису, не лише його дружина, а й навіть іноплемінники довго не могли забути доблесті його. І додає літописець ще про благовірного князя Мстислава: «Він був зросту середнього, обличчям красень, а душа його була ще кращою. Щедро роздавав він милостиню, допомагав обителям. Був хоробрий і мужній; він бажав померти за землю Руську. Коли доводилося звільняти полонених у язичників, він говорив: “Брати, якщо помремо за християн, очистимося від гріхів”. Він не збирав ні золота, ні срібла, але роздавав то дружині своїй, то церквам за свою душу».

Святий князь Мстислав був похований у Новгородському Софійському соборі, у боковому приділі на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Тропарі, кондаки, молитви та величання