Житія святих,  Квітень

Апостол від 70-ти і євангеліст Марк, єпископ Александрійський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 4-й день — Собор семидесяти апостолів / квітня на 25-й день

Святий апостол і євангеліст Марк, званий також Іоанн-Марк (Діян. 12:12), апостол від 70-ти, племінник апостола Варнави (пам’ять 11 червня), народився в Єрусалимі. Будинок його матері Марії примикав до Гефсиманського саду. Як свідчить церковний переказ, у ніч Хресних страждань Христа він слідував за Ним, загорнувшись у плащ, і втік від воїнів, які схопили його (Мк. 14:51-52). Після Вознесіння Господнього будинок матері святого Марка став місцем молитовних зібрань християн і притулком для деяких із апостолів (Діян. 12:12).

Святий Марк був найближчим сподвижником апостолів Петра, Павла (спільна пам’ять 29 червня) і Варнави. Разом з апостолами Павлом та Варнавою святий Марк був у Селевкії, звідти вирушив на острів Кіпр і пройшов його весь зі сходу на захід. У місті Пафі святий Марк був свідком того, як апостол Павло вразив сліпотою волхва Еліму (Діян. 13:6-12).

Після трудів з апостолом Павлом святий Марк повернувся до Єрусалима, а потім разом з апостолом Петром побував у Римі, звідки за його велінням вирушив до Єгипту, де заснував Церкву.

Під час другої благовісницької подорожі апостола Павла святий Марк зустрівся з ним в Антіохії. Звідти він вирушив на проповідь з апостолом Варнавою на Кіпр, а потім знову пішов до Єгипту, де разом з апостолом Петром заснував багато церков, зокрема у Вавилоні. З цього міста апостол Петро направив послання малоазійським християнам, в якому з любовʼю відгукувався про святого Марка, свого духовного сина (1Пет. 5:13).

Коли апостол Павло перебував в узах у Римі, апостол Марк був в Ефесі, де кафедру обіймав святитель Тимофій (пам’ять 4 січня). Разом з ним апостол Марк прибув до Рима. Там він і написав Святе Євангеліє (бл. 62–63).

Із Рима святий Марк знову пішов до Єгипту і в Александрії поклав початок християнському училищу, із якого згодом вийшли такі знамениті отці та вчителі Церкви, як Климент Александрійський, святитель Діонісій (пам’ять 5 жовтня), святитель Григорій Чудотворець (пам’ять 5 листопада) та інші. Дбаючи про влаштування церковного богослужіння, святий апостол Марк склав чин літургії для александрійських християн.

Потім святий Марк з проповіддю Євангелія відвідав внутрішні області Африки, був у Лівії, Нектополі.

Під час цих подорожей святий Марк отримав повеління від Духа Святого знову йти до Александрії для проповіді та протидії язичникам. Там він оселився в будинку шевця Ананії, якому зцілив хвору руку. Швець із радістю прийняв святого апостола, з вірою слухав його розповіді про Христа і прийняв Хрещення. Слідом за Ананією охрестилося багато жителів тієї частини міста, де він жив. Це спричинило ненависть язичників, і вони збиралися вбити святого Марка. Дізнавшись про це, святий апостол поставив Ананію єпископом, а трьох християн: Малка, Савина і Кердина — пресвітерами.

Язичники напали на святого Марка, коли апостол звершував богослужіння. Його побили, волочили вулицями міста і кинули в темницю. Там святий Марк удостоївся видіння Господа Іісуса Христа, Який зміцнив його перед стражданнями. Наступного дня розлючений натовп знову потягнув святого апостола вулицями міста на судилище, але дорогою святий Марк помер зі словами: «У руки Твої, Господи, віддаю дух мій».

Язичники хотіли спалити тіло святого апостола. Але коли розвели багаття, все померкло, пролунав грім і стався землетрус. Язичники в страху розбіглися, а християни взяли тіло святого апостола і поховали його в кам’яній гробниці. Це було 4 квітня 63 року. Памʼять його Церква святкує 25 квітня.

310 року над мощами святого апостола Марка було побудовано церкву. 820 року, коли в Єгипті встановилася влада арабів-магометан і Християнську Церкву притісняли іновірні, мощі святого перенесли до Венеції та поставили в храмі його імені.

