Біблія українською мовою

Книга Премудрості Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Отже, слухайте, царі, і розумійте, навчіться, судді країв землі!
2: Слухайте, володарі багатьох і ті, хто пишається перед народами!
3: Від Господа дана вам держава, і сила— від Вишнього, Який дослідить ваші діла і випробує наміри.
4: Бо ви, будучи служителями Його царства, не судили справедливо, не дотримувалися закону і не чинили за волею Божою.
5: Страшно і скоро Він явиться вам,— і суворий суд над начальниками,
6: бо менший заслуговує помилування, а сильні сильно будуть покарані.
7: Господь усіх не убоїться лиця і не устрашиться величі, бо Він створив і малого і великого й однаково промишляє про усіх;
8: але на начальників чекає суворе випробування.
9: Отже, до вас, царі, слова мої, щоб ви навчилися премудрости і не падали.
10: Бо ті, що свято охороняють святе, освятяться, і ті, хто навчився тому, знайдуть виправдання.
11: Отже, зажадайте слів моїх, полюбіть і навчіться.
12: Премудрість світла і нев’януча, і легко споглядається тими, хто любить її, і знаходиться тими, хто шукає її;
13: вона навіть випереджає бажаючих пізнати її.
14: З раннього ранку той, хто шукає її, не стомиться, бо знайде її, що сидить біля дверей його.
15: Думати про неї уже є досконалістю розуму, і той, хто пильнує заради неї, швидко звільниться від турбот,
16: бо вона сама обходить і шукає достойних її, і прихильно являється їм на шляхах, і при всякій думці зустрічається з ними.
17: Початок її є щире бажання навчання,
18: а турбота про навчання— любов, любов же— збереження законів її, а збереження законів— запорука безсмертя,
19: а безсмертя наближає до Бога;
20: тому бажання премудрости підносить до царства.
21: Отже, володарі народів, якщо ви насолоджуєтеся престолами і скіпетрами, то вшануйте премудрість, щоб вам царювати повіки.
22: Що ж є премудрість, і як вона сталася, я сповіщу,
23: і не приховаю від вас таємниць, але досліджу від початку народження,
24: і відкрию пізнання її, і не ухилюся від істини;
25: і не піду разом із тими, хто тане від заздрощів, бо такий не буде причастником премудрости.
26: Велика кількість мудрих— спасіння світу, і цар розумний— добробут народу.
27: Отже, учіться від слів моїх, і одержите користь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: І я людина смертна, подібна до усіх, нащадок первозданного земнородного.
2: І я в утробі матері утворився у плоть за десятимісячний час, згустившись у крові від сімені мужа й усолодження, з’єднаного зі сном,
3: і я, народившись, почав дихати загальним повітрям і впав на ту ж землю, перший голос виявив плачем однаково з усіма,
4: був вигодуваний у пеленах і турботах;
5: бо жоден цар не мав іншого початку народження:
6: один для усіх вхід у життя й однаковий вихід.
7: Тому я молився, і був дарований мені розум; я взивав, і зійшов на мене дух премудрости.
8: Я віддав перевагу їй над скіпетрами і престолами і багатство вважав за ніщо у порівнянні з нею;
9: дорогоцінного каменя я не порівняв із нею, тому що перед нею все золото— нікчемний пісок, а срібло— бруд у порівнянні з нею.
10: Я полюбив її більше за здоров’я і красу й обрав її, віддаючи перевагу перед світлом, тому що світло її невгасиме.
11: А разом із нею прийшли до мене усі блага і незліченне багатство через руки її;
12: я радів усьому, тому що премудрість керувала ними, але я не знав, що вона— винуватиця їх.
13: Без хитрощів я навчився, і без заздрощів викладаю, не приховую багатства її,
14: бо вона є невичерпний скарб для людей; користуючись нею, вони входять у співдружність з Богом, через дари навчання.
15: Тільки дав би мені Бог говорити за розумінням і достойно мислити про дароване, тому що Він є керівник до мудрости і виправник мудрих.
16: Бо у руці Його і ми і слова наші, і всяке розуміння і мистецтво творіння.
17: Сам Він дарував мені істинне пізнання існуючого, щоб пізнати устрій світу і дії стихій,
18: початок, кінець і середину часу, зміни поворотів і переміни часів,
19: коло років і положення зірок,
20: природу тварин і властивості звірів, рух вітрів і думки людей, відмінності рослин і силу коренів.
21: Пізнав я усе, і таємне і явне, бо навчила мене Премудрість, художниця всього.
22: Вона є дух розумний, святий, єдинородний, багаточастковий, тонкий, легкорухомий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, швидкий, невтримний,
23: благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, спокійний, безпечальний, всевидючий і що проникає в усі розумні, чисті, найтонші духи.
