Передмова

Чому апостол пише це, друге, послання до Тимофія? У першому посланні він сказав: “сподіваюся незабаром прийти до тебе” (1Тим. 3:14). Але це не здійснилося, бо його затримав Нерон. Тому замість свого прибуття посланням утішає його, бо Тимофій сумував скільки внаслідок відсутності апостола, стільки ж і від тягаря єпископської влади. Бо й великим мужам важко керувати кораблем Церкви, бо з усіх боків їх затоплюють великі хвилі, особливо ж у той час, коли всюди війни. При цьому апостол кличе його до себе, бо був близький уже до смерті.

Глава перша

2Тим. 1:1 Павел, з волі Божої Апостол Іісуса Христа, за обітницею життя в Христі Іісусі,Негайно, на самому початку, підбадьорює душу. Не вказуй, мені, каже, на тутешні лиха. Вони приносять нам вічне життя. Ми стали апостолами для того, щоб померти і жити вічно. Щоб Тимофій, замість розради, не був більш засмучений, почувши, що вчитель у небезпеці, він цим на самому початку втішає його. Якщо ж життя – обітниця, то не шукай його тут. Це є життя у Христі Іысусі, тобто з Христом, бо Він дає його нам і його утримує. Бо тілесне життя – в наїдках і питтях, а духовне у Христі міститься: Він для нас усе.2Тим. 1:2 Тимофію, улюбленому синові: Можна бути і сином, але нелюбимим. Тим часом Тимофій був улюбленим і, без сумніву, за свою чесноту. Цим, таким чином, апостол показує, що він залишає його не тому, щоб гнівався на нього або зневажав його за що-небудь: ні, ти, каже, улюблений мені; але сила і необхідність змушують залишити його.благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Іісуса, Господа нашого.Про що молив Бога колись, у Першому посланні, про те молить за нього і тепер. Отже, щодо цього місця прочитай у Першому посланні.2Тим. 1:3 Дякую Богові, Чи бачиш надзвичайну любов? Дякую, каже, Богові за те, що, люблячи тебе, я пам’ятаю про тебе. Це і є справжня любов, коли будь-хто захоплюється своєю любов’ю до іншого.Котрому служу від прародителів з чистою совістю, Як “чистою совістю”, коли на початку, він не знав Христа? Так, каже він, – або під совістю розумій тут життя: бо хоча іудействував, але по життю був бездоганний, – або тому, що, коли гнав Церкву, гнав через ревнощі, а не через людські якісь спонукання, як інші стоять за єресь заради слави, цілком усвідомлюючи її гнилість. Говорить же він про все це, ніби навіюючи: не підозрюй, що в мене одне на думці, а інше на словах. Чиста в мене совість, як завжди, так і нині. Отже, я не брешу, кажучи, що люблю тебе і завжди пам’ятаю про тебе.що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі,Дякую Богові, що пам’ятаю про тебе. І не просто, але в молитвах, і вночі і вдень, просячи за тебе Бога, щоб здійснилося моє бажання, бажання бачити тебе. Тож як я позбавив би себе такого задоволення добровільно, якби тільки міг прийти? Але чому апостол явно не говорить про причину, про те, що він затриманий Нероном? Тому, щоб раптом не засмутити його. Під кінець же він відкриває цю причину.2Тим. 1:4 і бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб мені сповнитися радістю,Так розташуй слова: бажаючи бачити тебе, щоб мені сповнитися радості; потім середні слова “згадуючи про сльози твої”. Бо якби я був від природи вкрай недружній, то й тоді сльози твої, що прийшли мені на пам’ять, були б у змозі схилити мене до тебе. Ймовірно, Тимофій, розлучаючись із Павлом, плакав більше, ніж дитина, яку забирають від годувальниці.2Тим. 1:5 пам’ятаючи нелицемірну віру твою, Бажаю бачити тебе, не тільки згадуючи про сльози твої, а й про віру твою нелицемірну. Бо це найважливіша причина для того, щоб ти був любим мною.яка раніше була в бабці твоїй Лоїді і в матері твоїй Євниці; Інша похвала: Тимофій походив не від невірних батьків, а від вірних, хоча й з іудеїв. Однак, батько його був грек. Дивись, як почав руйнуватися закон за існування зв’язків такого роду.впевнений, що вона і в тобі.Бо ж доблесті предків, якщо і ми такі, прославляють нас; якщо ж ні, слугують радше до нашого осуду. Тому апостол каже: я переконаний у тому, що віра предків твоїх є і в тобі. Отже, ти маєш віру нелицемірну, ще від пращурів затверджену і таку, що не може коливатися.2Тим. 1:6 З цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, Оскільки, каже, я знаю, що ти маєш нелицемірну віру, то спонукаю тебе, щоби благодать Духа, яку ти прийняв для предстоятельства в Церкві, для звершення знамень і взагалі для всякого притаманного єпископу служіння, – зігрівати цю благодать, тобто робити завжди живою і квітучою. Бо, як вогонь потребує дров, так і благодать Духа потребує старанності, уваги, неспання, щоб завжди полум’яніти. Якщо немає цього, вона згасає, як і в іншому місці говорить апостол: “Духа не вгашайте” (1Сол. 5:19).який у тобі через покладання рук моїх;Є в тобі ця благодать, яку ти прийняв разом із покладанням моїх рук на тебе, коли я висвячував тебе на єпископа. Але ти зроби цей вогонь сильнішим. Слово, яке ти отримав, сповни дерзновення і мужності: стань мужньо.2Тим. 1:7 бо дав нам Бог духа не страху, а сили, Тобто не для того ми отримали духа, щоб боятися, але щоб бути сильним у спокусах і мати дерзновення. Багатьом Бог дає і духа страху, як написано в книзі Вихід: “нехай нападе на них страх” (Вих. 15:16), тобто Бог вклав у них страх.

і любові, Любові і до Бога, і до ближніх. Бо й те, щоб Бога любити, як Отця, маємо ми від Духа, який робить те, що ми волаємо: “Авва, Отче” (Рим. 8:15). І те, щоб непохитними перебувати в любові до ближніх, є даром, який походить від Божественної сили; спокуси ж, навпаки, походять від боягузтва і малодушності. Однак і нам слід насамперед показати те, що залежить від нас самих.і здорового розуму. Або: щоб ми були розумні, зі здоровим глуздом, у здоровому стані; або: щоб, духом своїм розсудливо мислили, і якщо спіткає нас якесь випробування, ми прийняли б його до керівництва; або: щоб і інших цілостивішали і навчали розуму.2Тим. 1:8 Отже, не соромся свідчення Господа нашого Іісуса Христа,¹.Багато окаянних, за людськими поняттями судячи про те, що вище нашого розуміння, соромом вважають сповіщати, що Сина Божого розп’ято, не знаючи, що силою Хреста Його засуджена людина стала сином Божим. Ти ж, Тимофію, не соромся свідчити про Христа і смерть Його хресну, але з відвагою проповідуй про те. Апостол не сказав: не бійся, але: “не соромся”, щоб показати, що справа ця не має небезпеки, а тільки один сором; якщо ж знехтуєш ним, то решта безпечна.ні мене, в’язня Його; Не соромся того, що я, той, хто воскрешає мертвих, учитель всесвіту, тепер зв’язаний. Я зв’язаний не як лиходій, я в’язень Його, тобто заради Нього. Якщо Він не посоромився хреста, то як я посоромлюся уз?але страждай з благовістям Христовим².Тобто не просто покажи, що ти не посоромився, але на досвіді, у справах, і будь учасником в одному й тому ж із Христом і зі мною. Це ж він висловив і вище у словах: “дав нам Бог дух сили”. Що означає “страждай із благовістям”? Невже благовістя страждає? Ні, не те; але або говорить: страждай мені заради благовістя, або благовістям називає всіх проповідників Євангелія і будівничих таємниць, як і в Посланні до Коринфян (2Кор. 9:12). Отже, постраждай разом із тим, хто послужив благовістю. Але, можливо, хтось зайвим стражданням за благовістя назве перешкоду до його поширення і невіру в нього. Таким чином, і ти страждай тому, хто страждає за благовістя.силою Бога,Оскільки важко було сказати: “страждай”, то апостол утішає: не своєю, каже, силою, але силою Христовою: твоє обрання є і готовність.2Тим. 1:9 Котрий спас нас і покликав покликом святим, Представляє докази сили Божої. Він, каже, врятував нас, і відчужених покликав до Себе, щоб зробити нас святими. Отже, Хто врятував нас, коли ми не бажали, Той тим паче допоможе тепер охочим.не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, Без усякого примусу, без усякої поради, але за власним бажанням, тобто із Себе, благодаттю Своєю затягнутий.яка дана нам у Христі Іісусі раніше вікових часів,Тобто безпочатково і предвічно визначено, що буде дана нам благодать “у Христі Іісусі, Господі нашому”. Не мало для нас є те, що Бог благоволив про нас це предвічно.2Тим. 1:10 а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Іісуса Христа, Хоча й визначена була благодать, але відкрилася нині, коли з’явився Спаситель.Котрий зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя, Христос у власному тілі самою справою зруйнував смерть, зробивши тіло нетлінним; нас же просвітив благовістям – сподіватися життя і нетління. Бо ми ще не онітлені самою справою, але будемо такими; і в такій надії утверджує нас благовістя.2Тим. 1:11 для якого я поставлений проповідником і Апостолом, і вчителем язичників.Для чого апостол назвав тепер себе вчителем язичників? Щоб переконати Тимофія, що він повинен сповіщати слово благовістя язичникам, і не занепадати духом, але наслідувати його, пов’язаного за вчення євангельське.2Тим. 1:12 З цієї причини я і страждаю так; Я страждаю за те, що проповідую язичникам. Я страждаю не як лиходій. Водночас робить промову свою більш достовірною: якби, каже, я не вірив, що смерть зруйнована, я б не страждав так.але не соромлюсь. Бачиш, як він і сам справами показує те, в чому переконує Тимофія, тобто щоб не соромився страждань.Бо я знаю, в Кого увірував, і впевнений, що Він має силу зберегти запоруку мою на той день.Яке дерзновення! Яке непохитне сподівання! Знаю, каже, і твердо переконаний. “Запорукою” апостол називає або віру і проповідь: Сам Христос, що поклав на мене це, збереже це, і я терплю все, щоб цей скарб мій не був розкрадений; або “запорукою” називає вірян, яких довірив йому Христос, або яких сам він передав Господеві, як в іншому місці говорить: “Передаю вас, браття, Богові” (Діян. 20:32). Ніби так говорив апостол: я не соромлюся, сподіваючись, що багатьох приведу до Бога, яких Він і збереже, щоб їх заради мене прославити. Або “заставою” називає нагороду: усякий, хто робить що-небудь добре, покладає те в Бога на зберігання, щоб свого часу бути увінчаним за те.

2Тим. 1:13 Держись взірця здорового вчення, Як живописець, я написав і намалював тобі ікону і першообраз, щоб, дивлячись на нього, і ти за ним живописав таке саме накреслення моїх слів. Май у собі цей першообраз, і коли потрібно буде щось живописати, з нього бери й живописуй: бо в ньому все поєднано.яке ти чув від мене, Не тільки через послання, а й усно. Тому не будемо думати, що маємо послання недостатні, як такі, що не є всеосяжними, тому що багато чого апостол преподав без письма.з вірою і любов’ю в Христі Іісусі.Тобто слова мої містять вчення і про віру, і про любов, тобто і про догмати, і про належне життя: чи потрібно буде тобі догматствувати про гідне, або говорити, або діяти, звідти слід тобі все запозичувати.2Тим. 1:14 Бережи добрий заповіт Духом Святим, що живе в нас.Дотримуйся заповіданого мною тобі щодо віри та життя, або дару, який ти прийняв, як і вище він сказав. Але як ти збережеш? Не людською силою, але Духом Святим, Який живе в нас через хрещення. Якщо ми збережемо Його і не відженемо поганими справами, збереже і Він нам усе, що ми маємо від Бога. Отже, постарайтеся зберегти Духа, і Він збереже тобі заповідане. “Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!” (Пс. 126:1).2Тим. 1:15 Ти знаєш, що всі асійські залишили мене; між ними Фігел та Єрмоген.Апостол вказує на спокуси, не для того, щоб вразити учня, а для того, щоб більше переконати його, – щоб, у разі якщо і сам він піддасться таким спокусам, не думати, що він зазнає чогось незвичайного, але спокійно переносити. Після того, як апостол був узятий під варту Нероном, його залишили всі Асійці, тобто люди, які живуть у Римі, з областей асійських.2Тим. 1:16 Хай дасть Господь милість дому Онисифора Подивися на любомудрість апостола. Він не дорікнув тим, хто його залишив, але просто вказав на те, що трапилося. За того ж, хто подбав про нього, він молиться, і не тільки за нього, а й за весь його дім: так вони були доброчесними, так виховав їх Онисифор.за те, що він багаторазово покоїв мене Як якогось ратоборця, що знемагає від спеки, він удостоїв мене заспокоєння не один раз, а багато разів. Так повинно чинити і нам, завжди і в усьому допомагати тим, хто займається чимось добрим: таким чином ми будемо учасниками з ними в нагородах. Не говори мені про Павла. Павло, хоча б і не мав жодного помічника, залишився б непохитним. Але, можливо, хто-небудь інший не витримає, якщо не матиме захисника. Отже, якщо виявиться хто-небудь такий, хто допомагає йому і піклується про нього, очевидно, що він бере участь у перемозі; а якщо в перемозі, то у вінцях. І на війнах у давнину ті, хто оберігав зброю, нарівні з воїнами ділили здобич.і не соромився кайданів моїх,Скрізь говорить про сором, а не про небезпеку, підбадьорюючи Тимофія, що небезпеки начебто немає, а тільки один сором. Однак насправді була й небезпека. Нерон був обурений проти Павла за те, що він навернув когось із домашніх його.2Тим. 1:17 а, бувши в Римі, з великим старанням шукав мене і знайшов.Не тільки не уникав мого нещастя, але ще шукав мене і знайшов: ось яка мужність! ось яка віра.2Тим. 1:18 Хай дасть йому Господь знайти милість у Господа в той день; Онисифор, каже апостол, надав мені милість; тому нехай отримає він відплату в страшний день; тоді потрібна багата милість усім, навіть і святим. Якщо Онисифор, який піддавав себе явним небезпекам за Христа, милістю буде врятований; чи не тим більше ми. На це місце посилаються заражені Маркіоновою єрессю, кажучи: отже, два Господа? Аж ніяк ні. Один Господь, як і сам апостол Павло говорить в іншому місці (Еф.4:5). Цей вираз зазвичай вживається у Святому Письмі, як наприклад: “і пролив Господь вогонь від Господа” (Бут. 19:24), тобто через Себе. Так і в цьому місці. Якщо прийняти, що тут позначається як Отець, так і Син, то в цьому немає нічого дивного. Як Отець Господь, так і Син Господь, і Дух Святий Господь, але один Господь, що є в трьох Іпостасях. Зауваж, апостол не сказав: нехай дасть йому Господь щось інше, але – милість.а скільки він служив мені в Єфесі, ти краще знаєш.Він звик, каже, до добрих справ: не один раз зробив мені добро, але і в Єфесі, і в Римі. Таким і має бути християнин, завжди творити добро, все своє життя.* * *¹Блж. Феофілакт опустив останні два слова.²“Христовим” у блж. Феофілакта опущено. Глава друга2Тим. 2:1 Отож зміцнюйся, сину мій, Що ти говориш? Ти сказав, що ти зв’язаний, що всі покинули тебе, і, начебто не сказавши нічого страшного, додаєш: “отже, зміцнюйся, сину мій”! Так, через те саме, що я перебуваю в кайданах, ти ще більше мужайся. Бо якби я, твій учитель, не терпів цього, то тобі, можливо, можна було б занепадати духом, бо ти через молодість і недосвідченість наражався б на небезпеки. Нині ж чималою для тебе втіхою до мужнього перенесення можливих лих служить те, що і я сам терплю їх, що лиха відбуваються природно, а не від твоєї недосвідченості. Взагалі ж усякий, менший у якомусь відношенні, зазнавши небезпек, велику втіху отримує, коли бачить у такому ж становищі й більшого порівняно із собою. Бачиш, з якою батьківською любов’ю він пропонує йому своє вмовляння, кажучи: “син мій”. Словом цим він ніби й душу свою люблячу перелив у нього. Якщо ти – син, то наслідуй батька.

