Апостол від 70-ти Яків, брат Господній по плоті, єпископ Єрусалимський

Місяця грудня на 26-й день / жовтня на 23-й день / січня на 4-й день

Апостол Павло в посланні до Галатів пише, що разом з апостолом Петром вважалися стовпами Церкви і апостоли Яків та Іоанн. Святий Яків був сином Іосифа Обручника від його першої дружини і тому в Євангелії називається братом Господнім. Згідно з переказами, Господь Іісус Христос явився йому після Свого воскресіння і поставив його єпископом Єрусалимської церкви. Таким чином, на долю апостола Якова випала особлива діяльність: він не подорожував з проповіддю по різних країнах, як інші апостоли, а вчив і священнодіяв в Єрусалимі, який має таке важливе значення для християнського світу. Як глава Єрусалимської церкви, він головував на Апостольському соборі в Єрусалимі в 51 році. Голос його тут фактично був вирішальним, і пропозиція, зроблена ним, стала резолюцією Апостольського собору (Діяння, 15). Ця обставина має важливе значення, зважаючи на домагання католиків підняти апостола Петра на ступінь глави Церкви для того, щоб потім затвердити це верховенство за Римським папою.

Значення апостола Якова ще більше зміцнювало його подвижницьке життя. Він був незайманий, не пив ні вина, ні інших спиртних напоїв, утримувався від м’яса, носив тільки льняний одяг. Мав він звичай усамітнюватися для молитви в храмі і там колінопреклонно молився про свій народ. І робив це так часто, що шкіра на колінах його загрубіла.

Служіння апостола Якова було важке: серед безлічі самих затятих ворогів християнства. Але він діяв з таким розумом і справедливістю, що його поважали не тільки християни, але й іудеї, і називали опорою народу та праведником.

Перебуваючи на посаді Єрусалимського єпископа близько 30 років, він поширив і утвердив святу віру в Єрусалимі та у всій Палестині. Коли апостол Павло в останній своїй подорожі відвідав апостола Якова, то в той час зібралися до нього пресвітери, і про успіхи християнської проповіді серед євреїв передали йому такими словами: «Бачиш, брате, скільки тисяч іудеїв, які увірували, і всі вони – ревнителі закону» (Діяння 21:20). Багато хто з євреїв навертався до Церкви із самої лише довіри до слова праведника.

Бачачи такий вплив апостола, іудейські начальники стали побоюватися, як би весь народ не навернувся до Христа, і вирішили скористатися проміжком часу між від’їздом прокуратора Феста і прибуттям на його місце Альбіна (62 р. після Р. X.) для того, щоб або схилити Якова до зречення Христа, або убити його.

Первосвященником у цей час був безбожний саддукей Анан. За великого скупчення народу апостола вивели на портик храму, і після декількох улесливих слів зневажливо запитали: «Скажи нам про розп’ятого?» – «Ви питаєте мене про Іісуса? – Голосно сказав праведник. – Він сидить на Небесах праворуч від Всевишньої сили і знову прийде на хмарах небесних». У натовпі було багато християн, які радісно вигукнули: «Осанна Синові Давидовому!» Первосвященники і книжники закричали: «О, і сам праведник в омані!» і скинули його на землю. Яків зміг ще піднятися на коліна і сказав: «Господи, прости їх! Вони не відають, що творять». «Поб’ємо його камінням», – закричали його вороги. Один священник з племені Рехавового (вони не пили вина, жили в наметах, не сіяли ні пшениці, ні винограду) почав умовляти їх: «Що ви робите? Бачите, праведний за вас молиться». Але в цю хвилину один нелюд, за ремеслом сукнороб, ударив своїм праником апостола по голові і вбив його. Разом з ним було вбито багато християн.

Юдейський історик Іосиф Флавій, перераховуючи причини падіння Єрусалима, говорить, що Господь покарав євреїв, між іншим, за вбивство праведного Якова.

Апостол Яків незадовго до своєї смерті написав соборне послання. Головна мета послання – втішити та зміцнити навернених до віри іудеїв у стражданнях, які чекали їх, і застерегти їх від омани, нібито одна віра може спасти людину. Святий апостол пояснює, що віра, яка не супроводжується добрими ділами, – мертва і не приводить до спасіння.

Церковний переказ приписує апостолу Якову складання найдавнішого чину Божественної літургії.

Тропарі, кондаки, молитви та величання