Вибрані праці святих отців,  Святитель Амфілохій Іконійський

Слово на Різдво Великого Бога і Спасителя Нашого Іісуса Христа

УкраїнськаРосійська

Цей духовний і світлий луг, поцяткований красою небесних квітів і запашний чистими Апостольськими вонями*, являє собою образ Божественного раю. Як чуттєвий і нев’янучий той сад сповнений був нетлінними деревами, безсмертними плодами та іншими чудовими й незліченними красотами: так і це Богосвітле збори священноліпної Церкви сяє духовними та невимовними таємницями, з яких це святе свято Різдва істинного Бога нашого Христа є для нас нездоланною твердинею, непохитною основою, початком порятунку та преславним вінцем. Для нього стародавнє було освітньо передречено; через нього нове ясно проповідувано всьому всесвіту. Ним знищено силу тління, і припинено згубне поклоніння демонам. Ним умертвлені пристрасті людські, і відновлено життя Ангельського панування. Ним відкрито небо, і земля отримала Божественну велич. Ним повернуто людям рай, і скасовано панування смерті. Ним розсіяно демонську спокусу, і сповіщено премудрість Божу і всечисте пришестя Бога на землю. Бо “не Заступник, не Ангел, а Сам Господь прийде, і врятує їх”, говорить Пророк (Іс. 63:9). О незліченне багатство благовістя Божественних! О нез’ясовне знання таємниць премудрих! О невичерпний скарб невимовних дарів Божих! О невичерпна благодать промислительнаго людинолюбства! “Сам Господь прийде і врятує їх”.

Яким же чином, Пророк Божий, за твоїм пророцтвом, Господь прийде до нас? У цьому випадку я зі сміливістю звертаюся до тебе, прийнявши на себе особу тих стародавніх мужів, які вихвалили всіхвальне торжество пришестя Господа, але які насправді не бачили нового і пречистого Різдва Його від Пречистої Діви, не бачили тріумфування Ангелів, не чули Божественних їхніх голосів, якими, оголошуючи блаженних пастирів, вони з радістю сповіщали про народженого Спасителя, не бачили ні дарів, принесених волхвами, ні Божеського їхнього поклоніння; – Прийнявши, кажу, на себе особу древніх оних мужів, я бажаю запитати тебе про образ пришестя, що провіщається тобою. Бо пророцтво твоє справді мало сильно вразити їх, і надзвичайною таємничістю своєю привести розум їхній у цілковите здивування, бо вони не могли й уявити собі, що безсмертний Бог прийде до тлінних людей, Невловимий – до чуттєвих, Невидимий – до тілесних. Як же вони думали про пришестя Бога, і про явлення Його? – Одним здавалося, що Він з’явиться так, як з’явився колись Авраамові у вигляді Ангелів; іншим, як з’явився Мовсею в полум’ї купини; або як з’явився Ісаї та Єзекіїлеві, оточений Серафимами та Херувимами: бо всі ці засвідчили, що вони бачили Бога під цими різними образами. Отже, який із цих образів більш гідний того, щоб у ньому з’явився Бог? – Очевидно, що жоден. Чим же це підтвердити? – Іншими пророчими словами: “потім на землі з’явився, і з людьми поживе” (Вар. 3:38). To були свідчення Його явлення, a не поводження з людьми; а тут сповіщається Його поводження з людьми, a не просто явлення. “Сам Господь прийде і врятує їх”. О якби ти, Блаженний, сповістив нам, як Непричетний до образу зодягається в образ, Непорушний сходить із небесних висот на землю?

На це відповідає Божественний оний чоловік: образ Його пришестя ви повинні зрозуміти з інших пророцтв. Для чого випробовуєте це пророцтво понад належне? Чи ви не знаєте сказаного, що “Діва в утробі зачне, і народить Сина, і назвуть ім’я Йому Еммануїл, що є сказано: “З нами Бог”” (Іс. 7:14; Мф. 1:23)? Чи не читали й не чули написаного: “яко Отрока народився нам Син, і дався нам, Його ж начальство було на рамі Його, і наречували ім’я Його великою радою Ангела, Дивовижним, Радником, Богом сильним, Володарем, Князем світу, Отцем прийдешнього віку” (Іс. 9:6)? Із цих слів пізнайте образ пришестя Його. Нетлінна Діва возже тілесно нетлінний світильник. Бо вседержавному Слову Божому належало зійти до нас, принизивши Себе навіть до плоті, щоб тих, котрі створені були безтілесним Божеством, але занепали від гріха, оновити через своє втілення і зробити їх нетлінними, прийнявши на Себе тлінне.

