...
Вибрані праці святих отців,  святий Феофілакт Болгарський, архієпископ Охридський

Тлумачення на послання святого апостола Павла до Филимона

Зміст
УкраїнськаРосійська

Передмова

Христос не відкидає ні раба, ні господаря, які приходять до Нього. Бо один Господь усіх – Він, а більше Отець. І це видно як з багатьох інших, так і з цього послання, в якому Филимон – господар, а Онисим – раб: обидва, щоб не сказати більше, улюблені Павла. Филимон від самого початку був чудовим чоловіком: Фригієць за походженням, вірний за образом життя, що допомагає святим у потребах і творить милостині. Онисим – спочатку невільник, який утік: він вкрав гроші з дому Филимона і втік. Перебуваючи в Римі, він почув (проповідь) Павла і від нього, перебуваючи в кайданах, оглашенний і охрещений, сам став людиною, що достойна подиву. Тому апостол, вважаючи не корисним, щоб Филимон засмучувався з нагоди поганого вчинку і втечі Онисима, і бажаючи залікувати рану його серця, яку він отримав від раба, посилає Онисима до нього з цим схвальним посланням. Дехто, однак, каже, що не слід зараховувати це послання до інших, бо воно стосується маловажної справи; але подивися, скільки користі від нього. По-перше, воно навчає нас мати турботу і про тих, які, на перший погляд, є незначними, як і Господь каже: “не зневажайте жодного з малих цих” (Мф. 18:10). По-друге, що якщо раб, такий нерозумний і недобрий, навернувся, то не повинно нікому впадати у відчай за себе, а особливо тим, що виросли на волі. По-третє, не повинно під приводом благочестя відштовхувати рабів від господарів, якщо вони не бажають. По-четверте, не слід з презирством ставитися до рабів доброчесних і не соромитися їх, коли Павел називає чадом своїм Онисима. Тому, хто ж не удостоїть зарахувати до інших послань і це, що містить у собі стільки корисного.

Глава перша

Флм. 1:1. Павел, в’язень Іісуса Христа,

Предисловие

Христос не отвергает ни раба, ни господина, приходящих к Нему. Ибо один Господь всех – Он, а больше Отец. И это видно как из многих других, так и из этого послания, в котором Филимон – господин, а Онисим – раб: оба, чтобы не сказать больше, возлюбленные Павла. Филимон с самого начала был замечательнейшим мужем: Фригиец по происхождению, верный по образу жизни, помогающий святым в нуждах и творящий милостыни. Онисим – сначала бежавший невольник: он украл деньги из дома Филимона и бежал. Будучи в Риме, он услышал (проповедь) Павла и от него, находящагося в узах, оглашенный и крещенный, сам сделался достойным удивления человеком. Посему апостол, считая не полезным, чтобы Филимон печалился по случаю дурного поступка и бегства Онисима, и желая залечить рану его сердца, которую он получил от раба, посылает Онисима к нему с этим одобрительным посланием. Некоторые, однако, говорят, что не следует причислять это послание к прочим, так как оно касается маловажнаго дела; но посмотри, сколько пользы от него. Во-первых, оно научает нас иметь заботу и о тех, которые, по видимости, незначительны, как и Господь говорит: «да не презрите единаго от малых сих» (Мф. 18:10). Во-вторых, что если раб, такой неразумный и недобрый, обратился, то не должно никому отчаиваться за себя и особенно тем, которые выросли на свободе. В-третьих, не должно под предлогом благочестия отторгать рабов от господ, если они не желают. В-четвертых, не должно с презрением относиться к рабам добродетельным и не стыдиться их, когда Павел называет чадом своим Онисима. Посему, кто же не удостоит причислить к прочим посланиям и это, заключающее в себе столько полезнаго.

Глава первая

Флм. 1:1 Павел, узник Иисуса Христа

Знайшли помилку