у благодаті Христом Іісусом,Зміцнюйся не одним тільки моїм прикладом, але найбільше благодаттю Христовою. Її май споборницею, через неї ми отримали владу наступати на змій і скорпіонів, і на всяку ворожу силу, і не терпіти ніякої шкоди.2Тим. 2:2 і що чув від мене при багатьох свідках, Що ти чув, а не те, до чого сам дослідженням дійшов, бо “віра від слухання”. Чув же ти не таємно, а відкрито, у присутності багатьох. Під “багатьма свідками” дехто розуміє закон і пророків, бо слово моє було зі свідчень Писання.те передай вірним людям, Не каже: скажи, але передай, як би про скарб. Бо що передається, зберігається в цілості. Через це апостол робить свого учня більш уважним. “Вірним”, не таким, які вправно складають силогізми і сплітають запитання, які є безкорисі, але таким, у яких можеш бути впевнений, що вони не виявляться зрадниками заповіту.які були б спроможні й інших навчити.Що користі, якщо той, хто прийняв, хоч і вірний і все приймає без лишніх питань, але іншим передати вчення не може, – або, якщо він, хоч сам і не зраджує вченню, але інших такими ж зробити не може? Тому вчителю необхідно мати дві якості: бути вірним і вчительським. Очевидно, що розпорядження таке робиться йому щодо пресвітерів і єпископів, а не щодо мирян. Бо це було б недоречно, коли сам Павло проповідував і еллінам, і юдеям. Вважаю до того ж, що це говориться про деякі таємничі речі, які повинні бути передані вірним і вчительним.2Тим. 2:3 Отож терпи страждання, як добрий воїн Іісуса Христа.Чи бачиш, що терпіти страждання властиво воїну? Тому не терпіти страждань негідно воїну. Отже, не повинно сумувати, якщо хто страждає, будучи поставленим у ряди воїнів. Яка честь бути воїном Христовим, коли дехто вважає важливим бути воїнами земного царя!2Тим. 2:4 Ніякий воїн не зв’язує себе ділами житейськими, щоб догодити воєначальникові.Це сказано всім єпископам і вчителям. Сильний вираз: “зв’язує себе”. Бо життєві справи точно суть узи і змії. Під “ділами” ж дає бачити всі клопоти, оборудки, суєти і тяготи життєві. Слова ці навіюють: що в’яжеш себе? Що вплітаєшся в ці обтяження і справи клопіткі? Про одне воїнство піклуйся, і в такий спосіб догодиш Христу, який обрав тебе у Своє воїнство.2Тим. 2:5 А якщо хто і подвизається, не увінчається, якщо незаконно буде подвизатися.Тобто недостатньо вийти на подвиг, або намазатися, або зійтися з супротивником, якщо людина не дотримується законів боротьби щодо їжі, пиття, стриманості та самого способу боротьби. Бо не залишається напризволяще змагатися, як хто хоче, але є і щодо цього закони, – змагальні. Подивися на мудрість Павла. Він нагадує Тимофію про воїна, щоб показати, що той має бути готовим на поразку і смерть, – і про борця, щоб укріпити його на все і щоб він постійно був у подвигу.2Тим. 2:6 Трудящому землеробові першому належить вкусити від плодів.Наводить ще третій приклад, який особливо близький вчителю. Бо приклади воїна і ратоборця відносяться і до підлеглих; землероб не про себе дбає, але про землю, і отримує чималу відплату від родючості. Так і вчитель, пастир не марно трудиться, але сам перший вкушає плоду від своїх потів. Бо Бог рясно воздасть йому. Тому, щоб хто не став нудьгувати і невдоволення виявляти, що відплата відкладається на майбутнє, апостол каже: ось, у самій праці ти отримуєш уже відплату; якщо не інше що, то користування душ є велике вже для тебе надбання. Дехто розуміє тут честь, що віддається вчителям, але це не має підстави. І дивись, апостол не сказав: ” той, хто робить, але “той, хто трудиться”, тобто той, хто не злегка працює, але до втоми.2Тим. 2:7 Розумій, що я кажу. Оскільки апостол про все сказав у притчі, – про воїна, про ратоборця і хлібороба, то й каже: “розумій”. Тому, каже, я сказав так, щоб розум твій загострити. Потім молиться за нього, як за рідного сина.Хай дасть тобі Господь розуміння в усьому.Не тільки в тому, про що я сказав, а й у всіх словах і справах.2Тим. 2:8 Пам’ятай Господа Іісуса Христа від сім’я Давидового, що воскрес з мертвих Про це говорить, маючи на увазі єретиків. Були і в той час такі, які вважали соромом страждати Синові Божому, і тому, можливо, придумали примарність втілення. Бог до того змирився заради нас, що ці люди соромляться приписувати Богові таке смирення. Говорить про це також і для того, щоб підбадьорити учня, показавши йому, що і Сам Учитель Христос, стражданнями переміг смерть. Пам’ятай про це, і не впадеш під тягарем скорбот.за благовістям моїм,Були й ті, хто благовістив інакше, але слід слухати не їх, а моє благовістя.

2Тим. 2:9 за яке я страждаю навіть до кайданів, як злодій; Знову власним прикладом утішає учня, кажучи як про те, що він страждає, так і про те, що він користується поганою славою.але для слова Божого нема кайданів.Щоб не сказав хто-небудь: яка користь від того? І що дивного, якщо ти зв’язаний? Покажи мені вигоду, покажи мені що-небудь дивовижне; апостол каже: для слова немає кайданів. Бо воно не чуттєва справа, щоб можна було зупинити її, коли тіло зв’язане. Слово – Божественна справа, слово – Боже: коли ми зв’язані, воно вільне і простягається вперед. І ось ми пишемо і проповідуємо, хоча й зв’язані. Бачиш ти чудо, бачиш ти і користь.2Тим. 2:10 Тому я все терплю заради вибраних, Ось і ще вмовляння. Не за себе, каже, я терплю, але для спасіння інших: не для того, щоб мені самому прославитися, але для інших. Хто ж вони? Вибрані Божі. Отже, якщо Бог їх обрав, то нам треба терпіти все для них.щоб і вони одержали спасіння в Христі Іісусі І вони, як і ми. Як для нас, каже, Бог постраждав, щоб спасти нас, так і ми страждаємо для них. Тож це – відплата, а не дар. Потім, щоб хто не сказав йому: що ти говориш? Сам ти в кайданах і ось-ось загинеш, а хвалишся бути винуватцем спасіння для інших? Не про це, каже, тілесне спасіння говорю я, а про те, що “у Христі Іісусі”, істинне, славне, про вічне спасіння душі, а тілесне спасіння не безумовно славне. Слухай, що слідує далі.з вічною славою.Не тільки для того, щоби врятувалися, а й більше, щоби вони й прославилися разом із нами вічно. Тому, хоча узи й ганебні, але вони приносять і славу обраним людям, і славу вічну. Якщо ж – іншим, то тим більше мені, обкладеному ними. Отже, не турбуйся про мене.2Тим. 2:11 Вірне слово: Оскільки багато хто сумнівається щодо майбутнього життя і слави, кажучи: коли я живий буваю, то помираю, а коли помру, то жити буду? тощо, тож апостол, підтверджуючи своє слово, каже: “вірне слово”. Яке слово? Те, що обрані досягнуть славного і вічного спасіння.коли ми з Ним померли, то з Ним і оживемо;Підтверджує те ж саме і людськими міркуваннями. Уже й вище апостол представив доказ цього, сказавши: “пам’ятай Господа Іісуса, що воскрес із мертвих”; він показав, що Христос воскрес після смерті. Яким же чином підтверджує? Якщо в скорботах ми беремо участь із Христом, то в благах чи вже ні? І людина не зробила б так, чи не тим паче Бог, джерело правди і доброти? апостол говорить тут і про смерть духовну в хрещенні, і про смерть тілесну через страждання і муки.2Тим. 2:12 коли терпимо, то з Ним і царювати будемо; Недостатньо дати себе на будь-яку смерть одного разу, але назавжди. “Я щодня, – каже апостол, – вмираю” (1Кор. 15:31). Отже, потрібно багато терпіти, щоб нам сподобитися і царювання з Христом.коли відречемся, і Він відречеться від нас;Апостол підтверджує своє слово і від протилежного. Бо відплата буде не за добрі тільки стосунки до Господа, а й за протилежні тому. “Хто зречеться, – каже Він, – від Мене, відречуся від того і Я” (Мф. 10:33). Подумай, що повинен буде перенести той, хто відрікся від Христа?2Тим. 2:13 коли ми невірні, Він перебуває вірним, Якщо ми не віримо, то Він не зазнає від цього жодної шкоди; Він істинний. Він незмінний, чи відрікаємося ми, чи не відрікаємося від Нього.бо Себе зректися не може. Тобто не може не бути. Не така Його природа, щоб Йому звернутися в небуття. Він існує завжди, хоча б ми не сповідували Його. Тому користь чи шкода від того, чи визнаємо ми Його, чи відрікаємося від Нього, в тому й іншому випадку буває не для Нього, а для нас.2Тим. 2:14 Це нагадуй, Щоб хто-небудь не подумав, що сам Тимофій потребував таких настанов, апостол каже: нагадуй іншим.заклинаючи перед Господом не сперечатися, що нітрохи не служить на користь, а на розлад тих, що слухають.Оскільки ця справа має приємність і людська душа завжди схильна до змагань і словоблуду, то ти, каже апостол, засвідчи перед Богом, що вони не повинні вступати в словоблуддя, тобто: навчи, призивай Бога як свідка, щоб вони знали, що якщо нехтуватимуть тобою, то Він засудить їх. Словосполучення не тільки не приносить жодної користі й вигоди, а навпаки, завдає великої шкоди. Бо стінобитними машинами словоблуддя знищується віра тих, хто чує, як якийсь стовп.2Тим. 2:15 Старайся представити себе Богові достойним, працівником бездоганним, Пояснює, як він може стати вправним, саме, якщо він буде “працівником бездоганним”: тобто, якщо не соромитиметься робити все, що належить до благочестя. Таким чином заслужиш схвалення від Владики, якщо все перенесеш заради Нього, все виконаєш. Скрізь із великою старанністю апостол говорить про сором, бо для більшості слугували соромом як хрест Христовий, проповідь про Нього, начебто невігласька, так і самі апостоли, як люди прості, які все терпіли. Отже, каже, ти не соромся.

який вірно подає слово істини.Багато хто або віднімають від нього, або додають до нього, а ти веди правильним шляхом. Або, оскільки апостол не сказав: право того, хто направляє, то дав зрозуміти щось інше. Ніби зайві на шкірі й ремені нарости відсікай, каже, від проповіді чуже їй і винищуй мечем.2Тим. 2:16 А від непотрібного марнослів’я віддаляйся; Тобто тікай. Святий Іоанн Златоуст під “марнослів’ям” – κενοφωνία скрізь дає розуміти нові течії – καινοτομίας у вченні і в наступних йому. Деякі ж замість “віддаляйся” – περιίστασο читають: περισσωσίστασο – більше звертай увагу на те, щоб зупинити й затримати їх. Це не так.бо вони ще більший успіх матимуть у нечесті, і слово їхнє, як рак, буде розповсюджуватись. Нестримне, каже, це зло і не допускає лікування: воно заражає все, і люди невиправні.2Тим. 2:17 і слово їхнє, як рак, буде розповсюджуватись. Такі є Іменей і Філіт,Добре сказав вище: “ще більше будуть мати успіх у нечесті”. Здавалося б, у тому тільки й полягає зло, що говорять про воскресіння. Однак, звідси походять великі наслідки. Бо якщо воскресіння вже було, то знищено і суд, і відплату, і добрі насолодилися сумом і скорботами, а злі покарані потопанням у задоволеннях. Яка ж потреба триматися чесноти, якщо такі відплати? Не сказав: усіх людей, але: деяких, тобто найслабших. Тому додає й таке.2Тим. 2:19 Та тверда основа Божа стоїть, Ось що говорить апостол: не всі збожеволіли, але нетверді. І якби вони не були такими, то й не відпали б. Подібно до того, як і Адам не був твердий до спокуси. Досконало натхнені у вірі стоять твердо і нерухомо. І дивись, “тверде”, каже, і: “основа”. Так належить нам триматися за віру.маючи печать цю: пізнав Господь Своїх; і: хай відступить від неправди кожен, хто сповідує ім’я Господа.Тобто як на камені вирізаються написи, так само і в нього в самих справах його відбиваються ознаки, що вказують на нього, саме: “пізнав Господь” і так далі. Тобто вони, ці люди або такі душі, передбачені Богом, як такі, що цілком належать Йому, і передібрані, щоб не згубилися разом зі слабшими. Неправдою апостол називає або оману в догматах, або взагалі всяку несправедливість. Той, хто чинить несправедливо, не має підстави, не належить Богові. Бо як він може належати Богові, коли Бог праведний? Він не має печатки. Дивись, якщо той, хто називає ім’я Господнє, повинен відступати від неправди, то хто не відступає, той негідний називати Його ім’я. Бо неугодна похвала в устах грішника.2Тим. 2:20 А у великому домі є сосуди не тільки золоті і срібні, але й дерев’яні та глиняні; Оскільки багато хто бентежиться, навіщо у світі існують злі люди, то Павло, залишивши інші причини, зараз вказує цю: тому, що у великому домі бувають різні посудини. Великим домом називають світ, а не Церкву; він бажає, щоб жодної дерев’яної посудини, а всі золоті та срібні посудини перебували в Церкві, де Тіло Христа, де Діва, яка не має пороку.і одні у почесному, а інші у низькому вживанні.Золоті посудини, тобто доброчесні люди, в почесному, а дерев’яні та глиняні, тобто погані люди, в низькому вжитку. Не сказав: на користь і не на користь, бо і погані люди, хоча вони й непридатні для чесноти, все ж таки вони корисні в загальному стані світу, для певного домобудівництва, як наприклад, фараон.2Тим. 2:21 Отже, хто буде чистий від цього, той буде сосудом на честь, освяченим Чи бачиш, що бути золотим або глиняним залежить не від природи або речової необхідності, як думають маніхеї, а від нашої волі? Бо кожному можливо очистити себе, тобто абсолютно звільнити від глиняного і дерев’яного і затвердити в собі золоту і срібну волю. Павло був глиняним, але став золотим. Іуда був золотою посудиною, але став глиняною. Отже, якщо глиняні посудини принижуються, то як апостол каже в іншому місці: “цей скарб ми носимо в глиняних посудинах” (2Кор. 4:7)? Там він говорить про природу нашого тіла. Бо як глиняна посудина є ніщо інше, як обпалена глина, так і тіло наше є ніщо інше, як земля, скріплена теплотою душі. Тут же апостол говорить про вільну волю.і благопотрібним Владиці, Отже, глиняні посудини непридатні для керівної мети Господа Бога, Який хоче, щоб усі врятувалися, хоча, як сказано, ці посудини і видаються придатними для іншого вживання.придатним на всяке добре діло.Тобто хоча б і не настав час ділання, проте він буде придатним і готовим навіть на мучеництво чи дівоцтво.2Тим. 2:22 Юнацьких похотей уникай, Юнацькі похоті – не тільки блудна похіть, а й усяке недоречне побажання, владолюбство або користолюбство. Бо ці пристрасті й фантазії нерозумні й властиві нетвердим душам. Дивись, як і старість уподібнюється юності.