Ці слова Пророка, сказані до тих, хто запитував його, повторимо і ми. О Отроча, найдавніше неба! О треблаженний Син, що прийшов до нас, носячи на раменах своїх начальство, і не шукає, щоб отримати владу від іншого! Бо Слову, як Сину, належить влада над усім за своєю природою, і вона не притаманна Йому, як тваринам. Тому сказано: начальство було на рамі Його. О Отрасль преславна! Бо Він іменується “великої ради Ангелом і Богом міцним”. О Володарювання всемогутнє! Бо Він “Дивовижний, Радник і Князь світу”. Тому, як ми прославимо нинішнє свято? Як проголосимо теперішнє найтаємничіше торжество? Хто обчислить нетлінне багатство дня цього? Якими гучними і піднесеними дієсловами сповідуємо це всіхвальне і переможне таїнство нетління? – О день, гідний незліченних піснеслів’їв! – день, у який засяяла нам зірка від Якова, небесна людина повстала від Ізраїлю, прийшов до нас Бог міцний, Сонце правди осяяло нас, відкрився скарб Божественних чеснот, прозябло для людей древо вічного життя, засяяв Схід із висоти, Владика небесного та земного вийшов із дівочих лож у розпліднений світ, щоб викупити світ: “як народився вам днесь Спасець, що Христос є Господь Христос” (Лк. 2:11), – світло для язиків, і спасіння дому Ізраїлеву! О диво! Невмістимий небесами, ставши Немовлям, спочивав у яслах; Той, хто створив усе єдиним словом, був зігрітий матір’ячими обіймами; Той, хто дарував буття усім пресвітнім Силам, харчувався пречистими сосками Святої Діви! “Було ж, – оповідає Євангеліє, – коли були там, настали дні, щоб народити Їй, і народила Сина Свого первістка, і повила Його, і поклала в яслах, бо не було їм місця в обителі” (Лк. 2:6-7). Яка нова і чудова таємниця! Яке всемогутнє і найближче до смертної людини благовоління Божественного Промислу! Яке сильне і дійсне озброєння проти диявола! Світ, що давніше зазнав гріха через діву, звільнений від гріха Дівою. Полчища невидимих демонів, настільки численні й настільки сильні, скинуті в пекло Народженим від Діви. Господь прийняв образ рабів, і уподібнився їм, щоб знову зробити рабів подібними до Бога. О Вифлеєм, – град священний і спадковий усім людям! О яслах, яслах, рівних у славі Херувимам і єдиночесних Серафимам! Бо той, хто від віку сидить на Херувимах і Серафимах, – Бог нині лежить серед вас, як людина. О Маріє, Маріє, що народила Первістка, – Творця всіх! О людство, яке надало тілесність Слову Божому, і в цьому відношенні віддало перевагу небесним і розумним Силам! Бо Христос не благоволив зодягнутися в незмінний образ ані Архагелів, ані Початків, ані Сил, ані Влад, але прийняв на Себе образ людини, яка зійшла з висоти своєї гідності, і вподібнилася до безсловесних. He здорові мають потребу в лікарі; але до одержимої тяжкою хворобою людини прийшов настільки чудовий Лікар, що, вигнавши з неї хворобу, дарував їй порятунок, більший і вищий за здоров’я. І де нині той неприязний і непереборний, злісний і підступний змій, який обіцяв поставити на висоті престол свій (Іс. 14:13)?