24: Бо премудрість рухливіша за всякий рух, і за чистотою своєю крізь усе проходить і проникає.
25: Вона є подих сили Божої і чисте вилиття слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не ввійде у неї.
26: Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої і образ благости Його.
27: Вона— одна, але може все, і, перебуваючи у самій собі, усе оновлює, і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих і пророків;
28: бо Бог нікого не любить, крім того, хто живе з премудрістю.
29: Вона прекрасніша за сонце і перевершує сузір’я зірок; у порівнянні зі світлом вона вище;
30: бо світло змінюється вночі, а премудрости не перемагає злоба.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Вона швидко поширюється від одного кінця до іншого й усе влаштовує на користь.
2: Я полюбив її і знайшов від юности моєї, і побажав узяти її за наречену собі, і став любителем краси її.
3: Вона піднімає своє благородство тим, що має співжиття з Богом, і Владика усіх полюбив її:
4: вона таїнниця розуму Божого і виборниця діл Його.
5: Якщо багатство є жадане придбання у житті, то що багатше за премудрість, яка все робить?
6: Якщо ж розсудливість робить багато чого, то який художник краще за неї?
7: Якщо хто любить праведність,— плоди її є чесноти: вона навчає цнотливости і розважливости, справедливости і мужности, корисніше за які нічого немає для людей у житті.
8: Якщо хто бажає великої досвідчености, мудрість знає давноминуле і вгадує майбутнє, знає тонкощі слів і відповіді на загадки, дізнається наперед знамення і чудеса і наслідки років і часів.
9: Тому я розсудив прийняти її у співжиття із собою, знаючи, що вона буде мені радницею на добре й утішенням у турботах і печалі.
10: Через неї я буду мати славу у народі і честь перед старійшинами, будучи юнаком;
11: виявлюся проникливим на суді, і в очах сильних заслужу подив.
12: Коли я буду мовчати, вони будуть очікувати, і коли почну говорити, будуть слухати, і коли продовжу бесіду, покладуть руку на вуста свої.
13: Через неї я досягну безсмертя і залишу вічну пам’ять майбутнім після мене.
14: Я буду керувати народами, і племена підкоряться мені;
15: убояться мене, коли почують про мене, страшні тирани; у народі явлюся добрим і на війні мужнім.
16: Увійшовши у дім свій, я заспокоюся нею, бо у спілкуванні її немає суворости, ні у співжитті з нею скорботи, але веселощі і радість.
17: Розмірковуючи про це сам у собі й думаючи у серці своєму, що у спорідненні з премудрістю— безсмертя,
18: й у співдружності з нею— благе насолодження, і в трудах рук її— багатство, яке не зменшується, й у співбесіді з нею— розум, і в спілкуванні слів її— добра слава,— я ходив і шукав як би мені взяти її собі.
19: Я був юнак обдарований і душу одержав добру;
20: притім, будучи добрим, я увійшов і в тіло чисте.
21: Пізнавши ж, що інакше не можу оволодіти нею, тільки якщо дарує Бог,— і що вже було справою розуму, щоб пізнати, чий цей дар,— я звернувся до Господа і молився Йому, і говорив від усього серця мого:

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Боже отців і Господи милости, що створив усе словом Твоїм
2: і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями
3: й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд!
4: Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх,
5: бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів.
6: Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо.
7: Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок;
8: Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку.
9: З Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ, і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми:
10: зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою;
11: бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі;
12: і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого.
13: Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу?
14: Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові,
15: бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум.
16: Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах— хто досліджував?
17: Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа?
18: І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі,
19: і спаслись премудрістю.
1: Боже отців і Господи милости, що створив усе словом Твоїм
2: і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями
3: й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд!
4: Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх,
5: бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів.
6: Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо.
7: Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок;
8: Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку.
9: З Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ, і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми:
10: зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою;
11: бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі;
12: і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого.
13: Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу?
14: Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові,
15: бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум.
16: Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах— хто досліджував?
17: Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа?
18: І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі,
19: і спаслись премудрістю.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Вона зберігала первозданного отця світу, який створений був один, і спасала його від власного його падіння:
2: вона дала йому силу володіти усім.
3: А той, хто відступив від неї, неправедний у гніві своєму, загинув від братовбивчої люті.
4: Заради нього землю, що потопала, знову премудрість спасла, зберігши праведника за допомогою малого дерева.
5: Вона ж між народами, змішаними в однодумності зла, знайшла праведника і зберегла його бездоганним перед Богом, і зберегла мужнім у жалості до сина.