а держись правди, Правдою називає чесноту взагалі.віри, Істинної і твердої віри та прихильності до тих, кого любиш. Ніби так каже: не будь невірний і нетвердий. Тому додає наступне. “Любові, миру з усіма, хто кличе Господа від чистого серця.Тобто довіряй тільки тим, які закликають Господа не удавано і нелицемірно, які люблять мир і не схильні до чвар; з ними спілкуйся.2Тим. 2:23 Від нерозумних та безглуздих змагань ухиляйся, знаючи, що вони породжують сварки;Бачиш, як апостол скрізь відхиляє Тимофія від змагань. Це не тому, щоб Тимофій не був здатний спростовувати їх; він був здатний; але тому, що абсолютно марно і вступати в такі змагання. З них не виходить нічого доброго, крім сварки і ненависті. Таких змагань, каже, заперечуй, як дурних. Є інші вишукування, саме, про істини Писання, яких не слід заперечувати, бо вони не породжують свар. Дивись, як помиляються ті, що сваряться також і під час розвідок щодо Писань.2Тим. 2:24 раб же Господа не повинен сваритися, а бути до всіх привітним, “Привітним”, тобто лагідним. Чому ж апостол каже: “викривай з усякою владою і суворо” (Тит. 2:15), і ще: “нехай ніхто не нехтує твоєю молодістю” (1Тим. 4:12)? Тому що сильне викриття тоді особливо зворушує, коли воно робиться з лагідністю. Швидше можна зворушити лагідністю, ніж присоромити строгістю.повчальним, Для охочих вчитися. Бо він же каже: “Єретика після першого і другого напоумлення цурайся” (Тит. 3:10).незлобивим,Особливо цю якість потрібно мати і в очікуванні навернення, і постійного навчання, і нескорого відлучення. Дивись, що слідує далі.2Тим. 2:25 з лагідністю наставляти противників, Із суворістю і лайкою душа не може засвоїти нічого корисного. Бо той, хто хоче навчитися чогось корисного, насамперед має бути прихильним до вчителя. Але як можна бути прихильним до людини, яка сердиться і лається? Чому ж апостол каже: “Єретика після першого і другого напоумлення цурайся”? Там він говорить про невиправну людину, про яку відомо, що вона нездужає невиліковно; а тут ідеться не про тих, які вже невиліковні, що й видно з подальшого.чи не дасть їм Бог покаяння для пізнання істини,Можливо, каже, і буде якесь виправлення. Слово “чи не дасть” вживається про предмети невідомі або сумнівні. Отже, потрібно відступити тільки від людей, абсолютно невиліковних, сумнівних потрібно намагатися виправити. Зауваж, як він, повчаючи смиренномудрість, не сказав: чи не можеш ти, але: чи не дасть їм Господь прийти до тями. Якщо, каже, і станеться що-небудь, то належить Господу; ти не пишайся. Тому, якщо і ми переконаємо кого-небудь, не будемо думати, що ми самі переконали.2Тим. 2:26 щоб вони звільнилися від тенет диявола, Розумій це не тільки щодо вчення, а й щодо життя. Люди перебувають у тенетах диявола не тільки за вченням, а й за життям. Отже, без озлоблення треба виправляти й тих, які вагаються в житті. Бо як горобець, хоч і спійманий за одну частину, розумію ногу, перебуває у владі того, хто поставив сітку; так і ми перебуваємо у владі диявола, хоч би спіймані були ним не цілком, розумію віру і життя, а тільки в житті.який упіймав їх до волі своєї.³В оманах, каже, загрузнуть вони; але уловлені Богом у Його волю, тобто Божу, можливо, вони вийдуть із вод омани. Воля ж Божа не тільки в тому, щоб вірувати, а й жити право. Отже, розумій це не тільки щодо догматів, а й щодо життя. Дехто під висловом “який упіймав їх до своєї волі” розуміє диявола⁴.* * *³Блж. Феофілакт читає: “в Свою”.⁴У перекладі саме цей сенс і віддано справжньому місцю. Глава третя2Тим. 3:1 Знай же, що в останні дні настануть тяжкі часи.Оскільки в ті часи багато було злих людей, то щоб Тимофій не бентежився цим, апостол спершу сказав йому: “у великому домі” і так далі, а тепер каже, що злі люди будуть і після. Ще за Мойсея були Іаній та Іамврій. Отже, це явище не нове і воно продовжиться не до тебе тільки. Тому не обурюйся. Часи тяжкі, тобто дуже погані. Не дні потрібно розуміти (бо які погані дні?), але маються на увазі погані справи і люди, які відбуваються в ці дні. Так і ми маємо звичай називати часи поганими і не поганими, за властивістю справ, які трапляються в ці дні, або за властивістю людей.2Тим. 3:2 Бо люди будуть самолюбні, Негайно вказує і причину всіх зол, це турбота не про справи ближнього, а тільки про свої власні. Самолюбна людина любить тільки себе саму, від чого відбувається, що насправді вона не любить і себе. Бо як у членах тіла шкода, завдана одному, поширюється і на решту; або що буває в будівлях, то і в Церкві: хто зневажає брата і дбає тільки про себе, той шкодить собі самому.

сріблолюбні, Вказавши корінь, зокрема перераховує і відростки від нього, з яких перший і найбільший є сріблолюбство. Бо як з любові – всяке добро, так від самолюбства, протилежного любові – всяке зло. Любов широка і всюди розливається; а самолюбство обмежує широту її і зосереджується на одному тільки собі.горді, Над людьми звеличуються і височіють.зневажливі, лихослівні, Коли розростається зло, то доходить і до повстання проти Бога. Бо якщо хто пишається перед людьми, той буде потім приписувати собі і всяку досконалість, а не благодаті Божій; тоді він стає вже богохульником.батькам непокірні, невдячні, нечестиві, недружелюбні,Це справедливо: бо хто Бога хулить, той як стане шанувати батьків? Хто не шанує батьків, той буде невдячним і до інших людей. Така людина і несправедлива, бо відкладає убік святість і обов’язок, але вона і недружелюбна. Бо кого іншого любитиме людина, яка відкинула свого благодійника! “І непримиримі”, не примиряються ні з ким, хоча б навіть із благодійником своїм.2Тим. 3:3 непримиримі, Тобто ті, хто злословлять усіх. Людина, яка не усвідомлює за собою нічого доброго, зводить наклеп на всіх, вигадуючи і знаходячи в цьому, здавалося б, деяку розраду для себе.нестримані, І в мові, і в чреві, і в усьому іншому.жорстокі, Бачиш, якими робить самолюбство і сріблолюбство? Звірами замість людей.не люблячі добра,Вороги всякого добра.2Тим. 3:4 зрадники, Зрадники дружби.зухвалі, Тобто нетверді, непостійні.пихаті, Сповнені гордовитості.більше розкошолюбні, ніж боголюбні,Інакше й бути не може: бо де любов до насолод мирських, там бажанню божественного немає місця.2Тим. 3:5. що мають вигляд благочестя, сили ж його відреклися. Тобто вони приймають тільки вигляд благочестя і прикидаються, ділами ж відкидаються його. Зауваж, що сила благочестя і ніби нерви його – у справах. Чому праведно говориться, що воно без справ мертве. Слово “образ” в іншому місці (Рим. 2:20) апостол вживає в хорошому сенсі. Учитель має образ знання, тобто творить і утворює знання в учнях.Від таких віддаляйся.Якщо такі люди будуть в останні часи, то як каже: “таких віддаляйся”? Певно, і тоді було кілька таких: хоча не більшою мірою, все ж таки було; тому нібито так говорить апостол: такі й нині знайдуться, від таких відвертайся, це добре буде. Тому й додає: “до них належать ті, що вкрадаються в доми”. Або останніми днями Павло називає дні, які настануть негайно після його смерті, а Тимофій залишиться ще в живих. Або, що ближче до істини, як судить святий Іоанн Златоуст, через Тимофія апостол вмовляє всіх віддалятися від таких людей.2Тим. 3:6 До таких належать ті, що вкрадаються в доми Словом “вкрадаються” вказує на їхню безсоромність і підступність.і зводять жінок, Не сказав: обманюють, але: зводять, користуються ними, як рабинями. Бо такий той, кого спокушають. Зауваж, що піддаватися звабленню властиво жінкам. Отже, і чоловік, якого спокушають, може бути названий цим ім’ям.які утопають у гріхах Означає це і безліч, і безладність, і суміш гріхів. Обманюють не просто жінок, бо природу не треба засуджувати, але дружин, які мають безліч гріхів. Бо хто не усвідомлює в собі нічого доброго, той скоріше схиляється до хибних догматів, втішаючи себе тим, що не зазнає покарання за свої справи.і водяться різними похотями,Тобто користолюбством, славолюбієм, пристрастю до розкоші, до вбрання. Вказує також і на ганебні побажання. Дивись: “водяться”, ніби говорить про безсловесних.2Тим. 3:7 що завжди вчаться і ніколи не можуть дійти до пізнання істини. Можливо, вони гідні поблажливості? Ніяк ні, навпаки, тим більше не заслуговують на неї. Оскільки вони загрузли в гріхах і пристрастях, то отупів і розум їхній, тож їхня нездатність пізнати істину – не природний недолік, а наслідок неправого спрямування їхньої волі.2Тим. 3:8 Як Іанній та Іамврій противилися Мойсеєві, так і ці противляться істині, Це були волхви часів Мойсея. Звідки Павло дізнався їхні імена, коли про це не говорить Писання? Імена їхні запозичені з неписаного передання, або, ймовірно, Павло дізнався про них від Святого Духа.люди, розбещені розумом, неуки у вірі.Коли хто розбестив свій розум пристрастями, тоді він буває недосвідчений у вірі. “Сказав безумець: немає Бога” (Пс. 52:2). Чому? Тому, що вони розбестилися і стали мерзенними в беззаконнях. Тому для прийняття віри потрібен розум нерослий. Отже, будьмо уважні до себе, щоб нам не розтлитися пристрастями і щоб у нас не знайшло місця псування віри.

2Тим. 3:9 Та вони небагато встигнуть, Як же в іншому місці апостол каже: “вони ще більший успіх матимуть у нечесті” (2Тим. 2:16)? Там він стверджує, що єретики, почавши вводити новини й омани, не зупиняються, але постійно винаходять новіші. Тут же він стверджує, що вони не зваблять і не захоплять багатьох, хоча спочатку, здавалося б, і спокушають деяких, але скоро самі будуть викриті. Тому додає наступне.бо їхнє безумство відкриється перед усіма, як і з тими трапилося.Якщо не віриш, навчися з того, що сталося з тими волхвами. Ті були викриті в тому, що робили примарні чудеса і обманювали, коли Мойсей здійснив справжнє чудо. Тому все, що по суті своїй недобре, на якийсь час тільки здається добрим.2Тим. 3:10 А ти наслідував мене у вченні, Ті, каже, такі, але ти добре знаєш наші стосунки, а вони не такі: ти не просто пристав до мене, а й “пішов за мною”, тобто тривалий час перебуваючи й розділяючи все зі мною, слухати все моє й уміти. Будь же міцний і борись із супротивниками. “У вченні”, тобто в слові.житті, Тобто в житті та нравах.прихильності, Тобто в ревнощах і мужньому натхненні. Бо я, каже, не тільки вчив, а й виконував.вірі, Тобто твердості в істинних догматах, або вірі, що не дає в небезпеках впадати в розпач, але вірити в Бога, що Він визволить.великодушності,⁵По відношенню до єретиків. Бо я не обурювався, але все приймав із лагідністю.любові, терпінні,У гоніннях.2Тим. 3:11 у гоніннях, стражданнях, Я, каже, не тільки був гнаний, а й страждав. Дві обставини особливо бентежать учителя – саме, що є єретики і що доводиться страждати. Щодо єретиків було багато сказано, коли апостол переконував Тимофія не бентежитися ними. Тепер він говорить про свої власні страждання, щоб підбадьорити учня.що спіткали мене в Антіохії, Іконії, Лістрах;⁶Говорить про Антіохію Пісідійську, про Лістри, звідки походив Тимофій. Чому згадує тільки про них? Бо вони були більш відомі Тимофію, або були недавніми порівняно з іншими подіями. Дивись, він не перераховує їх порізно, бо пише про них не для прославляння, а за потребою, для втіхи свого учня.які гоніння я переніс, і від усіх визволив мене Господь.Те й інше навіює Тимофію: і я, каже, мав ревність постраждати, і Бог не залишив мене. Тому й ти будь готовий, і не будеш залишений.2Тим. 3:12 Та й усі, бажаючі жити побожно в Христі Іісусі, будуть гнані.І в цьому дуже велика втіха. Що я кажу, продовжує апостол, про себе одного? Усі, хто бажає жити благочестиво і за Євангелієм, будуть гнані. Гоніннями апостол називає тут не тільки переслідування з боку невірних, а й просто скорботи і печалі, яким піддаються ті, хто йде шляхом чесноти. Бо життя людське є випробуванням, як каже Іов, і хто йде тісним шляхом, той за потребою сумує.2Тим. 3:13 Лихі ж люди і обманщики матимуть успіх у злому, зводячи інших і себе зводячи.Анітрохи не бентежся, якщо вони живуть у добробуті, а тебе спіткають спокуси: такий порядок речей. Роздягнувшись для боротьби, тобі необхідно вжити зусилля. Нерозумно в боротьбі шукати відпочинку. Якщо вони і досягають успіху здавалося б, то на ділі це спокуса, а не успіх. Бо апостол, визначаючи, що є зло, сказав: спокушати і спокушатися.2Тим. 3:14-15 А ти перебувай у тому, чого тебе навчили і що тобі довірили, Будь, каже, незмінний і “не ревнуй лиходіїв, не заздри тим, хто чинить беззаконня” (Пс. 36:1). Ти не просто навчився, а й упевнився, тобто ти прийняв вчення з переконанням. Отже, хоча б ти й побачив протилежне тому, у чому переконався, не бентежся: адже й Авраам, чуючи, що в Ісааку назветься його сім’я (Бут. 21:12), не зніяковів, коли одержав наказ заколоти його.знаючи, ким ти навчений. До того ж, ти з дитинства знаєш священні писання, Два спонукання представляє апостол Павло до того, щоб Тимофій перебував непохитним: перше – те, що ти, каже, навчився не випадково від когось, а від Павла, а це те саме, що й від Христа; друге – те, що ти навчився не вчора, а змалечку, і маєш глибоко укорінене в собі божественне відання. І воно не допустить тебе до чогось нерозумного, що буває у більшості людей. Бо хто знає Писання, як слід, той ніколи не буде спокушений. Священними писаннями апостол називає все Божественне Писання. Це спрямовано проти Симона і Манеса, і всіх, хто погано відгукувався про Старий Заповіт.2Тим. 3:15 які можуть умудрити тебе на спасіння вірою в Христа Іісуса.Зовнішнє знання примудряє людину спокушати інших різними софізмами; звідси згуба душі. Але божественне знання не таке: воно умудряє на спасіння. Яке? Порятунок не через справи, не через слова, але через віру в Ісуса Христа. Бо Священні Писання приводять людину до того, щоб вона увірувала в Христа, Який робить для неї спасіння.

2Тим. 3:16 Все Писання богодухновенне і корисне Вказавши багато способів розради Тимофія, тепер апостол пропонує і найбільше – у читанні Святого Письма. Бо він має намір повідомити йому щось сумне, саме, що він закінчує свій земний шлях. Отже, щоб не занепадав духом, як той, хто втрачає спілкування з Павлом, він каже: замість мене ти маєш Писання, які можуть тобі бути корисні. Дехто ставить запитання: як апостол сказав: “все Писання богодухновенне”. Чи вже й еллінські писання богонатхненні? І утрудняючись вирішенням його, перекладають не: “богонатхненно”, а богонатхненне, щоб була думка: усяке писання, що є богонатхненне, є і корисне. Але їм слід було б узяти до уваги, що, сказавши вище: “ти знаєш священні писання”. Апостол каже тепер: “все Писання”. Яке? Про яке він говорив вище і про яке сказав, що воно священне. Отже, воно і є “Писання богонатхненне і корисне” на все, що він перераховує далі.для навчання, Корисно, каже, тим, що навчає нас того, що належить нам знати. І немає нічого, що не було б вирішено за допомогою Святого Письма.для викривання, Якщо потрібно викрити брехню, і це можна почерпнути звідси.для виправлення, для наставлення в праведності;Якщо потрібно, каже, виправитися і отримати настанову, тобто напоумитися до справедливості, тобто щоб чинити справедливо, то і це доставляє тобі Святе Письмо.2Тим. 3:17 хай буде досконала Божа людина, Виправлення, каже, буває через Писання, щоб у людини, яка за Богом живе, ні в чому доброму не було нестачі. Тож, якщо і ти бажаєш стати таким самим складним (άρτιος), тобто досконалим, здоровим і завжди в усьому рівним, не сумувати за сумних обставин і не пишатися за сприятливих, бо це властиво нерівному душевному настрою, – то май Писання радником замість мене. Якщо Тимофію, який був сповнений Святого Духа, апостол писав про читання, то чи не тим більше нам? Зауваж, що без Писання не можна бути досконалим.до всякого доброго діла готова.Не просто бери участь у добрих справах, але будь “приготованим”, тобто абсолютно готовим; і не тільки на одне готовий, на інше – ні, а на всяке.* * *⁵Далі в тексті читається: “любові”. Але бл. Феофілакт це слово опускає.⁶Порівн. Діян. 13:14. Глава четверта2Тим. 4:1 Отож заклинаю тебе перед Богом і Господом нашим Іісусом Христом, Котрий буде судити живих і мертвих Апостол вселяє Тимофію страх і в іншому місці, сказавши: “перед Богом, все животворящим, заповідаю тобі” (1Тим. 6:13); тут же він робить промову свою страшнішою, нагадавши про той суд. Того, каже, Хто буде вимагати звіту, привожу у свідки, що і це я не приховав від тебе. Живими і мертвими він називає або грішників і праведників, або померлих, а також і тих, хто тоді залишиться в живих. Дехто, втім, має на увазі душі й тіла.у явлінні Його і в Царстві Його:Коли того, хто має судити? Під час пришестя Його, яке буде зі славою і царською величчю. Бо друге пришестя буде не таке принижене, як перше.2Тим. 4:2 проповідуй слово, До чого ж саме апостол заклинає? Що це означає? “Проповідуй слово”, не приховуй, або не заривай у землю, дару, що є в тобі. О, нехай злякаємося цього ми, які лінуються проповідувати.настоюй в час і не в час, Проповідуй невпинно, говори невтомно, не одного разу, а завжди. Нехай не буде для тебе певного часу, але – “в час”, тобто під час миру, спокою і перебування в церкві, і – “не в час”, тобто в небезпеках і поза церквою, говори і проповідуй. “У час” і “не в час” сказав апостол у тому самому значенні, в якому говориться це у звичайній мові. Благочас для проповіді вважають час мирний і спокійний, а невчас для неї – час лиха. Інші знову благовременной проповіддю вважають проповідь у церкві, а безвременной – поза церквою. Або і ще інакше: не чекай часу падіння, але вчи перш, ніж впаде хтось.викривай, Коли бачиш, що це має бути зроблено, тобто коли знайдеш когось, хто грішить або має намір згрішити, то не пропускай дарма.забороняй, Після того, як викриєш і доведеш тому, хто грішить, його грішність, заборони йому, тобто наклади епітимію і покарання.благай Заборона з покаранням подібна до різання, а розрада – до приємного пластиру. Отже, приклади пластир розради, щоб одне різання, спричиняючи крайній біль, не ввергло у відчай.з усяким довготерпінням і повчанням,Поєднуй це з усіма попереджувальними заходами. Бо і докоряти треба з усіляким довготерпінням, щоб той, кого докоряють, вірив усьому не безпідставно; “і повчанням”, пояснюючи, як він згрішив і в чому гріх. Таким чином, слід і забороняти з довготерпінням, накладаючи покарання не як ворогові, але як синові – напоумлення. І в навчанні, тобто навчаючи самого користі покарання. Розрада найбільше потребує довготерпіння і вчення. З довготерпінням не випадковим, але “з усяким”, тобто таким, що виявляється за будь-якої нагоди – і в справах, і словах, і в зовнішньому вигляді.