Отже, браття, причасники блаженного покликання небесного, покликані до усиновлення Богу і до братерства! Ми повинні подякувати Тому, Хто покликав нас, і показати себе гідними Того, Хто приймає нас у братство й усиновлення. Послужимо Йому охоче і з любов’ю, будучи готовими до всякого виконання правди. Прикрасимо себе чистотою, загорнемося убогістю, приліпимося до слова Божого, перебуватимемо у святих молитвах і священних піснях на славу Божу. Не будемо узгоджуватися з цим століттям, забудемо про земні й тлінні побажання, “перемагаючи благим зле, а жодному ж не відплачуючи злом за зло” (Рим. 12:21,17). Перестанемо вважати себе постійними жителями землі, сподіваючись бути громадянами небесними, спілкуватися з Ангелами, і стояти перед престолом горняго царства. Такі заповіді Святих Апостолів! У них Христос поклав для нас блаженний і вічний заповіт свій. Нехай здивується світ чесноті Християн! Нехай посоромляться юдеї, бачачи новий і вибраний народ, прикрашений такою великою духовною красою, що осяває світ великим світлом! Бог для того й залишив нас перебувати серед язичників, щоб ми сяяли, як світила, у світі, щоб були “насінням” порятунку (Рим. 9:29), служачи прикладом для навернення для всіх, котрі живуть разом із нами. Бережіться, щоб хто-небудь із язичників заради ваших справ не зневажив Бога, але нехай прославиться через нас Той, Хто покликав, освятив і врятував нас. Жорстокі й зухвалі люди нехай дивуються нашій лагідності та нашій смиренності; ті, хто злословлять, чуючи, що ми у відповідь на лихослів’я благословляємо їх, нехай посоромляться; користолюбці та хабарі, нехай знайдуть нас непричетними до корисливості, і нехай знають, що ми не маємо наживи земної, а нажива наше на небі. Ті, хто приходять до нас із дружнім запрошенням до мирських задоволень, нехай побачать нас суворими, непохитними, люблячими цнотливість, не спокушаються задоволенням і умертвляють плоть свою. Нехай зрозуміють усе, що може зробити в нас перебування Святого Духа! Швидкі на клятву нехай дізнаються, що ми не тільки не присягаємося, але навіть боїмося вимовляти ім’я Боже, говорячи про низькі й земні предмети. Тоді всі ми в усякому разі будемо вчителями для всіх, хто має спілкування з нами.

Живучи таким чином, ми станемо священним квасом, світ закваситься нами на порятунок, приготується через нас великий плід Господу, і Бог прославиться в нас, за словом Спасителя: “про те прославиться Отець, щоб плід великий створили ви, і будете Моїми ученицями” (Ін. 15:8). Прославлений же нами Господь прославить і нас вічною славою у Христі Іісусі Господі нашому, Якому слава навіки. Амінь.

 

Переклад: Данило Д.

Сей духовный и светлый луг, испещренный красотою небесных цветов, и благоухающий чистыми Апостольскими вонями*, представляет образ Божественнаго рая. Как чувственный и неувядаемый тот сад исполнен был нетленными древами, безсмертными плодами и другими превосходными и неисчислимыми красотами: так и сие Богосветлое собрание священнолепной Церкви сияет духовными и неизреченными тайнами, из коих настоящий святый праздник Рождества истиннаго Бога нашего Христа есть для нас непреоборимая твердыня, непоколебимое основание, начало спасения и преславный венец. Для него древнее было образовательно предречено; чрез него новое ясно проповедано всей вселенной. Им уничтожена сила тления, и прекращено гибельное поклонение демонам. Им умерщвлены страсти человеческия, и возстановлена жизнь Ангельскаго господства. Им отверсто небо, и земля получила Божественное величие. Им возвращен человекам рай, и упразднено владычество смерти. Им разсеяно демонское обольщение, и возвещены премудрость Божия и всечистое пришествие Бога на землю. Ибо «не Ходатай, ниже Ангел, но Сам Господь приидет и спасет их», говорит Пророк (Іс. 63:9). О неизчислимое богатство благовестий Божественных! О неизъяснимое ведение таин премудрых! О неистощимое сокровище неизреченных даров Божиих! О неоскудевающая благодать промыслительнаго человеколюбия! «Сам Господь приидет и спасет их».

