20 000 мучеників, у Нікомідії в церкві спалених, та інших

Місяця грудня на 28-й день

На початку IV століття імператор Максиміан (284-305) наказав руйнувати християнські храми, спалювати богослужбові книги і позбавляти всіх християн цивільних прав і посад. У цей час єпископом міста Нікомідії був святий Кирило, який проповіддю і життям сприяв поширенню християнської віри, тож багато хто з сановників імператора були таємними християнами.

У палаці імператора жила язичницька жриця Домна. За відсутності Максиміана вона прочитала Дії апостолів і Послання апостола Павла. Серце її загорілося бажанням познайомитися з християнським вченням. За сприяння якоїсь юної християнки Домна таємно прийшла до єпископа Кирила в супроводі вірного слуги, євнуха Індіса. Святий Кирило оголосив їх, а потім обидва прийняли Святе Хрещення. Домна стала допомагати бідним: вона роздала свої коштовності за допомогою Індіса, роздавала вона і їжу з царської трапези. Дізнавшись про незвичайний спосіб життя Домни та Індіса, начальник євнухів, який відав царським столом, заточив обох і морив їх голодом, але вони отримували підкріплення від Ангелів і не постраждали. Щоб більше не жити разом із язичниками, свята Домна прикинулася божевільною. Тоді її та Індіса видалили з палацу, і вона оселилася в дівочому монастирі в ігумені Агафії. Незабаром ігуменя одягла її в чоловічий одяг, обстригла їй волосся і відпустила з монастиря.

Тим часом імператор повернувся і наказав всюди розшукувати колишню жрицю Домну. Споряджені для цього воїни досягли обителі й розорили її. Сестер кинули до в’язниць, віддали на муки і наругу, але жодна з них не піддалася оскверненню. Віддана в будинок розпусти, свята Феофіла допомогою Ангела Господнього і там зберегла дівоцтво: Ангел вивів її з блудилища. Одного разу імператор влаштував на міській площі жертвопринесення язичницьким богам. Коли почалося окроплення натовпу кров’ю жертовних тварин, християни стали йти з площі. Бачачи це, імператор розгнівався, але не дав волі своїм почуттям, бо раптово похитнулася земля. Через деякий час Максиміан увійшов до церкви і наказав зректися Христа; за відмову він обіцяв спалити церкву і вбити християн. Християнський пресвітер Глікерій відповів йому, що християни ніколи не зречуться своєї віри, які б муки їм не загрожували. Стримуючи гнів, цар вийшов із церкви, а за деякий час велів привести пресвітера Глікерія на суд. Кати катували мученика, який не переставав молитися і закликати Ім’я Господнє. Не маючи сил схилити святого Гликерія до зречення, Максиміан наказав його спалити.

У свято Різдва Христового 302 року, коли в Нікомідійській соборній церкві зібралося близько 20 000 християн, імператор послав до храму глашатая, який передав його наказ усім християнам вийти з церкви та принести жертву ідолам, інакше він погрожував спалити храм разом із присутніми, які молилися. Однак усі присутні поклонитися ідолам відмовилися. Поки мучителі готувалися підпалити церкву, єпископ Анфим (пам’ять 3 вересня), який звершував богослужіння, охрестив усіх оголошених і всіх причастив Святих Тайн. Усі 20 000 молільників померли у вогні. Серед них були ігуменя Агафія і свята Феофіла, яка дивом врятувалася з притону. Єпископу Анфиму вдалося сховатися.

Максиміан вважав, що він знищив усіх християн Нікомидії, але незабаром дізнався, що їх ще багато, що всі вони, як і раніше, сповідують свою віру і готові померти за Христа. Імператор задумав із ними розправитися. За його наказом схопили полководця Зінона, який всенародно викрив царя за нечестя і жорстокість. Зінона жорстоко побили і, нарешті, обезголовили. Ув’язнили євнуха Індіса, ідольського жерця, за відмову брати участь у язичницькому святі.

Тим часом свята Домна ховалася в печері й харчувалася рослинами. Гоніння на християн тривало. Було кинуто в темницю намісника Італії Дорофея, Мардонія, Мигдонія диякона і кількох сановників. Єпископ Анфим зміцнював їх, посилаючи до них послання. Одне з послань було перехоплено у диякона Феофіла. Домагаючись дізнатися про єпископа, його піддали тортурам, але святий мученик витримав усі муки, не відкривши нічого. Тоді разом із ним стратили й тих, до кого звертався єпископ у посланні.

Коли свята Домна повернулася в місто, вона довго плакала на згарищі, шкодуючи, що не сподобилася померти зі своїми сестрами. Потім вона пішла на берег моря. У цей час рибалки витягли сітками з води тіла мучеників Індіса, Горгонія і Петра. Все ще одягнена в чоловічий одяг, свята Домна допомагала рибалкам тягнути сітки, і вони залишили їй тіла мучеників. З благоговінням дивилася вона на святі останки; особливо її тішило, що вона побачила тіло свого духовного друга – мученика Індіса. І після поховання вона не відходила від дорогих її серцю могил, щодня здійснюючи перед ними кадіння. Коли імператору розповіли про невідомого юнака, який вшановує могили страчених християн, той наказав відрубати цьому юнакові голову. Разом із Домною був страчений і святий мученик Євфимій.

Тропарі, кондаки, молитви та величання