2Тим. 4:3 бо буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, Отже, попередь їх, перш ніж впадуть у нещастя. Тому й сказав вище: “вчасно і не вчасно”; поки ще маєш можливість переконувати, роби все.але за своїми примхами будуть вибирати собі вчителів, Апостол позначає виразом “будуть обирати” безладний натовп вчителів, а також і те, що вони обираються народом, який буде діяти не за здоровим глуздом, але буде обирати тих, хто потуратиме їхнім похабним забаганкам і буде лише угодне їм казати і робити.які б лестили слуху;Тобто ті, хто бажає завжди чути приємне, втішне, таке, що пестить слух.2Тим. 4:4 і від істини відвернуть слух і навернуться до байок.Бачиш? вони не через незнання помиляються, а довільно. “Відвернуть”, каже, “слух і навернуться до байок”. Отже, їхнє зло – добровільне. Апостол говорить це не для того, щоб занепасти учня, а щоб переконати скористатися теперішнім часом безпеки на належне, і щоб він мужньо терпів, коли це трапиться; як і Христос каже: “вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас” (Мф. 10:17). І сам Павло в іншому місці: “після відходу мого прийдуть до вас люті вовки” (Діян. 20:29).2Тим. 4:5 Але ти будь пильний в усьому, перенось скорботи, Чи бачиш, чому апостол сказав насамперед, щоб він не спав? Ніби так говорить апостол: перш ніж наступити цій загибелі, поки не прийдуть вовки, постраждай і добровільно, і проти волі, щоб привести овець у безпечний стан.роби діло благовісника, Отже, справа благовісника – страждати і від себе, і від сторонніх.виконуй служіння твоє.Таким чином, тоді виповнюється служіння, коли хтось страждає.2Тим. 4:6 Бо я вже стаю жертвою, (σπένδομοα – букв. “возливаюсь” як вино на жертовник), і час мого відходу настав.Не сказав: я приношу себе в жертву, але сильніше. Бо в жертві не все приноситься Богові, а жертовне узливання (вина) все було принесено.2Тим. 4:7 Подвигом добрим я подвизався, Для чого Павло тепер звеличує себе за це? Він не звеличує себе, але втішає учня, щоб він не сумував за нього, тому що Павло, як той, хто досяг благого кінця, відходить до вінця. Подібно до того, як батько перед смертю, втішаючи сина, що сидить перед ним і плаче, каже йому: не плач, чадо, ми прожили добре, ми спорудили трофеї, цар виявляє до нас свою прихильність, і ти будеш славитися моїми справами. Очевидно, батько говорить це для того, щоб своїми похвалами вселити синові легше переносити розлуку з ним. Так і Павло втішає тут Тимофія, залишаючи своє послання, як заповіт. “Подвигом добрим я подвизався”, тому й ти прийми його на себе. Отже, Павле, де узи й кайдани, там і подвиг добрий? Так, тому самому, що він здійснюється за Христа. На звичайних видовищах люди змагаються протягом багатьох днів, і на одну хвилину отримують вінець; тут же назавжди тим, хто подвизався, слава. Тому подвиг добрий, тобто приємний і славний.свій біг закінчив, Апостол здійснив справу благовістя від Ієрусалима і околиці до Іллірика, пройшов таким чином, долаючи незліченні перешкоди смерті, страти, лиха, наче маючи вогняні крила.віру зберіг;Багато було такого, що зазіхало забрати в нього віру: погрози, смертні небезпеки, спокуса задоволень; але він встояв проти всього, будучи пильним і спостерігаючи за викрадачем віри, який підкрадався.2Тим. 4:8 а тепер готується мені вінець правди, Досить для розради і того, що було сказано; але тут він додає ще й про нагороди, щоб тим більше підтримати учня. Не слід, каже, засмучуватися, сумувати, бо я відходжу отримати вінець. “Правдою” і тут також апостол називає взагалі чесноту.який дасть⁷ мені Господь, праведний Суддя, в день той; Не сказав: надасть, але: “дасть”, як щось належне, як борг. Будучи праведним, Він, безсумнівно, визначить відплату за труди, тож вінець за праведністю має належати мені.і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його.Тут апостол підбадьорює і самого Тимофія. Бо якщо всім воздасть, то тим більше – тобі. Хто ж любить явлення Його? Той, хто робить гідне цього явища, тож хто не робить, той, вочевидь, не любить його, а навпаки, ненавидить його, щоб не отримати гідне за своїми справами. Явище (επιφάνεια) називається так тому, що є горе (το επάνω φαινεσθαι) і засяює згори. Перш за всезагальне явище є ще інше явище, в якому Господь відкривається людям гідним, а не світу. Ось знову, каже Господь: “Ми прийдемо до нього, і оселю в нього створимо” (Ін. 14:23).2Тим. 4:9 Постарайся прийти до мене скоро.Чому апостол кличе до себе Тимофія, тоді як йому довірено було Церкву в Ефесі й цілий народ? Тому, що він перебував у кайданах, ув’язнений був Нероном і не міг сам прийти до нього; тому він і кличе його до Риму, бажаючи, можливо, перед смертю передати йому багато чого.

2Тим. 4:10 Бо Димас залишив мене, полюбивши нинішній вік, і пішов до Фессалоніки, Не каже: я бажаю бачити тебе перш, ніж помру, щоб не засмутити його; але – оскільки я не маю нікого, хто б допомагав мені в благовісті, то ти поспіши прийти. Що значить: “полюбивши нинішній вік”? Тобто полюбив спокій, життя безпечне й тихе, захотів краще насолоджуватися вдома, ніж бідувати зі мною. Одного тільки Дімаса він докоряє, втім, бажав не йому докорити, а нас засоромити, щоб ми не слабшали духом у небезпеках; разом з тим, він хотів ще більше прив’язати до себе і Тимофія.Крискент до Галатії, Тит до Далматії; Цих він не докоряє; бо Тит був один із вельми чудових мужів, так що йому доручено був Крит. Отже, ці два чоловіки пішли не тому, що полюбили теперішній вік, але у справі, і, можливо, проповіді, або через іншу якусь потребу.один Лука зі мною.Він невідлучно перебував при ньому, написав Євангеліє і Дії апостольські. Про нього апостол говорить в іншому посланні: “брате, якого по всіх церквах хвалять за благовістя” (2Кор. 8:18)..2Тим. 4:11 Марка візьми і приведи з собою, бо він мені потрібний для служіння.Не для власного заспокоєння він вимагає його, але для служіння Євангелію. Бо і в кайданах він не переставав проповідувати. Отже, і Тимофія він закликав не для себе, а для благовістя, щоб між віруючими не сталося жодного сум’яття з нагоди його смерті; коли багато хто з його учнів будуть присутніми при цьому, вони будуть стримувати сум’яття й утішати тих, котрі нелегко перенесуть його кончину. Бо серед тих, хто увірував у Римі, ймовірно, були і високоповажні мужі.2Тим. 4:12 Тихика я послав до Єфесу. Таким чином, я залишився один, і твоя присутність необхідна.2Тим. 4:13 Коли підеш, принеси фелонь, яку я залишив у Троаді в Карпа, і книги, Тут апостол говорить про одяг; він вимагає його для того, щоб не мати потреби брати в інших. Бо всюди він докладає великої турботи, щоб не мати потреби в інших. Дехто, втім, думає, що це шухляда, футляр, у якому лежали книжки. Для чого потрібні були книги йому, який готувався відійти до Бога? щоб передати їх віруючим, щоб вони мали їх замість нього.особливо шкіряні.Ймовірно, вони містили в собі щось цінніше.2Тим. 4:14 Олександр мідник багато зробив мені зла. Апостол згадує про цю спокусу не для того, щоб дорікнути тій людині, а для того, щоб переконати учня мужньо переносити спокуси з боку нікчемних і зневажених людей. Багато хто, зазнаючи образ з боку знатних людей, переносить їх, знаходячи собі розраду у високому становищі своїх кривдників. Терпіти ж від нікчемних і знедолених людей заподіює велику скорботу. Тому Павло і каже: “багато зробив мені зла”, замість: сильно і різноманітно страждати мене змушував. І зазвичай так буває, що люди незначні й низькі, коли почнуть чинити зло, то вже ніякої пощади не дають, анітрохи не переймаючись думкою суспільства.Хай віддасть йому Господь за діла його!Мужайся, каже апостол: це не пройде йому безкарно, але “нехай віддасть йому Господь”, замість: віддасть, бо це велике пророцтво, а не клятва. Це сказано Павлом не тому, щоб святі раділи покаранням, а тому, що справа проповіді потребувала приборкання тих, хто перешкоджав їй, а також і найслабші з віруючих вельми багато втішалися цим.2Тим. 4:15 Стережись його і ти, Не сказав: причини скорботу, покарай, хоча по благодаті Святого Духа він міг це зробити, але заповідає берегти себе, тобто ухилятися, віддалятися від нього, надаючи покарання Богові.бо він дуже противився нашим словам.Тобто війну веде і протидіє благовістю Євангелія.2Тим. 4:16 При першій моїй відповіді нікого не було зі мною, але всі мене залишили. Знову апостол оповідає про інші спокуси, щоб більше підбадьорити свого учня. Але про яку він говорить першу відповідь? Він ще раніше був представлений Нерону й уникнув смерті, так що відтоді й проповідував; але коли він навернув його до виночерпія, тоді Нерон, запалившись гнівом, відтяв йому голову. Апостол висловлює скорботу словами: “всі мене залишили”. Ніби так він каже: навіть свої зрадили мені, і я був позбавлений усякої втіхи. Тож і ти, будучи покинутий у небезпечних випадках, май розраду в моєму прикладі.Хай не вміниться їм! Чи бачиш, як він щадить близьких до нього? Звичайно, вони, близькі його співробітники, зробили тяжкий проступок, залишивши його. Бо не одне й те саме – бути залишеним сторонніми людьми і своїми. Однак апостол молиться, щоб це не було їм поставлено, звісно, від Бога, інакше це великий гріх і заслуговує на те, щоб бути поставленим.2Тим. 4:17 Господь же став переді мною

Це знову розрада для учня; бо показує, що людині, залишеній людьми, Бог не попускає потерпіти щось тяжке.і зміцнив мене, Тобто дарував дерзновення, не попустив пасти.щоб через мене ствердилося благовістя Подивися, яка велика його смиренномудрість. Не тому, каже, Бог зміцнив мене, щоб я був гідний такого дару, але “щоб через мене ствердилося благовістя”, або пройшло з кінця в кінець і здійснилося. Це подібно до того, як якби хтось носив багряницю і діадему, і через них спасався.і почули всі язичники; Тобто щоб усім стали відомі і слава проповіді, і піклування про мене Промислу.і я визволився з левової пащі.Тобто від Нерона. Він називає його левом, через могутність його царства і непохитність. Бачиш, як близький він був до смерті, потрапивши в самі пащі лева.2Тим. 4:18 І визволить мене Господь від усякого злого діла Перед цим Він позбавив мене від тілесної смерті; оскільки ж я досить уже проповідував, то далі, сподіваюся, Він позбавить мене вже не від тілесної смерті, тому що я вже “стаю жертвою”, а від усякого гріха, тобто не допустить мені розслабитися перед смертю, але дасть до крові протистояти гріхові, що значить позбутися від уявного лева. Отже, це останнє позбавлення, коли йому належало бути відданим на смерть, важливіше за перше, коли він уникнув смерті.і збереже для Свого Небесного Царства, Тобто позбавить мене від усякого гріха і збереже там. Бо спастися для Царства Небесного означає померти за нього тут. “Хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне” (Ін. 12:25). Ось справжнє спасіння, коли ми просяємо так.Йому слава на віки вічні. Амінь.Ось славослів’я Синові, як і Отцеві; бо Він – Господь.2Тим. 4:19 Вітай Прискіллу і Акілу Це – ті особи, які сприйняли і навчили віри Аполлоса, гостинністю яких користувався і сам Павло і про яких він постійно згадував. Дружину він ставить раніше, бо вона була стараннішою і більш відданою вірі, вона навчила віри й Аполлоса; – або апостол робить це байдуже. Привітання ж своє висловлює, щоб почасти розрадити їх, почасти висловити цим пошану і любов і – що важливіше – дати велику благодать. Бо й одне привітання такого блаженного і святого чоловіка могло сповнити великої благодаті того, хто удостоївся його.та дім Онисифора.Тобто домашніх його. Сам він був у Римі і служив Павлу в кайданах, як вище сказано. Своїм привітанням апостол робить їх стараннішими для досягнення успіху в подібних справах.2Тим. 4:20 Єраст зостався в Корінфі; Трофима ж я залишив хворого в Міліті.Оскільки про них апостол не згадував, то тепер згадує і показує, що він усіма покинутий, спонукаючи тим Тимофія швидше прийти до нього. Чому апостол не зцілив хворого Трофима? Тому, що не все можуть робити святі, бо це справа Божа, щоб люди не боготворили їх. Так і Мойсей, з дитинства недорікуватий, не зцілив себе і не ввійшов в обітовану землю, щоб його не вважали за Бога. Так і сам Павло мав сильну хворобу. Міліт знаходиться поблизу Ефеса. Отже, Павло залишив Трофима в Міліті чи то тоді, коли відпливав до Іудеї, чи то після того, як побував у Римі й знову повернувся в ці країни, – важко сказати.2Тим. 4:21 Старайся прийти до зими. Так как я совершенно оставлен всеми, как это ты видишь, то поспеши придти. Не говорит: прежде моей смерти, так как это опечалило бы, но: дабы не встретить затруднений от зимы – увидеть меня, хотя этого и не сказано.Вітають тебе Еввул, і Пуд, і Лин, Про цього Ліна дехто каже, що він був другим після Петра єпископом Римської Церкви.і Клавдія, Чи бачиш, як і дружини були старанні й полум’яні у вірі, як і вони розіп’яли себе для світу? Бо і цей рід анітрохи не нижчий за чоловіків, якщо хоче. І в життєвих справах вони багато сприяють життю, бо беруть на себе завідування домашнім господарством і тим дають можливість своїм чоловікам безперешкодно займатися громадськими справами. І в духовних справах вони навіть більше за чоловіків можуть процвітати, у цнотливості, святості, скромності та пості, загалом жіночій статі немає жодних перешкод для доброчесності, якщо вони бажають.і всі браття.Уже не згадує їх на ім’я, – так багато було віруючих; згадує ж поіменно тільки тих, хто прославився найбільше, бо вони вже відмовилися від мирських справ і були полум’яніше духом.2Тим. 4:22 Господь Іісус Христос з духом твоїм. Не сумуй, каже, що я перебуваю далеко від тебе; Господь із тобою. І не сказав: з тобою, але: “з духом твоїм”. Сугуба допомога: від благодаті Духа і від Бога, що допомагає їй. І інакше апостол дає зрозуміти те: Господь тоді з нами буває, коли ми маємо з собою Духа і злістю не виганяємо Його.