Каким же образом, Пророк Божий, по твоему пророчеству, Господь приидет к нам? В сем случае я с дерзновением обращаюсь к тебе, приняв на себя лице тех древних мужей, которые восхвалили всехвальное торжество пришествия Господа, но которые на самом деле не видели новаго и пречистаго рождества Его от Пречистыя Девы, не видели ликования Ангелов, не слышали Божественных их гласов, коими, оглашая блаженных пастырей, они с радостию возвещали о родившемся Спасителе, не зрели ни даров, принесенных волхвами, ни Божескаго их поклонения; – приняв, говорю, на себя лице древних оных мужей, я желаю вопросить тебя об образе предвозвещаемаго тобою пришествия. Ибо пророчество твое действительно должно было сильно поразить их, и чрезвычайною таинственностию своею привести ум их в совершенное недоумение: потому что они не могли и вообразить себе, что безсмертный Бог приидет к бренным человекам, Неосязаемый – к чувственным, Невидимый – к плотяным. Как же они думали о пришествии Бога, и о явлении Его? – Одним казалось, что Он явится так, как явился прежде Аврааму в виде Ангелов; другим, как явился Моѵсею в пламени купины; или как явился Исаии и Иезекиилю, окруженный Серафимами и Херувимами: ибо все сии засвидетельствовали, что они видели Бога под сими различными образами. Итак, какой из сих образов более достоин того, чтобы в нем явился Бог? – Очевидно, что ни один. Чем же это подтвердить? – Другими пророческими словами: «посем на земли явися, и с человеки поживе» (Вар. 3:38). To были свидетельства Его явления, a не обращения с людьми; а здесь возвещается Его обращение с человеками, a не просто явление. «Сам Господь приидет и спасет их». О если бы ты, Блаженный, возвестил нам, как Непричастный образу облекается в образ, Непреложный снисходит с небесных высот на землю?

На сие отвечает Божественный оный муж: образ Его пришествия вы должны уразуметь из других пророчеств. Для чего испытываете сие пророчество более надлежащаго? Или вы не знаете реченнаго, что «Дева во чреве зачнет, и родит Сына, и нарекут имя Ему Еммануил, еже ест сказаемо: с нами Бог» (Іс. 7:14Мф. 1:23)? Или не читали и нe слышали написаннаго: «яко Отроча родися нам, Сын и дадеся нам, Егоже начальство бысть на раме Его: и нарицается имя Его велика совета Ангел, Чуден, Советник, Бог крепкий, Властелин, Князь мира, Отец будущаго века» (Іс. 9:6)? Из сих слов познайте образ пришествия Его. Нетленная Дева возжет телесно нетленный светильник. Ибо вседержавному Слову Божию надлежало снизойти к нам, уничижив Себя даже до плоти, дабы тех, которые сотворены были безтелесным Божеством, но обветшали от греха, обновить чрез свое воплощение, и соделать их нетленными чрез принятие на Себя тленнаго.

Сии слова Пророка, сказанныя к вопрошавшим его, повторим и мы. О Отроча, древнейшее неба! О треблаженный Сын, пришедший к нам, нося на раменах своих начальство, и не ищущий, чтобы получить власть от другаго! Ибо Слову, как Сыну, принадлежит власть над всем по естеству, и она не сообщена Ему, как твари. Посему сказано: начальство бысть на раме Его. О Отрасль преславная! Ибо Он нарицается «великаго совета Ангелом и Богом крепким». О Владычество всемогущее! Ибо Он «Чуден, Советник и Князь мира».

Посему, как мы прославим нынешнее празднество? Как провозгласим настоящее таинственнейшее торжество? Кто исчислит нетленное богатство дня сего? Какими велегласными и возвышеннейшими глаголами исповедуем сие всехвальное и победоносное таинство нетления? – О день, достойный безчисленных песнословий! – день, в который возсияла нам звезда от Иакова, небесный человек возстал от Израиля, пришел к нам Бог крепкий, Солнце правды осветило нас, открылось сокровище Божественных добродетелей, прозябло для человеков древо вечной жизни, возсиял Восток с высоты, Владыка небеснаго и земнаго изшел из девических ложесн в растленный мир, для искупления мира: «яко родися вам днесь Спас, иже есть Христос Господь» (Лк. 2:11), – свет для языков, и спасение дому Израилеву! О чудо! Невместимый небесами, соделавшись Младенцем, почивал в яслях; Сотворивший все единым словом был согреваем матерними объятиями; Даровавший бытие всем премирным Силам, питался пречистыми сосцами Святыя Девы! “Бысть же, – повествует Евангелие, – егда быша тамо, исполнишася дние родити Ей: и роди Сына своего первенца, и повит Его, и положи Его в яслех: зане не бе им места во обители» (Лк. 2:6-7). Какая новая и дивная тайна! Какое всемощное и ближайшее к смертному человеку благоволение Божественнаго Промысла! Какое сильное и действительное вооружение против диавола! Мир, древле подвергшийся греху чрез деву, освобожден от греха Девою. Полчища невидимых демонов, столь многия и столь сильныя, низвержены в ад Родившимся от Девы. Господь принял образ рабов, и уподобился им, дабы снова соделать рабов подобными Богу. О Вифлеем, – град священный и наследственный всем человекам! О ясли, ясли, равные в славе Херувимам и единочестные Серафимам! Ибо от века возседящий на Херувимах и Серафимах – Бог ныне возлегает среди вас, как человек. О Мария, Мария, родившая Первенца, – Творца всех! О человечество, сообщившее телесность Слову Божию, и в сем отношении предпочтенное небесным и умным Силам! Ибо Христос не благоволил облечься в неизменяемый образ ни Архагелов, ни Начал, ни Сил, ни Властей, нo принял на Себя образ человека, который ниспал с высоты своего достоинства, и уподобился безсловесным. He здоровые имеют нужду во враче; но к одержимому тяжкою болезнию человеку пришел настолько дивный Врачь, что, изгнав из него болезнь, даровал ему спасение, большее и высшее здравия. И где ныне тот неприязненный и неотразимый, злобный и злокозненный змий, обещавший поставить на высоте престол свой (Іс. 14:13)?