У стародавній іконографічній традиції, що присвоїла святим євангелістам символи, запозичені із видіння святого Іоанна Богослова (Одкр. 4:7), святого євангеліста Марка зображують з левом — на знак ознаменування могутності й царської гідності Христа (Одкр. 5:5). Святий Марк писав своє Євангеліє для християн із язичників, тому він зупиняється переважно на промовах і ділах Спасителя, у яких особливо проявляється Його Божественна всемогутність. Багато особливостей його оповіді можна пояснити близькістю його до апостола Петра. Усі стародавні письменники свідчать, що Євангеліє від Марка є стислим записом проповіді та розповідей первоверховного апостола. Однією із центральних богословських тем у Євангелії святого Марка є тема сили Божої, що звершується в немочі людській, бо Господь уможливлює те, що в людей неможливо. За дії Христа (Мк. 16:20) і Духа Святого (Мк. 13:11) учні його йдуть по всьому світу і проповідують Євангеліє всьому творінню (Мк. 13:10,16:15).

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь апостолу и евангелисту Марку, глас 3

Апо́столе святы́й и Евангели́сте Ма́рко,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.

Ин тропарь апостолу и евангелисту Марку, глас 3

У верхо́внаго Петра́ научи́вся,/ апо́стол Христо́в был еси́/ и, я́ко со́лнце страна́м возсия́л еси́,/ Александри́ом удобре́ние быв, блаже́нне:/ тобо́ю Еги́пет от пре́лести свободи́ся,/ ева́нгельским твои́м уче́нием просве́щ вся,/ я́ко свет, столп церко́вный./ Сего́ ра́ди твою́ па́мять чту́ще, све́тло пра́зднуем,/ Ма́рко, Богогла́се,/ моли́ тобо́ю благовести́маго Бо́га,// да согреше́ний оставле́ние пода́ст душа́м на́шим.

Кондак апостолу и евангелисту Марку, глас 2

С высоты́ прии́м благода́ть Ду́ха,/ ри́торская плете́ния разруши́л еси́, апо́столе,/ и, язы́ки вся улови́в, Ма́рко всесла́вне,/ твоему́ Влады́це приве́л еси́,// Боже́ственное пропове́дав Ева́нгелие.

Молитва апостолу и евангелисту Марку

О, пресла́вный апо́столе Ма́рко, ду́шу за Христа́ преда́вший и кро́вию твое́ю па́жить Его́ удобри́вший! Услы́ши ча́д твои́х моли́твы и воздыха́ния, се́рдцем сокруше́нным ны́не приноси́мыя. Се́ бо беззако́ньми омрачи́хомся, и того́ ра́ди беда́ми, я́коже ту́чами, обложи́хомся, еле́а же до́браго жития́ обнища́хом зело́, и не возмо́жем проти́витися волко́м хи́щным, и́же расхища́ти насле́дие Бо́жие де́рзостно тща́тся. О, си́льный! Понеси́ не́мощи на́ша, не отлуча́йся ду́хом от на́с, да не разлучи́мся в коне́ц от любве́ Бо́жия, но кре́пким заступле́нием твои́м на́с защити́, да поми́лует Госпо́дь все́х на́с моли́тв твои́х ра́ди, да истреби́т же рукописа́ние безме́рных грехо́в на́ших, и да сподо́бит со все́ми Святы́ми блаже́ннаго Ца́рствия и бра́ка А́гнца Своего́, Ему́же че́сть и сла́ва, и благодаре́ние и поклоне́ние, во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ G:

Ґпcле с™hй и3 є3ђлjсте мaрко, моли2 млcтиваго бGа, да прегрэшeній њставлeніе подaстъ душaмъ нaшымъ.

И$нъ тропaрь, глaсъ т0йже:

Ў верх0внагw петрA научи1всz, ґпcлъ хrт0въ бhлъ є3си2, и3 ћкw с0лнце странaмъ возсіsлъ є3си2, ґлеxандрjwмъ ўдобрeніе бhвъ, бlжeнне, тоб0ю є3гЂпетъ t прeлести свободи1сz, є3ђльскимъ твои1мъ ўчeніемъ просвёщь вс‰, ћкw свётъ ст0лпъ церк0вный. сегw2 рaди твою2 пaмzть чтyще свётлw прaзднуемъ, мaрко бGоглaсе: моли2 тоб0ю бlговэсти1маго бGа, да согрэшeній њставлeніе подaстъ душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ в7.
Под0бенъ: Вhшнихъ и3щS:

Съ высоты2 пріи1мъ бlгодaть д¦а, ри1тwрскаz плетє1ніz разруши1лъ є3си2, ґпcле, и3 kзhки вс‰ ўлови1въ, мaрко всеслaвне, твоемY вLцэ привeлъ є3си2, бжcтвенное проповёдавъ є3ђліе.

Ще в розробці

Знайшли помилку