Благодать з вами⁸. Амінь.Нарешті, просить і собі благодаті, щоб завжди бути угодними Богові й мати від Нього благодать. Як той, хто бачить царя і користується його прихильністю, не відчуває жодної скорботи, так і ми, хоч би позбулися друзів, хоч би зазнали лиха, не відчуватимемо жодної скорботи, якщо благодать буде перебувати з нами й оберігати нас. Цього ж інакше і бути не може, як тільки якщо ми будемо робити угодне Господу. Подібно до того, як у домівках ті слуги користуються прихильністю господарів, котрі роблять угодне їм, так і кожний з нас матиме благодать від спільного для всіх Владики, якщо дбатиме про те, що належить Йому. Нехай здійсниться ж так Його промисел про всіх, Йому слава на віки вічні. Амінь.* * *⁷ В слав. – «воздаст», как и в греч. αποδώσει .⁸ В тексте читается: «с вами». Но блж. Феофилакт, св. Иоанн Златоуст и др. читают: «с нами». И кажется, это лучше.

Предисловие

Почему апостол пишет это, второе, послание к Тимофею? В первом послании он сказал: «надеюсь вскоре прийти к тебе» (1Тим. 3:14). Но это не исполнилось, ибо он задержан был Нероном. Поэтому вместо своего прибытия посланием утешает его, потому что Тимофей скорбел сколько вследствие отсутствия апостола, столько же и от тяжести епископской власти. Ибо и великие мужи затрудняются в управлении кораблем Церкви, будучи со всех сторон затопляемы большими волнами, особенно же в то время, когда повсюду войны. При этом апостол зовет его к себе, ибо был близок уже к смерти.

Глава первая

2Тим. 1:1 Павел, волею Божиею Апостол Иисуса Христа, по обетованию жизни во Христе Иисусе.Тотчас, в самом начале, ободряет душу. Не указывай, мне, говорит, на здешние бедствия. Они доставляют нам вечную жизнь. Мы сделались апостолами для того, чтобы умереть и жить вечно. Чтобы Тимофей, вместо утешения не был более опечален, услышав, что учитель в опасности, он этим в самом начале утешает его. Если же жизнь – обетование, то не ищи ее здесь. Это есть жизнь во Христе Иисусе, то есть со Христом, потому что Он дает ее нам и ее содержит. Ибо телесная жизнь – в яствах и питиях, а духовная во Христе содержится: Он для нас все.2Тим. 1:2 Тимофею, возлюбленному сыну.Можно быть и сыном, но нелюбимым. Между тем Тимофей был возлюбленным и, без сомнения, за свою добродетель. Этим, таким образом, апостол показывает, что он оставляет его не потому, чтобы гневался на него или презирал его за что-нибудь: нет, ты, говорит, возлюбленный мне; но сила и необходимость заставляют оставить его.Благодать, милость, мир от Бога Отца и Христа Иисуса, Господа нашего.О чем молил Бога прежде, в Первом послании, о том молит за него и теперь. Итак, относительно этого места прочитай в Первом послании.2Тим. 1:3 Благодарю Бога.Видишь ли чрезвычайную любовь? Благодарю, говорит, Бога за то, что, любя тебя, я помню о тебе. Это и есть истинная любовь, когда кто-либо восхищается своею любовью к другому.Которому служу от прародителей с чистою совестью.Как «чистою совестью», когда в начале, он не знал Христа? Так, говорит он, – или под совестью разумей здесь жизнь: ибо хотя иудействовал, но по жизни был безупречен, – или потому, что, когда гнал Церковь, гнал по ревности, а не по человеческим каким побуждениям, как иные стоят за ересь славы ради, вполне сознавая ее гнилость. Говорит же он о всем этом, как бы внушая: не подозревай, что у меня одно на уме, а другое на словах. Чиста у меня совесть, как всегда, так и ныне. Итак, я не лгу, говоря, что люблю тебя и всегда помню о тебе.Что непрестанно вспоминаю о тебе в молитвах моих днем и ночью, и желаю видеть тебя.Благодарю Бога, что помню о тебе. И не просто, но в молитвах, и ночью и днем, прося за тебя Бога, чтобы исполнилось мое желание, желание видеть тебя. Поэтому как я лишил бы себя такого удовольствия добровольно, если бы только мог придти? Но почему апостол явно не говорит о причине, о том, что он задержан Нероном? Потому, чтобы вдруг не опечалить его. Под конец же он открывает эту причину.2Тим. 1:4 Вспоминая о слезах твоих, дабы мне исполниться радости.Так расположи слова: желая видеть тебя, дабы мне исполниться радости; потом средние слова «вспоминая о слезах твоих». Ибо, если бы я был от природы крайне недружелюбен, то и тогда слезы твои, пришедшие мне на память, были бы в состоянии склонить меня к тебе. Вероятно, Тимофей, разлучаясь с Павлом, плакал больше, чем дитя, отнимаемое от кормилицы.2Тим. 1:5 Приводя на память нелицемерную веру твою.Желаю видеть тебя, не только вспоминая о слезах твоих но и о вере твоей нелицемерной. Ибо это самая важная причина для того, чтобы ты был любим мной.Которая прежде обитала в бабке твоей Лоиде и матери твоей Евнике.Другая похвала: Тимофей произошел не от неверных родителей, а от верных, хотя и из иудеев. Однако, отец его был грек. Смотри, как начал разрушаться закон при существовании связей такого рода.Уверен, что она и в тебе.Так как доблести предков, если и мы таковы, прославляют нас; если же нет, служат скорее к нашему осуждению. Поэтому апостол говорит: я убежден в том, что вера предков твоих есть и в тебе. Итак, ты имеешь веру нелицемерную, еще от предков утвержденную и не могущую колебаться.2Тим. 1:6 По сей причине напоминаю тебе возгревать дар Божий.Так как, говорит, я знаю, что ты имеешь нелицемерную веру, то побуждаю тебя, чтобы благодать Духа, которую ты принял для предстоятельства в Церкви, для совершения знамений и вообще для всякого свойственного епископу служения, – возгревать эту благодать, то есть делать всегда живой и цветущей. Ибо, как огонь нуждается в дровах, так и благодать Духа нуждается в усердии, внимании, бодрствовании, чтобы всегда пламенеть. Если нет этого, она угасает, как и в другом месте говорит апостол: «Духа не угашайте» (1Сол. 5:19).Который в тебе через мое рукоположение.Есть в тебе эта благодать, которую ты принял вместе с возложением моих рук на тебя, когда я рукополагал тебя во епископы. Но ты сделай этот огонь сильнее. Слово, которое ты получил, исполни дерзновения и мужества: стань мужественно.2Тим. 1:7 Ибо дал нам Бог духа не боязни, но силы.

То есть не для того мы получили духа, чтобы робеть, но чтобы быть сильным в искушениях и иметь дерзновение. Многим Бог дает и духа страха, как написано в книге Исход: «да нападет на них страх» (Вих. 15:16), то есть Бог вложил в них страх.И любви.Любви и к Богу, и к ближним. Ибо и то, чтобы Бога любить, как Отца, имеем мы от Духа, делающего то, что мы взываем: «Авва, Отче» (Рим. 8:15). И то, чтобы непоколебимыми пребывать в любви к ближним, есть дар, происходящий от Божественной силы; соблазны же, напротив, происходят от трусости и малодушия. Однако и нам должно прежде всего показать то, что зависит от нас самих.И целомудрия.Или: чтобы мы были разумны, с здравым умом, в здравом состоянии; или: чтобы, духом своим здравомыслили, и если постигнет нас какое-либо испытание, мы приняли бы его к руководству; или: чтобы и других уцеломудривали и научали разуму.2Тим. 1:8 Итак, не стыдись свидетельства Господа нашего Иисуса Христа¹.Многие окаянные, по человеческим понятиям судя о том, что выше нашего понимания, стыдом почитают возвещать, что Сын Божий распят, не зная, что силой Креста Его осужденный человек стал сыном Божиим. Ты же, Тимофей, не стыдись свидетельствовать о Христе и смерти Его крестной, но с дерзновением проповедуй о том. Апостол не сказал: не бойся, но: «не стыдись», чтобы показать, что дело это не имеет опасности, а только один стыд; если же презришь его, то прочее безопасно.Ни меня, узника Его.Не стыдись того, что я, воскрешающий мертвых, учитель вселенной, теперь связан. Я связан не как злодей, я узник Его, то есть ради Него. Если Он не постыдился креста, то как я постыжусь уз?Но страдай с благовестием Христовым².То есть не просто покажи, что ты не постыдился, но на опыте, в делах, и будь участником в одном и том же со Христом и со мной. Это же он выразил и выше в словах: «дал нам Бог дух силы». Что значит «страдай с благовестием»? Ужели благовествование страдает? Нет, не то; но или говорит: спострадай мне ради благовестия, или благовестием называет всех проповедников Евангелия и строителей тайн, как и в Послании к Коринфянам (2Кор. 9:12). Итак, пострадай вместе с тем, кто послужил благовествованию. Но, может быть, кто-нибудь излишним страданием за благовествование назовет препятствие к его распространению и неверие в него. Таким образом, и ты спострадай страждущему благовествованию.Силою Бога.Так как тяжело было сказать: “страдай”, то апостол утешает: не своею, говорит, силой, но силой Христовой: твое избрание есть и готовность.2Тим. 1:9 Спасшего нас и призвавшего званием святым.Представляет доказательства силы Божией. Он, говорит, спас нас, и отчужденных призвал к Себе, чтобы сделать нас святыми. Итак, Кто спас нас, когда мы не желали, Тот тем более поможет теперь желающим.Не по делам нашим, но по Своему изволению и благодати.Без всякого принуждения, без всякого совета, но по собственному изволению, то есть из Себя, благостью Своею влекомый.Данной нам во Христе Иисусе прежде вековых времен.То есть безначально и предвечно предначертано, что будет дана нам благодать «во Христе Иисусе, Господе нашем». Не мало для нас есть, то что Бог возблаговолил о нас сие предвечно.2Тим. 1:10 Открывшейся же ныне явлением Спасителя нашего Иисуса Христа.Хотя и предопределена была благодать, но открылась ныне, когда явился Спаситель.Разрушившего смерть и явившего жизнь и нетление через благовестие.Христос в собственном теле самым делом разрушил смерть, сделав тело нетленным; нас же просветил благовестием – надеяться жизни и нетления. Ибо мы еще не онетленены самым делом, но будем таковыми; и в таковой надежде утверждает нас благовестие.2Тим. 1:11 Для которого я поставлен проповедником и Апостолом и учителем язычников.Для чего апостол назвал теперь себя учителем язычников? Чтобы внушить Тимофею, что он должен возвещать слово благовестия язычникам, и не падать духом, но подражать ему, связанному за учение евангельское.2Тим. 1:12 По сей причине я и страдаю так.Я страдаю за то, что проповедаю язычникам. Я страдаю не как злодей. Вместе с тем делает речь свою более достоверной: если бы, говорит, я не верил, что смерть разрушена, я бы не страдал так.Но не стыжусь.Видишь ли, как он и сам делами показывает то, в чем убеждает Тимофея, то есть чтобы не стыдился страданий.Ибо я знаю, в Кого уверовал, и уверен, что Он силен сохранить залог мой на оный день.Какое дерзновение! Какое неколебимое упование! Знаю, говорит, и твердо убежден. “Залогом” апостол называет или веру и проповедь: Сам Христос, возложивший на меня сие, сохранит это, и я терплю все, чтобы это сокровище мое не было расхищено; или “залогом” называет верующих, которых вверил Ему Христос, или которых сам он предал Господу, как в другом месте говорит: «предаю вас, братия, Богу» (Деян.20:32). Как бы так говорил апостол: я не стыжусь, надеясь, что многих приведу к Богу, которых Он и сохранит, чтобы их ради меня прославить. Или “залогом” называет награду: всякий, кто делает что-либо доброе, полагает то у Бога на хранение, чтобы в свое время быть увенчанным за то.

2Тим. 1:13 Держись образца здравого учения.Как живописец, я написал и нарисовал тебе икону и первообраз, чтобы, смотря на него, и ты по нему живописал такое же начертание моих слов. Имей в себе этот первообраз, и когда нужно будет что живописать, с него бери и живописуй: ибо в нем все совмещено.Которое ты слышал от меня.Не только чрез послания, но и устно. Поэтому не будем думать, что имеем послания недостаточные, как не всеобъемлющие, так как многое апостол преподал без письма.С верою и любовью во Христе Иисусе.То есть слова мои содержат учение и о вере и любви, то есть и о догматах и должной жизни: нужно ли будет тебе догматствовать о достодолжном, или говорить, или действовать, оттуда следует тебе все заимствовать.2Тим. 1:14 Храни добрый залог Духом Святым, живущим в нас.Соблюди заповеданное мной тебе относительно веры и жизни, или дар, который ты принял, как и выше он сказал. Но как ты сохранишь? Не человеческой силой, но Духом Святым, Который живет в нас чрез крещение. Если мы сохраним Его и не отгоним дурными делами, сохранит и Он нам все, что мы имеем от Бога. Итак, потщитесь сохранить Духа, и Он сохранит тебе завещанное. «Если Господь не охранит города, напрасно бодрствует страж» (Пс. 126:1).2Тим. 1:15 Ты знаешь, что все Асийские оставили меня; в числе их Фигелл и Ермоген.Апостол указывает на искушения, не с тем, чтобы поразить ученика, но чтобы более убедить его, – чтобы, в случае если и сам он подвергнется подобным искушениям, не думать, что он испытывает что-либо необыкновенное, но спокойно переносить. После того, как апостол был взят под стражу Нероном, его оставили все Асийцы, то есть живущие в Риме люди из областей асийских.2Тим. 1:16 Да даст Господь милость дому Онисифора.Посмотри на любомудрие апостола. Он не укорил тех, кто его оставил, но просто указал на случившееся. За того же, кто позаботился о нем, он молится, и не только за него, но и за весь его дом: так они были добродетельны, так воспитал их Онисифор.За то, что он многократно покоил меня.Как какого-нибудь ратоборца, изнемогающего от жара, он удостоил меня успокоения не однажды, но много раз. Так должно поступать и нам, всегда и во всем помогать тем, кто занимается чем-нибудь добрым: таким образом мы будем участниками с ними в наградах. Не говори мне о Павле. Павел, хотя бы и не имел никакого помощника, остался бы непоколебим. Но, может быть, кто-нибудь другой не выдержит, если не будет иметь защитника. Итак, если окажется кто-либо такой, кто помогает ему и заботится о нем, очевидно, что он участвует в победе; а если в победе, то в венцах. И на войнах в древности те, кто оберегал оружие, наравне с воинами делили добычу.И не стыдился уз моих.Везде говорит о стыде, а не об опасности, ободряя Тимофея, что опасности будто бы нет, а только один стыд. Однако в действительности была и опасность. Нерон был возмущен против Павла за то, что он обратил кого-то из домашних его.2Тим. 1:17 Но, быв в Риме, с великим тщанием искал меня и нашел.Не только не избегал моего несчастия, но еще искал меня и нашел: вот каково мужество! вот какова вера.2Тим. 1:18 Да даст ему Господь обрести милость у Господа, в оный день.Онисифор, говорит апостол, оказал мне милость; поэтому да получит он воздаяние в страшный день; тогда нужна многая милость всем, даже и святым. Если Онисифор, подвергавший себя явным опасностям за Христа, милостью будет спасен; не тем ли более мы. На это место ссылаются зараженные Маркионовой ересью, говоря: итак, два Господа? Отнюдь нет. Один Господь, как и сам апостол Павел говорит в другом месте (Еф.4:5). Это выражение обыкновенно употребляется в Священном Писании, как например: «и пролил Господь огонь от Господа» (Бут. 19:24), то есть чрез Себя. Так и в этом месте. Если принять, что здесь обозначается как Отец, так и Сын, то в этом нет ничего странного. Как Отец Господь, так и Сын Господь, и Дух Святый Господь: но один Господь, являющийся в трех лицах. Заметь, апостол не сказал: да даст ему Господь что-либо другое, но – милость.А сколько он служил мне в Ефесе, ты лучше знаешь.Он привык, говорит, к добрым делам: не один раз сделал мне добро, но и в Ефесе, и в Риме. Таким и должен быть христианин, всегда творить добро, всю свою жизнь.* * *¹Блж. Феофилакт опустил последние два слова.² «Христовым» у блж. Феофилакта опущено. Глава вторая2Тим. 2:1 Итак укрепляйся, сын мой.Что ты говоришь? Ты сказал, что ты связан, что все покинули тебя, и, как будто не сказав ничего страшного, присовокупляешь: «итак, укрепляйся, сын мой»! Да, по тому самому, что я нахожусь в узах, ты еще более мужайся. Ибо, если бы я, твой учитель, не терпел этого, то тебе, может быть, можно было бы падать духом, так как ты по молодости и неопытности подвергался бы опасностям. Ныне же немалым для тебя утешением к мужественному перенесению возможных бедствий служит то, что и я сам терплю их, что бедствия происходят естественно, а не от твоей неопытности. Вообще же всякий, меньший в каком-либо отношении, подвергшись опасностям, великое получает утешение, когда видит в таком же положении и большего сравнительно с собой. Видишь, с какой отеческой любовью он предлагает ему свое увещание, говоря: “сын мой”. Словом этим он как бы и душу свою любящую перелил в него. Если ты – сын, то подражай отцу.