Итак, братия, причастники блаженнаго звания небеснаго, призванные к усыновлению Богу и к братству! Мы должны возблагодарить Призвавшаго нас, и показать себя достойными Того, Кто приемлет нас в братство и усыновление. Послужим Ему охотно и с любовию, будучи готовыми ко всякому исполнению правды. Украсим себя чистотою, препояшемся убожеством, прилепимся к слову Божию, пребудем в святых молитвах и священных песнопениях во славу Божию. Не будем сообразоваться с сим веком, забудем о земных и тленных пожеланиях, «побеждая благим злое, ни единому же зло за зло воздающе» (Рим. 12:21,17). Перестанем почитать себя постоянными жителями земли, уповая быть гражданами небесными, общаться с Ангелами, и предстоять престолу горняго царствия. Таковы заповеди Святых Апостолов! В них Христос положил для нас блаженный и вечный завет свой. Да удивится мир добродетели Христиан! Да постыдятся Иудеи, видя новый и избранный народ, украшенный столь великою духовною красотою, и озаряющий мир толиким светом! Бог для того и оставил нас пребывать среди язычников, дабы мы сияли, как светила, в мире, дабы были «семенем» спасения (Рим. 9:29), служа примером к обращению для всех, кои живут вместе с нами. Берегитесь, чтобы кто нибудь из язычников ради ваших дел не похулил Бога, но да восхвалится чрез нас Тот, Кто призвал, освятил и спас нас. Жестокие и дерзкие люди да удивляются нашей кротости и нашему смирению; злословящие, слыша, что мы в ответ на злословие благословляем их, да устыдятся; корыстолюбцы и мздоимцы пусть найдут нас непричастными корысти, и пусть знают, что мы не имеем стяжания земнаго, но стяжание наше на небе. Приходящие к нам с дружеским приглашением к мирским удовольствиям, пусть увидят нас строгими, непоколебимыми, любящими целомудрие, не прельщающимися удовольствием, и умерщвляющими плоть свою. Пусть уразумеют все, что́ может совершить в нас пребывание Святаго Духа! Скорые на клятву пусть узнают, что мы не только не клянемся, но даже страшимся произносить имя Божие, говоря о низких и земных предметах. Тогда все мы во всяком случае будем учителями для всех, имеющих общение с нами.

Живя таким образом, мы соделаемся священным квасом, мир заквасится нами во спасение, уготовится чрез нас великий плод Господу, и Бог прославится в нас, по слову Спасителя: «о сем прославися Отец, да плод мног сотворите, и будете Мои ученицы» (Ін. 15:8). Прославленный же нами Господь прославит и нас вечною славою во Христе Иисусе Господе нашем, Которому слава во веки. Аминь. / Журнал «Христианское чтение, издаваемое при Санктпетербургской Духовной Академии». – 1836 г. – Часть IV. – с. 227–237.

* * *

* ароматами (церковносл.). – Редакция «Азбуки Веры»

Источник: Творения : в 2-х т. / свт. Василий Великий, архиеп. Кесарии Каппадокийской. – М.: Сибирская благозвонница, 2008-2009. – (Полное собрание творений святых отцов Церкви и церковных писателей в русском переводе). / Т. 2: Аскетические творения ; Письма. – 2009. – 1230 с. / Святитель Амфилохий Иконийский. Слова и послания. Слово на Рождество Великаго Бога и Спасителя нашего Иисуса Христа. 1001-1005 с. (Перевод с древнегреческого игумена Вассиана (Змеева)).

Знайшли помилку