Мученик Стефан Наливайко

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / січня на 30-й день / травня на 29-й день — Собор святих Красноярської митрополії

Мученик Степан (Стефан) Пименович Наливайко народився 1898 року в селі Костянтинівка Мелітопольського повіту Херсонської губернії в благочестивій селянській родині. Стараннями матері Стефан прекрасно знав Святе Письмо і полюбив духовне читання. Закінчив церковнопарафіяльну школу і два роки провчився в училищі при Григоріє-Бизюковому монастирі. Шістнадцятирічним він поїхав до міста Генічеська на монастирське подвір’я, де співав у монастирському хорі та займався духовною самоосвітою. Повернувшись на батьківщину, Степан співав у церкві і допомагав батькові по господарству.

У лютому 1917 року його мобілізували на Румунський фронт. У липні того ж року потрапив у полон і був ув’язнений до концтабору “Ламсдорф”, звідки за деякий час здійснив втечу. Додому він прийшов пішки і влаштувався в храм псаломщиком.

Через деякий час Степан одружився і працював у своєму бідному господарстві, доглядаючи за старими батьками, але душа його шукала християнського подвигу. Натхненний житієм святого Олексія, чоловіка Божого, Степан 1923 року залишив сім’ю і господарство та вирушив до Москви. 3 червня 1923 року він на похороні виголосив проповідь, за яку був заарештований. В ОДПУ він своєрідно заповнив анкету і не приховував свого негативного ставлення до радянської влади, за що був засуджений до 3 років ув’язнення в Соловецький концтабір. У таборі Степан захворів на цингу і в нього віднялися ноги. Під кінець строки його запитали про переконання і, з’ясувавши, що вони залишилися незмінними, додали 3 роки заслання до Казахстану, потім заслання продовжили ще на 3 роки. Повернувшись після цього на батьківщину в село Костянтинівку, Степан сприяв відкриттю храму й організував церковний хор.

У серпні 1934 року Степана Пименовича засудили на 5 років ув’язнення в табір за незасіяну ділянку землі покійного батька, але справу було переглянуто, і він повернувся додому. У квітні 1935 року за несплату податку суд засудив його до 3 років виправно-трудових таборів і до 2 років ураження в правах. Степан пробув у в’язниці до лютого 1937 року, потім його відправили до Владивостока, але за скаргою до Москви його виправдали.

Сім’я Степана переїхала до Сімферополя, і він, звільнившись, приїхав до неї та влаштувався працювати маляром. Там він 25 жовтня 1940 року знову був заарештований за звинуваченням в “антирадянській контрреволюційній діяльності”. Винним себе сповідник не визнав, але був засуджений до 5 років ув’язнення у виправно-трудовий табір у Норильську. Степан Пименович Наливайко помер від голоду 12 лютого 1945 року.