В благодати Христом Иисусом.Укрепляйся не одним только моим примером, но больше всего благодатью Христовой. Ее имей споборницею, чрез нее мы получили власть наступать на змей и скорпионов, и на всякую вражескую силу, и не терпеть никакого вреда.2Тим. 2:2 И что слышал от меня при многих свидетелях.Что ты слышал, а не то, до чего сам исследованием дошел, ибо «вера от слышания». Слышал же ты не тайно, а открыто, в присутствии многих. Под «многими свидетелями» некоторые разумеют закон и пророков, ибо слово мое было из свидетельств Писания.То передай верным людям.Не говорит: скажи, но передай, как бы о сокровище. Ибо что передается, сохраняется в целости. Чрез это апостол делает своего ученика более внимательным. “Верным”, не таким, которые искусны слагать силлогизмы и сплетать совопросничества, но таким, в коих можешь быть уверен, что они не окажутся предателями завещания.Которые были бы способны и других научить.Что пользы, если принявший, хотя и верен и все принимает без совопросничества, но другим передать учения не может, – или, если он, хотя сам и не изменяет учению, но других такими же сделать не может? Поэтому учителю необходимо иметь два качества: быть верным и учительным. Очевидно, что распоряжение такое делается ему относительно пресвитеров и епископов, а не относительно мирян. Ибо это было бы неуместно, когда сам Павел проповедовал и эллинам, и иудеям. Полагаю притом, что это говорится о некоторых таинственных вещах, которые должны быть переданы верным и учительным.2Тим. 2:3 Итак переноси страдания, как добрый воин Иисуса Христа.Видишь ли, что терпеть страдания свойственно воину? Поэтому не терпеть страданий недостойно воина. Следовательно, не должно скорбеть, если кто страдает, будучи поставлен в ряды воинов. Какая честь быть воином Христовым, когда некоторые считают важным быть воинами земного царя!2Тим. 2:4 Никакой воин не связывает себя делами житейскими, чтобы угодить военачальнику.Это сказано всем епископам и учителям. Сильное выражение: «связывает себя». Ибо житейские дела точно суть узы и змеи. Под “делами” же дает видеть все хлопоты, сделки, суеты и тяготы житейские. Слова эти внушают: что вяжешь себя? Что вплетаешься в эти обременения и дела хлопотливые? Об одном воинствовании заботься, и таким образом угодишь Христу, избравшему тебя в Свое воинство.2Тим. 2:5 Если же кто и подвизается, не увенчивается, если незаконно будет подвизаться.То есть недостаточно выйти на подвиг, или намазаться, или сойтись с противником, если человек не соблюдает законов борьбы касательно пищи, питья, воздержания и самого образа борьбы. Ибо не оставляется на произвол состязаться, как кто хочет, но есть и относительно этого законы, – состязательные. Посмотри на мудрость Павла. Он напоминает Тимофею о воине, чтобы показать, что тот должен быть готов на поражение и смерть, – и о борце, чтобы укрепить его на все и чтобы он постоянно был в подвиге.2Тим. 2:6 Трудящемуся земледельцу первому должно вкусить от плодов.Приводит еще третий пример, который особенно близок учителю. Ибо примеры воина и ратоборца относятся и к подчиненным; земледелец не о себе заботится, но о земле, и получает немалое воздаяние от плодородия. Так и учитель, пастырь не напрасно трудится, но сам первый вкушает плода от своих потов. Ибо Бог преизобильно воздаст ему. Посему, чтобы кто не стал скучать и недовольство изъявлять, что воздаяние отлагается на будущее, апостол говорит: вот, в самом труде ты получаешь уже воздаяние; если не другое что, то пользование душ есть великое уже для тебя приобретение. Некоторые разумеют здесь честь, воздаваемую учителям, но это не имеет основания. И смотри, апостол не сказал: делателю, но «трудящемуся», то есть не слегка работающему, но до утомления.2Тим. 2:7 Разумей, что я говорю.Так как апостол обо всем сказал в притче, – о воине, о ратоборце и земледельце, то и говорит: “разумей”. Потому, говорит, я сказал так, чтобы ум твой изострить. Потом молится о нем, как о родном сыне.Да даст тебе Господь разумение во всем.Не только в том, о чем я сказал, но и во всех словах и делах.2Тим. 2:8 Помни Господа Иисуса Христа от семени Давидова, воскресшего из мертвых.Об этом говорит, имея в виду еретиков. Были и в то время, такие, которые почитали стыдом страдать Сыну Божию, и потому, может быть, придумали призрачность воплощения. Бог до того смирился ради нас, что эти люди стыдятся приписывать Богу такое смирение. Говорит об этом также и для того, чтобы ободрить ученика, показав ему, что и Сам Учитель Христос, страданиями победил смерть. Помни об этом, и не падешь под тяжестью скорбей.

По благовествованию моему.Были и иначе благовествующие, но следует внимать не им, а моему благовествованию.2Тим. 2:9 За которое я страдаю даже до уз, как злодей.Опять собственным примером утешает ученика, говоря как о том, что он страдает, так и о том, что он пользуется дурной славой.Но для слова Божия нет уз.Чтобы не сказал кто-нибудь: какая польза от того? И что удивительного, если ты связан? Покажи мне выгоду, покажи мне что-нибудь удивительное; апостол говорит: для слова нет уз. Ибо оно не чувственное дело, чтобы можно было остановить его, когда тело связано. Слово – Божественное дело, слово – Божие: когда мы связаны, оно свободно и простирается вперед. И вот мы пишем и проповедуем, хотя и связаны. Видишь ты чудо, видишь ты и пользу.2Тим. 2:10 Посему я все терплю ради избранных.Вот и еще увещание. Не за себя, говорит, я терплю, но для спасения других: не для того, чтобы мне самому прославиться, но для других. Кто же они? Избранные Божии. Итак, если Бог их избрал, то нам должно терпеть все для них.Дабы и они получили спасение во Христе Иисусе.И они, как и мы. Как для нас, говорит, Бог пострадал, чтобы спасти нас, так и мы страдаем для них. Так что это – воздаяние, а не дар. Затем, чтобы кто не сказал ему: что ты говоришь? Сам ты в узах и вот-вот погибнешь, а хвалишься быть виновником спасения для других? Не об этом, говорит, телесном спасении говорю я, но о том, что «во Христе Иисусе», истинном, славном, о вечном спасении души, а телесное спасение не безусловно славно. Слушай, что следует дальше.С вечною славою.Не только для того, чтобы спаслись, но и больше, чтобы они и прославились вместе с нами вечно. Посему, хотя узы и постыдны, но они доставляют и славу избранным людям, и славу вечную. Если же – другим, то тем более мне, обложенному ими. Итак, не беспокойся обо мне.2Тим. 2:11 Верно слово.Так как многие сомневаются относительно будущей жизни и славы, говоря: когда я жив бываю, умираю, а когда умру, жить буду? и тому подобное: поэтому апостол, подтверждая свое слово, говорит: «верно слово». Какое слово? то, что избранные достигнут славного и вечного спасения.Если мы с Ним умерли, то с Ним и оживем.Подтверждает то же самое и человеческими соображениями. Уже и выше апостол представил доказательство этого сказал: «помни Господа Иисуса, воскресшего из мертвых»; он показал, что Христос воскрес после смерти. Каким же образом подтверждает? Если в скорбях мы участвуем со Христом, то в благах ужели нет? И человек не сделал бы так, не тем ли более Бог, источник правды и благости? апостол говорит здесь и о смерти духовной в крещении, и о смерти телесной чрез страдание и мучение.2Тим. 2:12 Если терпим, то с Ним и царствовать будем.Недостаточно дать себя на какую-либо смерть однажды, но навсегда. «Я каждый день», говорит апостол, “умираю” (1Кор. 15:31). Итак, нужно много терпеть, чтобы нам сподобиться и царствования со Христом.Если отречемся, и Он отречется от нас.Апостол подтверждает свое слово и от противоположного. Ибо воздаяние будет не за добрые только отношения к Господу, но и за противоположные тому. «Кто отречется», говорит Он, «от Меня, отрекусь от того и Я» (Мф. 10:33). Подумай, что должен будет перенести отрекшийся от Христа?2Тим. 2:13 Если мы неверны, Он пребывает верен.Если мы не верим, то Он не терпит от этого никакого вреда; Он истинен. Он неизменен, отрекаемся ли мы, или не отрекаемся от Него.Ибо Себя отречься не может.То есть не может не быть. Не такова Его природа, чтобы Ему обратиться в небытие. Он существует всегда, хотя бы мы не исповедывали Его. Поэтому польза или вред от того, признаем ли мы Его, или отрекаемся от Него, в том и другом случае бывает не для Него, а для нас.2Тим. 2:14 Сие напоминай.Чтобы кто-нибудь не подумал, что сам Тимофей нуждался в таких наставлениях, апостол говорит: напоминай другим.Заклиная пред Господом не вступать в словопрения, что нимало не служит к пользе, а к расстройству слушающих.Так как это дело имеет приятность и человеческая душа всегда склонна к состязаниям и словопрению, то ты, говорит апостол, засвидетельствуй им пред Богом не вступать в словопрения, то есть: научи, призывай во свидетели Бога, чтобы они знали, что, если будут пренебрегать тобой, Он осудит их. Словопрение не только не приносит никакой пользы и выгоды, но напротив, причиняет большой вред. Ибо стенобитными машинами словопрений низвращается вера слышащих, как некий столп.2Тим. 2:15 Старайся представить себя Богу достойным, делателем неукоризненным.Объясняет, как он может сделаться искусным, именно, если он будет «делателем неукоризненным»: то есть, если не постыдится делать все, что относится к благочестию. Таким образом заслужишь одобрение от Владыки, если все перенесешь ради Него, все исполнишь. Везде с большим старанием апостол говорит о стыде, потому что для большинства служили стыдом как крест Христов, проповедь о Нем, будто бы невежественная, так и сами апостолы, как люди простые и все терпевшие. Итак, говорит, ты не стыдись.

Верно преподающим слово истины.Многие или отнимают от него, или прибавляют к нему, а ты веди правым путем. Или, поскольку апостол не сказал: право направляющего, то дал понять нечто иное. Как бы излишние на коже и ремне наросты отсекай, говорит, от проповеди чуждое ей и истребляй мечом.2Тим. 2:16 А непотребного пустословия удаляйся.То есть убегай. Святой Иоанн Златоуст под «пустословием» – κενοφωνία везде дает разуметь новые течения – καινοτομίας в учении и в последующих ему. Некоторые же вместо “удаляйся” – περιίστασο читают: περισσωσίστασο – больше обращай внимание на то, чтобы остановить и задержать их. Это не так.Ибо они еще более будут преуспевать в нечестии, и слово их, как рак, будет распространяться.Неудержимое, говорит, это зло и не допускает врачевства: оно заражает все, и люди неисправимы.2Тим. 2:17 Таковы Именей и Филит, которые отступили от истины, говоря, что воскресение уже было, и разрушают в некоторых веру.Хорошо сказал выше: «еще более будут преуспевать в нечестии». Казалось бы, в том только и заключается зло, что говорят о воскресении. Однако, отсюда происходят большие последствия. Ибо если воскресение уже было, то уничтожен и суд, и воздаяние, и добрые насладились печалями и скорбями, а злые наказаны утопанием в удовольствиях. Какая же нужда держаться добродетели, если таковы воздаяния? Не сказал: всех людей, но: некоторых, то есть слабейших. Посему прибавляет и следующее.2Тим. 2:19 Но твердое основание Божие стоит.Вот что говорит апостол: не все совратились, но нетвердые. И если бы они не были таковы, то и не отпали бы. Подобно тому, как и Адам не был тверд до искушения. Совершенно воодушевленные в вере стоят твердо и неподвижно. И смотри, “твердое”, говорит, и: «основание». Так надлежит нам держаться за веру.Имея печать сию: «познал Господь Своих»; и: «да отступит от неправды всякий, исповедующий имя Господа».То есть как на камне вырезываются надписи, подобно тому и у него в самых делах его отпечатлеваются признаки, указывающие на него, именно: «познал Господь» и так далее. То есть они эти люди или такие души предузнаны Богом, как всецело принадлежащие Ему, и предызбраны, чтобы не совратились вместе с слабейшими. Неправдой апостол называет или заблуждение в догматах, или вообще всякую несправедливость. Поступающий несправедливо не имеет основания, не принадлежит Богу. Ибо как он может принадлежать Богу, когда Бог праведен? Он не имеет печати. Смотри, если тот, кто называет имя Господне, должен отступать от неправды, то кто не отступает, тот недостоин называть Его имя. Ибо неугодна похвала в устах грешника.2Тим. 2:20 А в большом доме есть сосуды не только золотые и серебряные, но и деревянные и глиняные.Так как многие смущаются, зачем в мире существуют злые люди, то Павел, оставив другие причины, сейчас указывает эту: потому, что в большом доме бывают разные сосуды. Большим домом называют мир, а не Церковь; он желает, чтобы ни одного деревянного сосуда, а все золотые и серебряные сосуды находились в Церкви, где Тело Христа, где Дева, не имеющая порока.И одни в почетном, а другие в низком употреблении.Золотые сосуды, то есть добродетельные люди, в почетном, деревянные же и глиняные, то есть дурные люди, в низком употреблении. Не сказал: в пользу и не в пользу, потому что и дурные люди, хотя они и непригодны для добродетели, все же они полезны в общем состоянии мира, для некоторого домостроительства, как например, фараон.2Тим. 2:21 Итак, кто будет чист от сего, тот будет сосудом в чести, освященным.Видишь ли, что быть золотым или глиняным зависит не от природы или вещественной необходимости, как думают манихеи, а от нашей воли? Ибо каждому возможно очистить себя, то есть совершенно освободить от глиняного и деревянного и утвердить в себе золотое и серебряное произволение. Павел был глиняным, но стал золотым. Иуда был золотым сосудом, но стал глиняным. Итак, если глиняные сосуды унижаются, то как апостол говорит в другом месте: «сокровище сие мы носим в глиняных сосудах» (2Кор. 4:7)? Там он говорит о природе нашего тела. Ибо как глиняный сосуд есть не что иное, как обожженная глина, так и тело наше, есть не что иное, как земля, скрепляемая теплотой души. Здесь же апостол говорит о свободном произволении.И благопотребным Владыке.Итак, глиняные сосуды негодны для руководственной цели Господа Бога, Который хочет, чтобы все спаслись, хотя, как сказано, эти сосуды и представляются пригодными для иного употребления.Годным на всякое доброе дело.То есть хотя бы и не настало время делания, однако он будет пригоден и готов даже на мученичество или девство.

