Благовірний князь Гліб Володимирський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 20-й день / червня на 23-й день — Собор Володимирських святих

Благовірний князь Гліб, у Святому Хрещенні Георгій, син благовірного князя Андрія Боголюбського (пам’ять 4 / 17 липня), народився у Володимирі в 1155 році. Під впливом прикладу та настанов благочестивих батьків він виріс глибоко віруючим і з дванадцятирічного віку проводив усамітнене духовне життя. Батьки не перешкоджали синові і навіть сприяли йому в духовному зростанні. Життя його було присвячене благочестю, а не гріху; страх Божий керував думками, почуттями, бажаннями і вчинками його; молитва зводила на нього благодать небесну, що гасила пристрасті юності. Гліб особливо любив читання святих книг, шанував священнослужителів і був милостивий до всіх; незважаючи на юний вік, він обрав для себе подвиг суворого посту і молитовного пильнування. Життя князя Гліба тривало недовго: чистий, непорочний князь блаженно спочив 20 червня 1175 року в дев’ятнадцятирічному віці.

Біля мощей святого, яких не торкнулося тління, неодноразово відбувалися чудеса. Під час монголо-татарської навали в 1238 році, коли до обложеного Володимира увірвалися воїни хана Батия, вони підпалили кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці. У цій пожежі згоріли єпископ Митрофан, велика княгиня Агафія, дружина великого князя Георгія Всеволодовича († 1238), і безліч жителів Володимира, які закрилися в соборному храмі. Однак вогонь не торкнувся гробниці благовірного князя Гліба, чому дивувалися навіть ворожі воїни.

Соборні літописи повідомляють ще про два знамення, що прославили ім’я святого. 1410 року на Володимир несподівано напало татарське військо, яке діяло спільно з загоном нижегородського воєводи Карамишева. Успенський собор був розграбований, але скарби ризниці встиг заховати ключар Патрикій, за що був підданий катуванням і прийняв мученицький вінець. Один із воїнів у пошуку захованих скарбів підняв кришку гробниці благовірного князя, але тієї ж миті із неї вийшов вогонь. Це так налякало татар, що вони негайно покинули храм.

1608 року поляки здійснили два-три рази напади на Володимир, майже беззахисний, але взяти місто не могли. Під час цієї облоги опівночі сторожі собору помітили в соборі якесь освітлення і дали знати про те паламарю Герасиму. Він, відчинивши двері, побачив світло, а біля гробниці князя хтось сидів і йому, переляканому, сказав: «Не бійся, я не привид. Господь не віддасть цього міста в руки ворогів. Ми бережемо його і молимо за нього Господа і Пречисту Матір Його. Іди й скажи протоієрею і причту, що сказав я тобі, я лежу в цьому гробі». Герасим від страху ледь отямився й розповів про все протоієрею і всім настоятелям обителей. Цієї ж ночі поляки віддалилися від Володимира, гнані страхом.

Про місцеве шанування святого Гліба свідчить опис Успенського собору, що належить до XVII століття. Загальноцерковне прославлення благовірного князя в лику святих відбулося 30 листопада 1702 року, разом з засвідченням нетлінності його мощей. Невдовзі було складено службу святому, а дещо пізніше було написано його житіє. 1774 року південний боковий вівтар Успенського собору було урочисто освячено в ім’я благовірного князя.

Мощі святого Гліба зберігаються нині в кафедральному Успенському соборі Володимира як велика святиня, а сам князь вважається покровителем міста.

Тропарі, кондаки, молитви та величання