Благовірна княгиня Іуліанія Вяземська, Новоторзька

Місяця грудня на 21-й день

Іуліанія була дружиною Вяземського князя Симеона Мстиславича. Після завоювання Смоленська Литвою вони поділяли вигнання з рідної землі разом із князем Смоленським Юрієм Святославичем. Великий князь Василь Московський дав їм у спадок місто Торжок. Тут князь Юрій спокусився красою Іуліанії і будь-якими шляхами намагався схилити її до перелюбу, але всі зусилля його були марні. Тоді під час бенкету Юрій убив чоловіка Іуліанії, сподіваючись після цього насильно опанувати її. Іуліанія, захищаючись від ґвалтівника, вдарила його ножем. Розлючений Юрій гнався за нею з мечем, відрубав їй руки та ноги, а тіло звелів кинути у річку Тверцю. Після цього, як пише літописець «…Бути йому гріх і студ великий і з того бігу до Орди, не терплячи гіркого свого безчестя». Сталося це 1406 р.

Мучений совістю від скоєного лиходійства, Юрій ніде було знайти спокою і зрештою прийшов у Веневський Успенський монастир, де й провів залишок життя у покаянні і сльозах. Вбивця, який розкаявся, помер у 1408 р. і став місцевошанованим святим.

Навесні 1407 р. хворий селянин побачив, що річкою Тверце пливе проти течії тіло убієнної княгині, і почув голос, наказав зібрати духовенство і поховати тіла біля південних дверей Спасо-Преображенського собору міста Торжка. У той же час хворий зцілився від хвороби. Воля святої мучениці була виконана, і під час поховання багато хворих чудово зцілилися. З того часу до труни княгині постійно приходили люди з вірою у благодатну допомогу святої.

У 1598 р. один диякон після сорокаденної молитви та посту вирішив таємно відкрити її могилу. Але з гробниці вирвався вогонь і обпік його обличчя, так що довгий час він провів у тяжкій хворобі. Голос сказав йому при цьому: «Не слід бачити тіло моє, доки не буде на те волі Божої!» Через два місяці диякон отримав зцілення від опіку після молитов біля гробниці мучениці. Свята Іуліанія карає грішника, але й зцілює від хвороби після каяття.

У 1815 р. розбирали старий Преображенський собор, і стала видна частина гробниці. Хворі, що стосувалися її, отримували зцілення. 2 червня 1819 р. у соборі було влаштовано боковий вівтар на честь святої княгині. Дорогоцінна раку з мощами її перебувала у новому Преображенському соборі. 1918 р. собор закрили. До 1930 р. мощі лежали в храмі Архангела Михайла. З того часу доля їх невідома.

Пречиста Мати Господа дарувала святим дружинам Русі благодать і силу у виконанні закону материнства у всій його красі, любові та самовідданості. Таке материнство можливе землі лише за зберіганні святині шлюбу – образу єдності подружжя у любові. До відновлення цієї єдності була покликана Свята Русь. Недарма однією з головних рис давньоруської жіночої праведності було збереження цнотливості християнського шлюбу як великого Таїнства Церкви. Не незаймана, а цнотлива дружина оспівана православною Руссю. Благовірні княгині – насамперед вірні дружини та помічниці чоловікові у його працях.

Зберігання святині шлюбу – один із найбільших подвигів людини, і темні сили будь-що намагаються зруйнувати всякий шлюб, в якому подружжя наближається до відновлення єдності, явленої в житті святих Петра і Февронії Муромських.

Свята Іуліанія – хранителька та захисниця цнотливості. Але цнотливість – одна з трьох обітниць, які дають при чернечому постригу (два інші – слухняність і необтяження). Тому вона є помічницею всім, хто проводить чернече життя в миру.

Тропарі, кондаки, молитви та величання