2Тим. 2:22 Юношеских похотей убегай.Юношеские похоти – не только блудная похоть, но и всякое неуместное пожелание, властолюбие, или корыстолюбие. Ибо эти страсти и фантазии безрассудны и свойственны нетвердым душам. Смотри, как и старость уподобляется юности.«А держись правды.Правдой называет добродетель вообще.“Веры.Истинной и твердой веры и расположения к тем, кого любишь. Как бы так говорит: не будь неверен и нетверд. Поэтому прибавляет следующее. «Любви, мира со всеми призывающими Господа от чистого сердца.То есть доверяй только тем, которые призывают Господа непритворно и нелицемерно, которые любят мир и несклонны к распрям; с ними общайся.2Тим. 2:23 «От глупых и невежественных состязаний уклоняйся, зная, что они рождают ссоры.Видишь ли, как апостол везде отклоняет Тимофея от состязаний. Это не потому, чтобы Тимофей не был способен опровергать их; он был способен; но потому, что совершенно бесполезно и вступать в такие состязания. Из них не выходит ничего доброго, кроме ссоры и ненависти. Таких состязаний, говорит, отрицайся, как глупых. Есть другие изыскания, именно, об истинах Писания, которых не следует отрицаться, потому что они не рождают свар. Смотри, как заблуждаются те, которые ссорятся также и при изысканиях относительно Писаний.2Тим. 2:24 Рабу же Господа не должно ссориться, но быть приветливым ко всем.«Приветливым», то есть кротким. Почему же апостол говорит: «обличай со всякою властью и строго» (Тит. 2:15), и еще: «никто да не пренебрегает юностью твоею» (1Тим. 4:12)? Потому что сильное обличение тогда особенно трогает, когда оно делается с кротостью. Скорее можно тронуть кротостью, чем пристыдить строгостью.Учительным.Для желающих учиться. Ибо он же говорит: «еретика после первого и второго вразумления отвращайся» (Тит. 3:10).Незлобивым.В особенности это качество нужно иметь и в ожидании обращения, и постоянного научения, и нескорого отлучения. Смотри, что следует дальше.2Тим. 2:25 С кротостью наставлять противников.Со строгостью и бранью душа не может усвоить ничего полезного. Ибо тот, кто хочет научиться чему-нибудь полезному, прежде всего должен быть расположен к учителю. Но как можно быть расположенным к человеку, который сердится и бранится? Почему же апостол говорит: «еретика после первого и второго вразумления отвращайся»? Там он говорит о неисправимом человеке, о котором известно, что он болен неизлечимо; а здесь речь не о тех, которые уже неизлечимы, что и видно из последующего.Не даст ли им Бог покаяния к познанию истины.Может быть, говорит, и будет какое-либо исправление. Слово «не даст ли» употребляется о предметах неизвестных или сомнительных. Следовательно, нужно отступить только от людей, совершенно неизлечимых, сомнительных нужно стараться исправить. Заметь, как он, поучая смиренномудрию, не сказал: не можешь ли ты, но: не даст ли им Господь придти в себя. Если, говорит, и произойдет что-нибудь, то принадлежит Господу; ты не гордись. Поэтому, если и мы убедим кого-нибудь, не будем думать, что мы сами убедили.2Тим. 2:26 Чтобы они освободились от сети диавола.Понимай это не только относительно учения, но и относительно жизни. Люди находятся в сети диавола не только по учению, но и по жизни. Следовательно, без озлобления должно исправлять и тех, которые колеблются в жизни. Ибо как воробей, хотя и пойман за одну часть, разумею ногу, находится во власти того, кто поставил сеть; так и мы находимся во власти диавола, хотя бы уловлены были им не всецело, разумею веру и жизнь, а только в жизни.Который уловил их в свою³ волю.В заблуждениях, говорит, погрязают они; но уловленные Богом в Его волю, то есть Божию, может быть, они выйдут из вод заблуждения. Воля же Божия не только в том, чтобы веровать, но и жить право. Следовательно, понимай это не только в отношении к догматам, но и к жизни. Некоторые под выражением «который уловил их в свою волю» разумеют диавола⁴.* * *³Блж. Феофилакт читает: “в Свою”.⁴В русском переводе именно этот смысл и предан настоящему месту. Глава третья2Тим. 3:1 Знай же, что в последние дни наступят времена тяжкиеТак как в те времена много было злых людей, то чтобы Тимофей не смущался этим, апостол прежде сказал ему: «в большом доме» и так далее, а теперь говорит, что злые люди будут и после. Еще при Моисее были Ианний и Иамврий. Следовательно, это явление не новое и оно продолжится не до тебя только. Поэтому не негодуй. Времена тяжкие, то есть весьма плохие. Не дни нужно понимать (ибо какие плохие дни?), но разумеются совершаемые в эти дни плохие дела и люди. Так и мы имеем обыкновение называть времена плохими и не плохими, по свойству дел, какие случаются в эти дни, или по свойству людей.

2Тим. 3:2 Ибо люди будут самолюбивы.Тотчас указывает и причину всех зол, это забота не о делах ближнего, а только о своих собственных. Самолюбивый человек любит только себя самого, от чего происходит, что на самом деле он не любит и себя. Ибо как в членах тела вред, наносимый одному, распространяется и на остальные; или что бывает в зданиях, то и в Церкви: кто презирает брата и заботится только о себе, тот вредит себе самому.Сребролюбивы.Указав корень, в частности перечисляет и отростки от него, из которых первый и наибольший есть сребролюбие. Ибо как из любви – всякое добро, так от самолюбия, противоположного любви – всякое зло. Любовь широка и повсюду разливается; а самолюбие стесняет широту ее и сосредоточивается на одном только себе.Горды.Над людьми возвеличиваются и высятся.Надменны, злоречивы.Когда разрастается зло, то доходит и до восстания против Бога. Ибо если кто тщеславится пред людьми, тот будет потом приписывать себе и всякое совершенство, а не благодати Божией; тогда он становится уже богохульником.Родителям непокорны, неблагодарны, нечестивы, недружелюбны, непримирительны.Это справедливо: ибо кто Бога хулит, тот как станет почитать родителей? Кто не почитает родителей, тот будет неблагодарным и к другим людям. Такой человек и неправеден, потому что в сторону отлагает святость и долг, но он и недружелюбен. Ибо кого другого будет любить человек, который отверг своего благодетеля! «И непримирительны», не примиряются ни с кем, хотя бы даже с благодетелем своим.2Тим. 3:3 Клеветники.То есть злословящие всех. Человек, не сознающий за собой ничего доброго, клевещет на всех, выдумывая и находя в этом, казалось бы, некоторое утешение для себя.Невоздержны.И в языке, и в чреве, и во всем другом.Жестоки.Видишь, какими делает самолюбие и сребролюбие? Зверями вместо людей.Не любящие добра.Враги всякого добра.2Тим. 3:4 Предатели.Предатели дружбы.Наглы.То есть нетвердые, непостоянные.Напыщенны.Исполненные надменности.Более сластолюбивы, нежели боголюбивы.Иначе и быть не может: ибо где любовь к сластям мирским, там желанию божественного нет места.2Тим. 3:5. Имеющие вид благочестия, силы же его отрекшиеся.То есть они принимают только вид благочестия и притворяются, делами же отвергаются его. Заметь же, что сила благочестия и как бы нервы его – в делах. Почему праведно говорится, что оно без дел мертво. Слово «образ» в другом месте (Рим. 2:20) апостол употребляет в хорошем смысле. Учитель имеет образ знания, то есть созидает и образует знание в учениках.Таковых удаляйся.Если такие люди будут в последние времена, то как говорит: «таковых удаляйся»? Вероятно, и тогда было несколько таких: хотя не в большей степени, все-таки было; поэтому как бы так говорит апостол: такие и ныне найдутся, таковых отвращайся это хорошо будет. Поэтому и прибавляет: «к ним принадлежат те, которые вкрадываются в домы». Или последними днями Павел называет дни, которые последуют тотчас по его кончине, а Тимофей останется еще в живых. Или, что ближе к истине, как судит святой Иоанн Златоуст, чрез Тимофея апостол увещевает всех удаляться от таких людей.2Тим. 3:6 К сим принадлежат те, которые вкрадываются в домы.Словом «вкрадываются» указывает на их бесстыдство и коварство.И обольщают женщин.Не сказал: обманывают, но: пленяют, пользуются ими, как рабынями. Ибо таков обольщаемый. Заметь, что предаваться обольщению свойственно женщинам. Следовательно и мужчина обольщаемый может быть назван этим именем.Утопающих во грехах.Означает сие и множество, и беспорядочность, и смесь грехов. Обманывают не просто женщин ибо природа не должна быть осуждаема, но женок, имеющих множество грехов. Ибо кто не сознает в себе ничего доброго, тот скорее склоняется на ложные догматы, утешая себя тем, что не подвергнется наказанию за свои дела.Водимых различными похотями.То есть корыстолюбием, славолюбием, страстью к роскоши, к нарядам. Указывает также и на постыдные пожелания. Смотри: “водимые”, как будто говорит о бессловесных.2Тим. 3:7 Всегда учащихся и никогда не могущих дойти до познания истины.Может быть, они достойны снисхождения? Никак нет, напротив, тем более не заслуживают его. Так как они погрязли в грехах и похотях, то отупел и разум их, так что их неспособность познать истину – не естественный недостаток, а следствие неправого направления их произволения.2Тим. 3:8 Как Ианний и Иамврий противились Моисею, так и сии противятся истине.

Это были волхвы времен Моисея. Откуда Павел узнал их имена, когда об этом не говорит Писание? Имена их заимствованы из неписаного предания, или, вероятно, Павел узнал о них от Святого Духа.Люди, развращенные умом, невежды в вере.Когда кто растлил свой ум страстями, тогда он бывает неискусен в вере. «Сказал безумец: нет Бога» (Пс. 52:2). Почему? Потому, что они развратились и сделались мерзкими в беззакониях. Посему для приятия веры потребен ум нерастленный. Итак, будем внимательны к себе, чтобы нам не растлиться страстями и чтобы в нас не нашла места порча веры.2Тим. 3:9 Но они не много успеют.Как же в другом месте апостол говорит: «они еще более будут преуспевать в нечестии» (2Тим. 2:16)? Там он утверждает, что еретики, начав вводить новости и заблуждения, не останавливаются, но постоянно изобретают, более новые. Здесь же он утверждает, что они не обольстят и не увлекут многих, хотя сначала, казалось бы, и совращают некоторых, но скоро сами будут обличены. Посему прибавляет следующее.Ибо их безумие обнаружится перед всеми, как и с теми случилось.Если не веришь, научись из того, что случилось с теми волхвами. Те были изобличены в, том, что делали призрачные чудеса и обманывали, когда Моисей совершил истинное чудо. Поэтому все, что по существу своему нехорошо, на время только кажется хорошим.2Тим. 3:10 А ты последовал мне в учении.Те, говорит, таковы, но ты хорошо знаешь наши отношения, а они не таковы: ты не просто пристал ко мне, но и «последовал», то есть долгое время пребывая и разделяя все со мной, внимал всему моему и навык. Будь же крепок и борись с противниками. “В учении”, то есть в слове.Житии.То есть в жизни и нравах.Расположении.То есть в ревности и мужественном воодушевлении. Ибо я, говорит, не только учил, но и исполнял.Вере.То есть твердости в истинных догматах, или вере, не дающей в опасностях впадать в отчаяние, но веровать в Бога, что Он избавит.Великодушии⁵.По отношению к еретикам. Ибо я не возмущался, но все принимал с кротостью.Терпении.В гонениях.2Тим. 3:11 В гонениях, страданиях.Я, говорит, не только был гоним, но и страдал. Два обстоятельства особенно смущают учителя – именно, что есть еретики и что приходится страдать. Относительно еретиков было много сказано, когда апостол убеждал Тимофея не смущаться ими. Теперь он говорит о своих собственных страданиях, чтобы ободрить ученика.«Постигших меня в Антиохии, Иконии, Листрах⁶.”Говорит об Антиохии Писидийской, о Листрах, откуда происходил Тимофей. Почему упоминает только о них? Так как они были более известны Тимофею, или были недавними сравнительно с другими событиями. Смотри, он не перечисляет их порознь, ибо пишет о них не для прославления, а по нужде, для утешения своего ученика.Каковые гонения я перенес, и от всех избавил меня Господь.То и другое внушает Тимофею: и я, говорит, имел ревность пострадать, и Бог не оставил меня. Поэтому и ты будь готов, и не будешь оставлен.2Тим. 3:12 Да и все, желающие жить благочестиво во Христе Иисусе, будут гонимы.И в этом весьма великое утешение. Что я говорю, продолжает апостол, о себе одном? Все, желающие жить благочестиво и по Евангелию, будут гонимы. Гонениями апостол называет здесь не только преследование со стороны неверных, но и просто скорби и печали, которым подвергаются идущие путем добродетели. Ибо жизнь человеческая есть испытание, как говорит Иов, и кто идет тесным путем, тот по необходимости скорбит.2Тим. 3:13 Злые же люди и обманщики будут преуспевать во зле, вводя в заблуждение и заблуждаясь.Нисколько не смущайся, если они благоденствуют, а тебя постигают искушения: таков порядок вещей. Раздевшись для борьбы, тебе необходимо употребить усилие. Неразумно в борьбе искать отдыха. Если они и преуспевают казалось бы, то на деле это прельщение, а не преуспеяние. Ибо апостол, определяя, что есть зло, сказал: прельщать и прельщаться.2Тим. 3:14-15 А ты пребывай в том, чему научен и что тебе вверено.Будь, говорит, неизменен и «не ревнуй злодеям, не завидуй делающим беззаконие» (Пс. 36:1). Ты не просто научился, но и удостоверился, то есть ты принял учение с убеждением. Следовательно, хотя бы ты и увидел противное тому, в чем удостоверился, не смущайся: ибо и Авраам, слышав, что в Исааке наречется ему семя (Бут. 21:12), не смутился, когда получил повеление заклать его.Зная, кем ты научен. Притом же ты из детства знаешь священные писания.Два побуждения представляет апостол Павел к тому, чтобы Тимофей пребыл непоколебим: первое-то, что ты, говорит, научился не случайно от кого-нибудь, а от Павла, а это то же, что и от Христа; второе – то, что ты научился не вчера, а с детства, и имеешь глубоко укорененным в себе божественное ведение. И оно не допустит тебя до чего-либо неразумного, что бывает у большинства людей. Ибо кто знает Писание, как следует, тот никогда не будет совращен. Священными писаниями апостол называет все Божественное Писание. Это направлено против Симона и Манеса, и всех, кто дурно отзывался о Ветхом Завете.

2Тим. 3:15 Которые могут умудрить тебя во спасение верою во Христа Иисуса.Внешнее ведение умудряет человека прельщать других разными софизмами; отсюда пагуба души. Но божественное ведение не таково: оно умудряет во спасение. Какое? Спасение не чрез дела, не чрез слова, но чрез веру в Иисуса Христа. Ибо Священные Писания приводят человека к тому, чтобы он уверовал во Христа, Который соделывает для него спасение.2Тим. 3:16 Все Писание богодухновенно и полезно.Указав много способов утешения Тимофею, теперь апостол предлагает и самое большее – в чтении Священного Писания. Ибо он намерен сообщить ему нечто прискорбное, именно, что он оканчивает свое земное поприще. Итак, чтобы не падал духом, как лишающийся общения с Павлом, он говорит: вместо меня ты имеешь Писания, которые могут тебе быть полезны. Некоторые задают вопрос: как апостол сказал: «все Писание богодухновенно». Ужели и эллинские писания богодухновенны? И затрудняясь решением его, переводят не: «богодухновенно», а богодухновенное, чтобы была мысль: всякое писание, которое есть богодухновенно, есть и полезно. Но им следовало бы взять во внимание, что, сказав выше: «ты знаешь священные писания». Апостол говорит теперь: «все Писание». Какое? о котором он говорил выше и о котором сказал, что оно священно. Итак, оно и есть «Писание богодухновенное и полезное» на все, что он перечисляет далее.Для научения.Полезно, говорит, тем, что научает нас тому, что надлежит нам знать. И нет ничего, что не было бы разрешено посредством Священного Писания.Для обличения.Если нужно изобличить ложь, и это можно почерпнуть отсюда.Для исправления, для наставления в праведности.Если нужно, говорит, исправиться и получить наставление, то есть вразумиться к справедливости, то есть чтобы поступать справедливо, то и это доставляет тебе Священное Писание.2Тим. 3:17 Да будет совершен Божий человек.Исправление, говорит, бывает чрез Писание, чтобы у человека, по Богу живущего, ни в чем добром не было недостатка. Так что, если и ты желаешь сделаться таким же складным (άρτιος), то есть совершенным, здравым и всегда во всем ровным, не унывающим в печальных обстоятельствах и не гордящимся в благоприятных – ибо это свойственно неровному душевному настроению, – то имей Писание советником вместо меня. Если Тимофею, который был исполнен Святого Духа, апостол писал о чтении, то не тем ли более нам? Заметь, что без Писания нельзя быть совершенным.Ко всякому доброму делу приготовлен.Не просто принимай участие в добрых делах, но будь «приготовлен», то есть совершенно готов; и не только на одно готов, на другое – нет, но на всякое.* * *⁵Далее в тексте читается: “любви”. Но бл. Феофилакт это слово опускает.⁶Ср. Деян. 13:14. Глава четвёртая2Тим. 4:1 Итак заклинаю тебя пред Богом и Господом нашим Иисусом Христом, Который будет судить живых и мертвых.Апостол внушает Тимофею страх и в другом месте, сказав: «пред Богом, все животворящим, завещаваю тебе» (1Тим. 6:13); здесь же он делает речь свою более страшной, напомнив о том суде. Того, говорит, Кто будет требовать отчет, привожу во свидетели, что и это я не скрыл от тебя. Живыми и мертвыми он называет или грешников и праведников, или умерших, а также и тех, кто тогда останется в живых. Некоторые, впрочем, разумеют души и тела.В явление Его и Царствие Его.Когда имеющего судить? Во время пришествия Его, которое будет со славой и царским величием. Ибо второе пришествие будет не такое уничиженное, как первое.2Тим. 4:2 Проповедуй слово.К чему же именно апостол заклинает? Что это означает? «Проповедуй слово», не скрывай, или не зарывай в землю, сущего в тебе дара. О, да устрашимся сего мы, ленящиеся проповедовать.Настой во время и не во время.Проповедуй непрестанно, говори неутомимо, не однажды, а всегда. Пусть не будет для тебя определенного времени, но – “во время”, то есть во время мира, спокойствия и пребывания в церкви, и – «не во время», то есть в опасностях и вне церкви, говори и проповедуй. “Во время” и «не во время» сказал апостол в том же смысле, в каком говорится это в обычной речи. Благовремением для проповеди почитают время мирное и спокойное, а безвремением для нее – время бедствий. Иные опять благовременной проповедью почитают проповедь в церкви, а безвременной – вне церкви. Или и еще иначе: не жди времени падения, но учи прежде, чем падет кто.Обличай.Когда видишь, что это должно сделать, то есть когда найдешь кого согрешающим или намеревающимся согрешить, то не пропускай даром.