6: Вона під час погибелі нечестивих спасла праведного, який уникнув вогню, що зійшов на п’ять міст,
7: від яких на свідчення нечестя залишилася земля, яка була пустою і диміла, та рослини, які не у свій час приносять плоди, і пам’ятником невірної душі— стоячий соляний стовп.
8: Бо вони, зневаживши премудрість, не тільки пошкодили собі тим, що не пізнали добра, але і залишили живу пам’ять про своє безумство, щоб не могли приховати того, у чому заблукали.
9: Премудрість же спасла від бід тих, хто служив їй.
10: Праведного, який утікав від братнього гніву, вона наставляла на праві путі, показала йому царство Боже і дарувала йому пізнання святих, допомагала йому у прикростях і дала велику нагороду за труди його.
11: Коли з користолюбства кривдили його, вона постала і збагатила його,
12: зберегла його від ворогів, і убезпечила від підступників проти нього, й у великій боротьбі принесла йому перемогу, щоб він знав, що благочестя сильніше за все.
13: Вона не залишила проданого праведника, але спасла його від гріха:
14: вона сходила з ним у рів і не залишала його у путах, і потім принесла йому скіпетр царства і владу над тими, які пригнічували його, показала неправдивими тих, хто звинувачував його, і дарувала йому вічну славу.
15: Вона звільнила святий народ і непорочне сім’я від народу, який пригнічував його,
16: увійшла в душу служителя Господнього і протистала страшним царям чудесами і знаменнями.
17: Вона винагородила святих за труди їх, вела їх шляхом дивним; і вдень була їм покровом, а вночі— зоряним світлом.
18: Вона перевела їх через Червоне море і провела їх крізь велику воду,
19: а ворогів їхніх потопила і вивергла їх із глибини безодні.
20: Отже, праведні заволоділи обладунком нечестивих і оспівали святе ім’я Твоє, Господи, і одностайно прославили переможну руку Твою;
21: бо премудрість відкрила вуста німих і зробила виразними язики немовлят.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Вона упорядкувала діла їх рукою святого пророка:
2: вони пройшли безлюдною пустелею, і на непрохідних місцях поставили намети;
3: протистали ворогам і помстилися їм;
4: знемагали від спраги і воззвали до Тебе, і дана була їм вода із розсіченої скелі й утамування спраги— із твердого каменя.
5: Бо чим покарані були вороги їх,
6: тим вони, знаходячись у труднощах, були облагодіяні:
7: замість джерела постійно плинної ріки, сморідною кров’ю збуреною,
8: на викриття їхнього дітовбивчого повеління, Ти несподівано дав їм велику воду,
9: показавши тоді через спрагу, як Ти покарав їхніх супротивників.
10: Бо коли вони були випробовувані, зазнаючи, між іншим, милостивого напоумлення, тоді пізнали, як мучилися у гніві засуджені нечестиві;
11: тому що Ти випробовував їх, як батько, повчаючи, а тих, як гнівний цар, осуджуючи, мучив.
12: І відсутні і присутні однаково постраждали:
13: їх осягла подвійна скорбота і стогін від спогаду про минуле.
14: Вони, коли почули, що через них покарання ті були облагодіяні, пізнали Господа.
15: Кого вони раніше, як відкинутого, зреклися з наругою, Тому внаслідок подій дивувалися, перетерпівши неоднакову з праведними спрагу.
16: А за нерозумні помисли їх неправди, за якими вони, будучи в омані, служили безсловесним плазунам і огидним чудовиськам, Ти у покарання наслав на них безліч безсловесних тварин,
17: щоб вони пізнали, що, чим хто згрішає, тим і карається.
18: Не неможливим було б для всемогутньої руки Твоєї, яка створила світ із безвидної речовини, наслати на них безліч ведмедів або лютих левів,
19: або невідомих новостворених лютих звірів, що або дихають вогненним подихом, або вивергають клуби диму, або кидають із очей жахливі іскри,
20: які не тільки ушкодженням могли знищити їх, але і жахливим виглядом погубити.
21: Та й без цього вони могли загинути від одного подуву, переслідувані правосуддям і розсіювані духом сили Твоєї; але Ти все влаштував мірою, числом і вагою.
22: Бо велика сила завжди властива Тобі, і хто протистане могутності сили Твоєї?
23: Весь світ перед Тобою, як коливання чашки терезів, або як крапля ранкової роси, що сходить на землю.
24: Ти усіх милуєш, тому що усе можеш, і покриваєш гріхи людей заради покаяння.
25: Ти любиш усе, що існує, і нічим не гребуєш, що створив, бо не створив би, якби щось ненавидів.
26: І як могло б перебувати що-небудь, якби Ти не захотів? Або як збереглося б те, що не було покликане Тобою?
27: Але Ти все щадиш, тому що все Твоє, душолюбний Господи.