Запрещай.После того, как обличишь и докажешь погрешающему его погрешность, запрети ему, то есть наложи епитимию и наказание.Увещевай.Запрещение с наказанием подобно резанию, а утешение – приятному пластырю. Итак, приложи пластырь утешения, чтобы одно резание, производя крайнюю боль, не ввергло в отчаяние.Со всяким долготерпением и назиданием.Соединяй это со всеми предупредительными мерами. Ибо и обличать должно со всяким долготерпением, дабы обличаемый верил всему не без основания; «и назиданием», объясняя, как он согрешил и в чем грех. Таким образом, должно и запрещать с долготерпением, налагая наказания не как врагу, но как сыну – вразумление. И в учении, то есть научая самого пользе наказания. Утешение больше всего нуждается в долготерпении и учении. С долготерпением не случайным, но «со всяким», то есть обнаруживающимся при всяком случае – и в делах, и словах и во внешнем виде.2Тим. 4:3 Ибо будет время, когда здравого учения принимать не будут.Итак, предупреди их, прежде чем низвергнутся в несчастие. Поэтому и сказал выше: «во время и не во время»; пока еще имеешь возможность убеждать, делай все.Но по своим прихотям будут избирать себе учителей.Апостол обозначает выражением «будут избирать» беспорядочную толпу учителей, а также и то, что они избираются народом, который будет действовать не по здравому разуму, но будет избирать тех, которые станут поблажать их похотям и только угодное им говорить и делать.Которые льстили бы слуху.То есть желающие всегда слышать приятное, усладительное, ласкающее слух.2Тим. 4:4 И от истины отвратят слух и обратятся к басням.Видишь? они не по неведению заблуждаются, а произвольно. “Отвратят”, говорит, «слух и обратятся к басням». Следовательно их зло – добровольное. Апостол говорит это не для того, чтобы повергнуть ученика в уныние, но чтобы убедить воспользоваться настоящим временем безопасности на должное, и чтобы он мужественно переносил, когда это случится; как и Христос говорит: «они будут отдавать вас в судилища и будут бить вас» (Мф. 10:17). И сам Павел в другом месте: «по отшествии моем войдут к вам лютые волки» (Деян.20:29).2Тим. 4:5 Но ты будь бдителен во всем, переноси скорби.Видишь ли, почему апостол сказал прежде всего, чтобы он бодрствовал? Как бы так говорит апостол: прежде чем наступить этой гибели, пока не придут волки, пострадай и добровольно, и против воли, чтобы привести овец в безопасное состояние.Совершай дело благовестника.Следовательно, дело благовестника – страдать и от себя, и от посторонних.Исполняй служение твое.Таким образом, тогда исполняется служение, когда кто страдает.2Тим. 4:6 Ибо я уже становлюсь жертвою (σπένδομοα – букв. «возливаюсь» как вино на жертвенник), и время моего отшествия настало.Не сказал: я приношу себя в жертву, но сильнее. Ибо в жертве не все приносится Богу, а жертвенное возлияние (вина) все было приносимо.2Тим. 4:7 Подвигом добрым я подвизался.Для чего Павел теперь превозносит себя за это? Он не превозносит себя, но утешает ученика, чтобы он не скорбел за него, потому что Павел, как достигший благого конца, отходит к венцу. Подобно тому, как отец пред смертью, утешая сидящего пред ним и плачущего сына, говорит ему: не плачь, чадо, мы прожили хорошо, мы воздвигли трофеи, царь оказывает нам свое благоволение, и ты будешь славиться моими делами. Очевидно, отец говорит это для того, чтобы своими похвалами внушить сыну легче переносить разлуку с ним. Так и Павел утешает здесь Тимофея, оставляя свое послание, как завещание. «Подвигом добрым я подвизался», посему и ты прими его на себя. Итак, Павел, где узы и оковы, там и подвиг добрый? Да, по тому самому, что он совершается за Христа. На обыкновенных зрелищах люди состязаются в течение многих дней, и на одну минуту получают венец; здесь же навсегда подвизавшимся слава. Поэтому подвиг добр, то есть приятен и славен.Течение совершил.Апостол совершил дело благовестия от Иерусалима и окрестности до Иллирика, прошел таким образом, преодолевая бесчисленные препятствия смерти, казни, бедствия, как бы имея огненные крылья.Веру сохранил.Много было такого, что покушалось отнять у него веру: угрозы, смертные опасности, соблазн удовольствий; но он устоял против всего, будучи бдительным и наблюдая за подкрадывающимся похитителем веры.2Тим. 4:8 А теперь готовится мне венец правды.Довольно для утешения и того, что было сказано; но здесь он прибавляет еще и о наградах, чтобы тем более поддержать ученика. Не следует, говорит, печалиться, скорбеть, потому что я отхожу получить венец. “Правдой” и здесь также апостол называет вообще добродетель.

Который даст⁷ мне Господь, праведный Судия, в день оный.Не сказал: даст, но: «воздаст», как нечто должное, как долг. Будучи праведным, Он, несомненно, определит воздаяние за труды, так что венец по праведности должен принадлежать мне.И не только мне, но и всем, возлюбившим явление Его.Здесь апостол ободряет и самого Тимофея. Ибо если всем воздаст, то тем более – тебе. Кто же любит явление Его? Тот, кто делает достойное этого явления, так что кто не делает, тот, очевидно, не любит его, напротив ненавидит его, чтобы не получить достойное по своим делам. Явление (επιφάνεια) называется так потому, что является горе (το επάνω φαινεσθαι) и возсиявает свыше. Прежде всеобщего явления есть еще другое явление, в котором Господь открывается людям достойным, а не миру. Вот снова, говорит Господь: «Мы придем к нему, и обитель у него сотворим» (Ін. 14:23).2Тим. 4:9 Постарайся придти ко мне скоро.Почему апостол зовет к себе Тимофея, тогда как ему вверена была Церковь в Ефесе и целый народ? Потому, что он находился в узах, заключен был Нероном и не мог сам придти к нему; поэтому он и зовет его в Рим, желая, может быть, перед смертью передать ему многое.2Тим. 4:10 Ибо Димас оставил меня, возлюбив нынешний век, и пошел в Фессалонику.Не говорит: я желаю видеть тебя прежде, чем умру, чтобы не опечалить его; но – так как я не имею никого, кто бы помогал мне в благовествовании, то ты поспеши придти. Что значит: «возлюбив нынешний век»? То есть возлюбив покой, жизнь безопасную и тихую, захотел лучше наслаждаться дома, нежели бедствовать со мной. Одного только Димаса он укоряет, впрочем, желал не его укорить, а нас устыдить, чтобы мы не ослабевали духом в опасностях; вместе с тем, он хотел еще более привязать к себе и Тимофея.Крискент в Галатию, Тит в Далматию.Этих он не укоряет; ибо Тит был один из весьма дивных мужей, так что ему поручен был Крит. Итак, эти два мужа пошли не потому, что возлюбили нынешний век, но по делу, и, может быть, проповеди, или по другой какой нужде.Один Лука со мною.Он неотлучно находился при нем, написал Евангелие и Деяния апостольские. О нем апостол говорит в другом послании: «брат, во всех церквах похваляемый за благовествование» (2Кор. 8:18).2Тим. 4:11 Марка возьми и приведи с собою, ибо он мне нужен для служения.Не для собственного успокоения он требует его, но для служения Евангелию. Ибо и в узах он не переставал проповедовать. Следовательно, и Тимофея он призывал не для себя, но для благовествования, чтобы между верующими не произошло никакого смятения по случаю его смерти; когда многие из его учеников будут присутствовать при этом, они будут сдерживать смятение и утешать тех, которые не легко перенесут его кончину. Ибо между уверовавшими в Риме, вероятно, были и достопочтенные мужи.2Тим. 4:12 Тихика я послал в Ефес.Таким образом, я остался один, и твое присутствие необходимо.2Тим. 4:13 Когда пойдешь, принеси фелонь, который я оставил в Троаде у Карпа, и книги.Здесь апостол говорит об одежде; он требует ее для того, чтобы не иметь надобности брать у других. Ибо повсюду он прилагает большую заботу, чтобы не нуждаться в других. Некоторые, впрочем, думают, что это ящик, футляр, в котором лежали книги. Для чего нужны были книги ему, готовившемуся отойти к Богу? чтобы передать их верующим, чтобы они имели их вместо него.Особенно кожаные.Вероятно, они содержали в себе нечто более ценное.2Тим. 4:14 Александр медник много сделал мне зла.Апостол вспоминает об этом искушении не с тем, чтобы укорить того человека, но чтобы убедить ученика мужественно переносить искушения со стороны ничтожных и презренных людей. Многие, подвергаясь оскорблениям со стороны знатных людей, переносят их, находя себе утешение в высоком положении своих оскорбителей. Терпеть же от ничтожных и отверженных людей причиняет большую скорбь. Поэтому Павел и говорит: «много сделал мне зла», вместо: сильно и разно страдать меня заставлял. И обычно так бывает, что люди незначительные и низкие, когда начнут делать зло, то уже никакой пощады не дают, нимало не заботясь о мнении общества.Да воздаст ему Господь по делам его!Мужайся, говорит апостол: это не пройдет ему безнаказанно, но «да воздаст ему Господь», вместо: воздаст; ибо это великое пророчество, а не клятва. Это сказано Павлом не потому, чтобы святые радовались наказаниям, но потому, что дело проповеди имело нужду в усмирении препятствовавших ему, а также и слабейшие из верующих весьма много утешались этим.2Тим. 4:15 Берегись его и ты.Не сказал: причини скорбь, накажи, хотя по благодати Святого Духа он мог это сделать, но заповедует беречь себя, то есть уклоняться, удаляться от него, предоставляя наказание Богу.

Ибо он сильно противился нашим словам.То есть войну ведет и противодействует благовестию Евангелия.2Тим. 4:16 При первом моем ответе никого не было со мною, но все меня оставили.Снова апостол повествует о других искушениях, чтобы более ободрить своего ученика. Но о каком он говорит первом ответе? Он еще прежде был представлен Нерону и избежал смерти, так что с того времени и проповедовал; но когда он обратил его виночерпия, тогда Нерон, воспылав гневом, отсек ему голову. Апостол высказывает скорбь словами: «все меня оставили». Как бы так он говорит: даже свои изменили мне, и я был лишен всякого утешения. Поэтому и ты, будучи оставлен в опасных случаях, имей утешение в моем примере.Да не вменится им!Видишь ли, как он щадит близких к нему? Конечно, они, близкие его сотрудники, сделали тяжкий проступок, оставив его. Ибо не одно и то же – быть оставленным посторонними людьми и своими. Однако апостол молится, чтобы это не было им вменено, конечно, от Бога, иначе это большой грех и заслуживает быть вмененным.2Тим. 4:17 Господь же предстал мне.Это опять утешение для ученика; ибо показывает, что человеку, оставленному людьми, Бог не попускает потерпеть что-либо бедственное.И укрепил меня.То есть даровал дерзновение, не попустил пасть.Дабы через меня утвердилось благовестие.Посмотри, как велико его смиренномудрие. Не потому, говорит, Бог укрепил меня, чтобы я был достоин такого дара, но «дабы мной утвердилось благовестие», или прошло из конца в конец и исполнилось. Это подобно тому, как если бы кто носил багряницу и диадему, и из-за них спасался.И услышали все язычники.То есть чтобы всем сделались известны и слава проповеди, и попечение о мне Промысла.И я избавился из львиных челюстей.То есть от Нерона. Он называет его львом, по причине могущества его царства и непреклонности. Видишь, как близок он был к смерти, попав в самые челюсти льва.2Тим. 4:18 И избавит меня Господь от всякого злого дела.Пред сим Он избавил меня от телесной смерти; поскольку же я довольно уже проповедовал, то далее, надеюсь, Он избавит меня уже не от телесной смерти, так как я уже «становлюсь жертвою», но от всякого греха, то есть не допустит мне расслабнуть пред смертью, но даст до крови противостоять греху, что значит избавиться от мысленного льва. Итак, это последнее избавление, когда ему предстояло быть преданным на смерть, важнее первого, когда он избежал смерти.И сохранит для Своего Небесного Царства.То есть избавит меня от всякого греха и сохранит там. Ибо спастись для Царствия Небесного значит умереть за него здесь. «Ненавидящий душу свою в мире сем сохранит ее в жизнь вечную» (Ін. 12:25). Вот истинное спасение, когда мы просияем так.Ему слава во веки веков. Аминь.Вот славословие Сыну, как и Отцу; ибо Он – Господь.2Тим. 4:19 Приветствуй Прискиллу и Акилу.Это – те лица, которые, восприняли и научили вере Аполлоса, гостеприимством которых пользовался и сам Павел и о которых он постоянно вспоминал. Жену он поставляет прежде, потому что она была усерднее и более предана вере, она научила вере и Аполлоса; – или апостол делает это безразлично. Приветствие же свое высказывает, чтобы отчасти утешить их, отчасти выразить этим почтение и любовь и – что важнее – преподать великую благодать. Ибо и одно приветствие такого блаженного и святого мужа могло исполнить великой благодати того, кто удостоился его.И дом Онисифоров.То есть домашних его. Сам он был в Риме и служил Павлу в узах, как выше сказано. Своим приветствием апостол делает их более усердными для преуспевания в подобных делах.2Тим. 4:20 Ераст остался в Коринфе; Трофима же я оставил больного в Милите.Так как о них апостол не вспоминал, то теперь вспоминает и показывает, что он всеми оставлен, побуждая тем Тимофея скорее придти к нему. Почему апостол не исцелил больного Трофима? Потому, что не все могут делать святые, так как это дело Божие, чтобы люди не боготворили их. Так и Моисей, с детства косноязычный, не исцелил себя и не вошел в обетованную землю, чтобы его не почли за Бога. Так и сам Павел имел сильную болезнь. Милит находится близ Ефеса. Следовательно, Павел оставил Трофима в Милите или тогда, когда отплывал в Иудею, или после того, как побывал в Риме и снова возвратился в эти страны, – затрудняемся сказать.2Тим. 4:21 Постарайся придти до зимы.Так как я совершенно оставлен всеми, как это ты видишь, то поспеши придти. Не говорит: прежде моей смерти, так как это опечалило бы, но: дабы не встретить затруднений от зимы – увидеть меня, хотя этого и не сказано.

Приветствуют тебя Еввул, и Пуд, и Лин.Об этом Лине некоторые говорят, что он был вторым после Петра епископом Римской Церкви.И Клавдия.Видишь ли, как и жены были усердны и пламенны в вере, как и они распяли себя для мира? Ибо и этот род нисколько не ниже мужчин, если хочет. И в житейских делах они много способствуют жизни, так как берут на себя заведование домашним хозяйством и тем дают возможность своим мужьям беспрепятственно заниматься общественными делами. И в духовных делах они даже более мужей могут преуспевать, в целомудрии, святости, скромности и посте, вообще женскому полу нет никаких препятствий к добродетели, если они желают.И все братия.Уже не вспоминает их по имени, – так много было верующих; вспоминает же поименно только более прославившихся, так как они уже отрешились от мирских дел и были пламеннее духом.2Тим. 4:22 Господь Иисус Христос со духом твоим.Не скорби, говорит, что я нахожусь далеко от тебя; Господь с тобой. И не сказал: с тобой, но: «со духом твоим». Сугубая помощь: от благодати Духа и от Бога, помогающего ей. И иначе апостол дает понять то: Господь тогда с нами бывает, когда мы имеем с собой Духа и злостью не изгоняем Его.Благодать с нами⁸. Аминь.Наконец, испрашивает и себе благодати, чтобы всегда быть благоугодными Богу и иметь от Него благодать. Как видящий царя и пользующийся его благоволением не чувствует никакой скорби, так и мы, хотя бы лишились друзей, хотя бы подверглись бедствиям, не будем чувствовать никакой скорби, если благодать будет находиться при нас и ограждать нас. Этого же иначе и быть не может, как только если мы будем делать угодное Господу. Подобно тому, как в домах те слуги пользуются благоволением господ, которые делают угодное им, так и каждый из нас будет иметь благодать от общего всем Владыки, если будет заботиться о том, что принадлежит Ему. Да исполнится же так Его промышление о всех, Ему слава во веки. Аминь.* * *⁷В слав. – “воздаст”, как и в греч. αποδώσει .⁸В тексте читается: “с вами”. Но блж. Феофилакт, св. Иоанн Златоуст и др. читают: “с нами”. И кажется, это лучше.